“Йшов за Батьківщину до кінця”: дружина загиблого Ярослава Пікузи з Ірпеня поділилася спогадами
Ярослав народився та прожив все своє життя в Ірпені. Закінчив школу №12, а пізніше й Ірпінський економічний коледж, але працювати за фахом не пішов. Натомість останні декілька років пропрацював на телеканалі СТБ художником-постановником, а також захоплювався футболом.
“Він любив дивитися футбол. Дуже вболівав за команду “Манчестер”. Навіть обрав собі такий позивний на війну. Знаю, що в молодості професійно займався футболом, але отримав травму ноги. Ну а після цього продовжив на вулиці з хлопцями бігати”, – розповідає Ірина Пікуза.
Ярослав ПікузаФото: надала дружина загиблого
Увакуювавши родину з Ірпеня, одразу вступив до територіальної оборони міста. Чоловік неодноразово брав участь у бойових діях при спробах проникнення диверсійно-розвідувальних груп на територію міста Ірпінь. Однак 21 березня під час чергового обстрілу з реактивних систем залпового вогню отримав поранення в плече та контузію.
“Його евакуювали в “Охматдит”, він там пролікувався, йому дали місяць відпочинку, ну а потім повернувся вже заново. Тренувався в Київській частині, потім їх відправили на навчання в Черкаси і звідти вже на Бахмутський напрямок”, – каже дружина загиблого.
Ярослав мав досить міцну громадянську позицію і дуже важко переносив події, що відбувалися після 24 лютого.
“Він був налаштований йти за Батьківщину до кінця. За нас, дітей, за майбутнє, сина… Він казав моє місце тут, ваше – там. Звісно, він не хотів помирати, у нього були плани на життя, дуже багато планів”, – згадує жінка.
Ярослав був навідником 2-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу механізованої роти військової частини А4247. Ірина каже, що протягом останніх півтора року практично не бачилась з чоловіком. Проте навіть тих моментів було достатньо, аби побачити, як сильно війна змінює людей.
Ярослав Пікуза з синомФото: надала дружина загиблого
“З другою контузією взагалі… У нього ж ще одне поранення було. Він дуже змінився, психологічно було важко. Я це відчувала. Хотів переїхати з Ірпеня, бо тут було дуже важко адаптуватися, коли він приїжджав на бойові відпустки. Він завжди говорив мені: “В Ірпені війни немає, а у нас далі триває”. Він завжди казав: “Світ поділився на два: у кого є війна, а кого немає”, – каже дружина загиблого.
Військовий мало що розповідав про свої бойові завдання, аби не хвилювати родину.
“Ярослав був щирим, позитивним, добрим, балакучим – з ним ніколи не було сумно, він всіх підтримував. Він дуже добрий. У кого б ви не запитали, всі вам скажуть, що він добрий, чуйний, надійний”, – розповідає Ірина Пікуза.
Ярослав також був взірцевим батьком для свого дев’ятирічного сина.
Ярослав Пікуза (зліва) із побратимомФото: надала дружина загиблого
Що було раніше
Раніше Незламні.City розповідали, що на Донеччині загинув 38-річний військовий Євгеній Бондаренко з Козинців. Доброволець від початку повномасштабного вторгнення Росії став боронити рідну Ірпінську громаду. У чоловіка залишилися дружина Світлана та двоє маленьких дітей. Мама загиблого поділилася з Незламні.City теплими спогадами про сина.
