Міста

Вічна пам'ять: ще 8 воїнів Бучанського району віддали своє життя за Україну

Герої Бучанського району: Вісім захисників, які віддали життя за Україну Незламні.City

31 травня 2024 16:54

Бучанський район знову оплакує своїх героїв. Вісім військовослужбовців, що мужньо боронили нашу землю, загинули на фронті, захищаючи Україну від агресора. Вони віддали своє життя за нашу свободу та незалежність. У цій статті ми вшануємо їхню пам'ять, розповімо про їхні життя, мрії та подвиги, які вони здійснили заради нашого мирного майбутнього.

Що відомо про Вадима Шумаду

Народився 6 грудня 1980 року у місті Вишневе на Київщині. Після школи закінчив Національний медичний університет імені О. Богомольця, працював лікарем-анестезіологом у клініці Verum.

На початку повномасштабної війни, пішов добровольцем на фронт. Служив старшим бойовим медиком III-ї ОШБ. Був нагороджений медаллю "За врятоване життя".

Сам Вадим Шумада у лютому 2023 року, оголошуючи збір на важливе медичне обладнання для медслужби свого батальйону, так пояснював рішення стати на захист України.

"Я анестезіолог ось вже 18 років. До війни я працював як з дорослими, так і з дітьми. Ніколи не тримавши в руках зброю, я прийшов як простий солдат, бо не міг допустити втрату можливості називати себе українцем, розмовляти своєю мовою, допустити зайд на свою землю. Доля звела мене зі справжніми людьми, патріотами та воїнами. Я пам’ятаю пов’язані з війною злети та втрати, я втрачав побратимів, і війна змінила мене. Частина з вас знала мене в цивільному житті. Зараз я тут, на війні, і з іншими побратимами намагаюсь бути максимально ефективним, рятуючи життя, життя наших хлопців", – зазначав він.

Вадим Шумада з Вишневого загинув на фронті

Загинув 10 травня поблизу населеного пункту Новоєгорівка Сватівського району Луганської області. У нього залишилися мама, кохана та двоє дітей

Поховали Героя 17 травня у Вишневому на Алеї Героїв, що на міському кладовищі.

Що відомо про Валентина Кулієва

Народився 20 серпня 1975 року у Вишневому.

Призваний на військову службу по мобілізації 1 березня 2022 року. Був сапером інженерно-саперного взводу мотопіхотного батальйону військової частини А2167.

Загинув 8 травня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вугледар Донецької області. Йому було 48 років

У Валентина залишилися дружина, донька, син та мати.

Попрощалися з полеглим Героєм 18 травня у Вишневому на Алеї Героїв, що на міському кладовищі.

Валентин Кулієв з Вишневого загинув на фронті

Що відомо про Олексія Куліцького

Народився 10 квітня 1977 року в Макарові.

У квітні 2023 призваний на службу до лав Національної гвардії. Був головним сержантом 2-го взводу оперативного призначення 17-ї роти оперативного призначення 6-го батальйону оперативного призначення в/ч 3018.

Загинув 18 травня у бою на Сватівському напрямку.

Попрощалися з полеглим Героєм 23 травня.

Олексій Куліцький з Макарова загинув на фронті

Що відомо про Андрія Антоненка

Житель села Петрушки, Дмитрівської сільської громади.

У 2015 році Андрій добровільно мобілізувався до лав Збройних сил України, пройшов навчання по зведенню понтонних переправ з канадськими військовими інструкторами, а потім півтора року вже самостійно проводив навчання. Проводив лекції по мінно-вибуховій безпеці.

У 2022-му році перевівся в інженерні війська, був командиром інженерно-технічної роти, яка будувала інженерні фортифікації у Покровському районі Донецької області.

17 травня 2024 року загинув від тяжкого поранення у результаті ворожого авіаційного удару в районі населеного пункту Новоселівка перша Покровського району Донецької області. Йому було 49 років.

Андрій Антоненко з с. Петрушки загинув на фронті

“Ти був незручним, але дуже гідним. З веснянками, ямочками на щічках та рудим волоссям в дитинстві. З непростим характером, моделями літаків та веселощами у юнацтві. З впертістю, чесністю та бажанням, шоб все було правильно, в дорослому віці. Ти перший в нашій родині перейшов на рідну українську мову, виховував синів як чоловіків і майстрував мотоцикл у батьківському сараї.

