"Обійми мають магічну силу". Герої матеріалів Незламні.City про значення обіймів у своєму житті
День обіймів - дата та історія свята
У свята “День обіймів” є дві дати - 21 січня і 4 грудня. День обіймів 21 січня вважається міжнародним святом, а свято 4 грудня - національним. Зараз важко сказати, хто став автором свята. Швидше за все, це були студенти - в кінці першого місяця зими вони стали обіймати один одного без будь-якого підтексту. Вважається, що в цей день отримати свою порцію "приємностей" може навіть стороння вам людина.
За своєрідним “повір’ям”, під час дружніх обіймів люди обмінюються душевним теплом. Існують і “наукові” обґрунтування корисності обіймів: доброзичливі дотики підвищують імунітет, стимулюють центральну нервову систему, підвищують у крові рівень гемоглобіну, а також іншого гормону — окситоцину, що викликає доброзичливе ставлення до інших людей.
Чому обійми такі корисні: 10 причин
Хтось стверджує, що позбутись відчуття гніву, самотності, образи чи внутрішнього негативу можна, переглядаючи фільми, слухаючи улюблену музику або ж для цього має минути певний час. Але все набагато простіше — дозвольте комусь вас обійняти. Адже обійми приносять неабияку користь організму.
Так звана терапія обіймами — надзвичайно дієвий метод лікування. Дослідження показують, що обійми, як і сміх, ефективні під час лікування різних недуг, а також допомагають позбутись депресії та стресу.
За словами вчених, правильні глибокі обійми, коли серця двох людей немов торкаються один одного, приносять неабияку користь, а саме:
- Обійми викликають відчуття довіри та безпеки. Це допомагає поводитись більш впевнено та відкрито.
- Обійми здатні підвищувати рівень гормону, який допомагає позбутись відчуття самотності та гніву (окситоцину).
- Довгі обійми сприяють виділенню гормону щастя (серотоніну). Саме завдяки йому у людини підіймається настрій і з’являється відчуття щастя.
- Обійми зміцнюють імунну систему.
- Обійми здатні підвищувати самооцінку. Коли наші рідні обіймають нас, то проявляють не лише свою любов, а й показують те, що ми — особливі. Такі відчуття та асоціації притаманні кожній людині ще з дитинства.
- Завдяки обіймам розслабляються м’язи, знімається напруга та стрес, а також — втамовується біль.
- Обійми позитивно впливають на нервову систему, заспокоюючи її та покращуючи емоційний стан людини.
- Обійми вчать нас дарувати та приймати, адже в будь-якому з цих випадків ви почуватиметесь краще.
- Дія обіймів схожа на медитацію та сміх. Вони вчать нас відпускати погане і насолоджуватись теперішнім моментом; допомагають об`єднати серце, почуття та дихання.
- Енергія, якою між собою обмінюються люди, обіймаючи один одного, — це внесок в їхні стосунки. Він спонукає до співчуття та розуміння. Це той випадок, коли 1+1=3, тому що приходить розуміння, що ціле — більше, ніж сума його частин. І ця взаємодія, найімовірніше, приведе до безпрограшних результатів.
Відома американська сімейна психологиня Вірджинія Сатір стверджувала що, для виживання людині потрібно, щоб її обнімали 4 рази на день, 8 разів – для підтримки, і 12 – для особистого зростання та розвитку.
Значення обіймів в житті людини
Фото та відео залишаються одними із найрозповсюдженіших способів закарбувати момент обіймів та зберегти його на все життя. Ми звернулися до героїв наших матеріалів з проханням поділитися з нами своїми найзаповітнішими світлинами та розповісти історії, що приховують в собі ці зображення.
Валентина та Олександр Ткаченки
У 2013 році Олександр Ткаченко пішов служити в морську піхоту в Феодосії. Під час окупації півострова, військовий не порушив присягу та вийшов з Криму. Потім долучився до АТО та опинився на передовій - обороняв Маріуполь у 2014 році. Одним із перших взяв до рук зброю під час оборони Ірпеня та продовжив свій військовий обов’язок як спецпризначенець.
На жаль, чоловік загинув від рук окупантів під час виконання одного з бойових завдань в Сумській області. Дружина Олександра поділилася однією зі своїх улюблених фотографій разом з чоловіком та розповіла особливу традицію своєї родини.
“Це ми на о.Джарилгач. Світлину зробила наша донька Ніколь.
Для нашої сімʼї обійми — то був певний ритуал.
Перед відʼїздом на війну, Саша завжди обіймав нас всіх і потім всіх по черзі цілував (мене та наших 3-х доньок). Спочатку саму маленьку і так по черзі, мене останню і довше за всіх. Це був такий надзвичайний момент тепла і підтримки, єднання та розуміння, що ми разом і ми один одного любимо.
А ще в нас з чоловіком був ритуал — обійматись 4 рази на день, то я придумала, а він придумав, що це повинно бути 7 секунд, щоб не розбалувати мене). Іноді ми навіть жартома в голос рахували, а потім ще стояли й обіймались. Я відчувала спокій та затишок в його обіймах)”.
