На фронті загинув ще один ірпінець, Андрій Василенко
Хто повідомляє: міський голова Ірпеня Олександр Маркушин
Військовий з Ірпеня Андрія Василенко
Андрій Василенко народився 23 жовтня 1979 року в Ірпені. Навчався в школі №2, коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну.
Після навчання в КПІ працював інженером-проєктувальником електромереж. Одна з його заслуг – освітлення ділянки Варшавської траси від КП Київ до Гостомеля.
З початком великої війни добровільно вступив до лав ЗСУ. Отримав два поранення, але продовжував боронити Україну.
«Знав Андрія по школі. Спокійний і цілеспрямований!... [...]Було дуже багато людей [на похороні]! Провести в останній шлях прийшли однокласники й друзі Андрія. Депутати ІМР та мер міста! Мер під час промови сказав про страшну річ, що загинули вже 60 наших хлопців з Ірпеня! Вічна пам'ять і Слава ГЕРОЯМ!», – написав ірпінський активіст Лаврентій Кухалейшвілі.
Він цитує брата загиблого, Олександра Василенка:
«У вільний час багато ходив до церкви у лісовій Бучі та київських храмів. Головним хобі був велосипед. Любив великі, до 15–20 км, прогулянки лісовими хащами зі собакою, взимку гірські лижі в Карпатах, влітку море, річки.
Був доброю, абсолютно неконфліктної людиною. Якби не війна, то він, вважаю, ніколи б не взяв до рук зброї».
Брат військового зазначив, що той пішов у ЗСУ за власним покликом.
«Але ЗСУ – то ще пів справи. Головним надалі стало те, що доля привела його до ДШВ, десантно-штурмових військ. Наприкінці липня опинився в зоні бойових дій. Брав активну участь у визволенні східної частини Харківської області».
За його словами, наприкінці січня ситуація на ділянці біля Кремінної, де перебував Андрій, почала загострюватися.
«Тут Андрій отримує перше поранення ноги. На щастя, не важке, і через пару тижнів він повертається у стрій.
Але ворог не полишає своїх планів. Тут трапляється друге поранення руки, вже ближче до середнього рівня. Доля йому подарувала гарного лікаря, який багато ним опікувався. Після госпіталя лікар прописав йому реабілітацію. Ще два тижні він провів у санаторії Харківської області. Великдень у Харкові він провів з батьками. А трагедія сталася 20 квітня».
О 17.50 почався масований обстріл українських позицій. Андрій Василенко в цей час був на передовій. Осколок потрапив йому в голову.
«Він деякий час був живим. Якби це сталося не на передовій, а в мирному місті, то його вдалося б урятувати. Але у війни свої реалії, і, на превеликий жаль, до госпіталя довести живим його не вдалося», – написав брат.
Що було раніше
Раніше ми писали про загибель захисників з Гостомеля Тетяни Фесенко й Павла Ткачука, перепоховання військовослужбовця Богдана Тромса з Бучі, загибель мешканців Ірпеня Олексія Постнова і Валерія Шитого, а також 20-річного мешканця Бучі Миколи Нікітіна.