Після революцї Гідності ти пішов більш ніж на рік в армію. І казав, що потрібно готуватись, бо війна неминуча. Ти був інженером, а не військовим. Але став Воїном Світла. Коли я тебе питала, що допомагає тобі там, на фронті, ти казав: «Просто йду і роблю свою роботу».

Ти будував захисні споруди, щоб врятувати міста і людей. Але не зміг убезпечити себе від російських снарядів”, — написала про Андрія Антоненка його сестра Оксана.

Герой отримав відзнаку Головнокомандувача Збройних сил України, почесний нагрудний знак «Хрест Військова честь», медаль «За відвагу», нагрудний знак «За зразкову службу».

Його поховали на сільському кладовищі у селі Петрушки 23 травня.

Що відомо про Ігоря Блажка

У цивільному житті працював на будівництві. Перебував у Бучі всю окупацію в 2022. Вступив до армії та віддано захищав свободу України на передовій.

Ігор Блажко воював на Донеччині, де прийняв і свій останній бій. Воїн загинув 21 травня 2024 року, отримавши несумісні життя поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Йому було 35 років.

“Ігор був патріотом до глибини душі – добрим, щирим, відкритим та завжди готовим прийти на допомогу. Саме таким світлим та життєрадісним він назавжди залишиться у наших серцях”, — написали на сторінці Бучанської міської ради.

У захисника залишилися мама Ксенія Іванівна та брат Олександр.

Поховали Героя 27 травня у Бучі на Алеї Героїв.

Ігор Блажко з Бучі загинув на фронті

Що відомо про Сергія Гонгалова

Народився у Києві, згодом переїхав до Ірпеня. Тут мав невеликий бізнес – ремонтував будівельне та садове обладнання.

У липні 2022-го Сергій добровільно вступив до лав ЗСУ, отримав посаду начальника відділення зв’язку.

“Товариський, веселий та добрий – завжди приходив на допомогу. Коханий чоловік та люблячий батько. Після перемоги планував завершити ремонт вдома, поїхати на море та проводити більше часу зі своєю донькою.

Воїн казав, що служба була важкою, але він завжди тримався і переконував оточення, що все неодмінно закінчиться. Підбадьорював побратимів веселими історіями та жартами”, — розповів про загиблого Міський голова Ірпеня Олександр Маркушин.

Сергій загинув 27 травня при виконанні бойового розпорядження. Йому було 42 роки.

У захисника залишилися дружина, донька, син, мати та сестра.

Поховали Героя 31 травня в Ірпені на Алеї пам’яті захисників України.

Сергій Гонгалов з Ірпеня загинув на фронті

Що відомо про Юрія Гайдая

Мешкав у села Гореничі, Білогородської сільської громади.

Став на захист України у 2015 році, пройшов АТО-ООС на сході України. З 24 лютого 2022 року місяць разом із побратимами ТрО Білогородської громади боронив Гореничі на блокпосту на виїзді до Стоянки.

24 березня 2022 року мобілізувався до лав 114-та окремої бригади територіальної оборони, служив у 133-му батальйоні. Мав звання молодшого сержанта.

Помер Юрій від важкої хвороби, йому було 39 років.

Поховали Героя 28 травня в селі Гореничі на новому кладовищі.

Юрій Гайдай з с. Гореничі загинув на фронті

Що відомо про Богдана Приходька

Мешкав у Вишневому.

Пішов на фронт добровольцем у березні 2023 року. Служив гранатометником у складі 101-ї окремої бригади охорони Генерального Штабу, військова частина А 0139.

У липні 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Горлівка Донецької області захисник отримав тяжке поранення. Після лікування повернувся на службу.

Загинув воїн 16 травня 2024 року в ході бойових дій поблизу населеного пункту Стариця Харківської області.

Попрощалися з полеглим Героєм 31 травня у Вишневому на Алеї Героїв.

Богдан Приходько з Вишневого загинув на фронті