Катерина Салямон-Міхєєва та Віталій Салямон
Перед початком повномасштабного вторгнення в ірпінському клубі спортивного танцю “Адажіо” було близько 200 учнів. Після 24 лютого усі вони були розкидані по всьому світу. Тренери клубу кинули усі свої сили на те, аби відновити зв’язок із сім’ями кожного зі своїх вихованців. Згодом Катерина й Віталій вирішили почати проводити онлайн-заняття. Це було не для танців, чи підтримки фізичної форми. Таким чином тренери хотіли підтримати моральний стан дітей й відволікти їх від поганих новин. І вже після деокупації регіону, повернувшись додому та відновивши свій клуб, тренери змогли возз'єднатися зі своєю танцювальною родиною
“Найміцніші обійми. Перші після деокупації. Усі були неймовірно щасливі побачити один одного знов. Було відчуття радості через те, що всі живі й ми знову разом. Були й сльози, адже війна нас усіх змінила назавжди”.
Катерина Поліщук та Олександр Кагал
Олександр за фахом юрист, але останні 17 років займається архітектурною візуалізацією, тож розуміється на кресленнях та будівництві на усіх етапах. З перших днів війни долучився до лав ТРО. Волонтерство ж прийшло у життя чоловіка за покликом душі та величезним бажанням допомагати.
У вересні 2022 року, об’єднавшись зі своєю дружиною Катериною Поліщук, створив Благодійний фонд “Гуртум”.
“Кожна зустріч з командою волонтерів, як зустріч з родичами, з найкращими друзями. Ми чекаємо на неї й, коли всі збираються разом, щоб попрацювати, поволонтерити — це як зустріч зі своєю сім‘єю ❤️”.
“Обійми, як вдячність за крутий волонтерський день разом і підтримку. Саме цю історію ми запам‘ятали надовго 🙈. Бо у цей день не обійшлось без травм. Але усі живі-здорові. День лише на 1 годину перервався накладанням двох швів у лікарні 🙈. Але задача з встановлення паркану, все одно була виконана. Саме в цей день наші спільні обійми, були найтеплішими ❤️”.
“Одним з проєктів нашого фонду, стало укріплення укриття для школи в Києві, яка займається навчанням та реабілітацією дітей з порушенням слуху і мовлення. Для таких дітей дуже важливим є чіткий графік навчання, і постійне відвідування школи. Через те, що міцність укриття не відповідала нормам, діти змушені були навчатися вдома в онлайн-форматі. Але наша робота дала можливість їм повернутись до нормального навчання у школі.
Щирі обійми від директора цієї школи, наповнені вдячністю та щастям. Бо школа знов запрацювала ❤️”.
Майя Аронштам
Для кожного з нас обійми несуть свій особливий сакральний сенс. Ми потребуємо їх практично на усіх етапах свого життя: під час злетів та падінь, В моменти радості та смутку, потребуючи тепла та бажання поділитися ним з кимось іншим.
У грудні 2022 року Майя захотіла створити щось круте та масштабне в Бучанському районі. Це бажання переродилося в проєкт Lokalist — унікальний захід, спрямований на підтримку локальних бізнесів та брендів.
“23 лютого 2022. Останні зафіксовані обійми з чоловіком перед повномасштабним вторгненням.
Той момент був наповнений тривогою та спокоєм одночасно. А ще сподіванням, що "завтра" обов'язково відбудеться.
Наступного дня ми прокинулись від вибухів: чоловік пішов в ТРО, а я евакуюватися з друзями... в невідомість чи повторяться саме ці обійми знов... На жаль, пощастило не всім...
Для мене обійми – це простір, який я готова розділити з іншою людиною, щоб без слів висловити великий спектр почуттів, це про тепло”.
Анастасія Супрун
У грудні 2022 року Майя познайомилася з Анастасією Супрун, яка й стала співзасновницею фестивалю і вже через десять днів в Ірпінському парку “Незнайко” відбувся перший в історії Lokalist.
“На цьому фото я з моїм чоловіком у нашу 10 річницю стосунків
Важлива вона тим, що відображає те, що попри всі складнощі, які ми пережили за ці роки, ми залишаємося в обіймах один одного і відчуваємо себе в них безпечно, затишно та тепло, щоб не відбувалося навколо.
Обійми для мене — це один з найважливіших проявів турботи та любові, коли я в обіймах чоловіка я відчуваю себе в захисті, начебто в окремому світі де є тільки ми.
Познайомились, коли нам тільки виповнювалось по 16 років, у твіттері, тоді він був дуже популярним серед соцмереж. Хоча навчалися в одному коледжі, спілкуватись почали саме там)
Зараз ми вже 5 років у шлюбі та маємо 4-річного сина)”.
Здавалося б, наскільки схожі останні два фото, але наскільки різні емоції та почуття пов’язання з обіймами закарбованими на цих світлинах.
Уляна Пчолкіна
Ранок 24 лютого поділив життя Уляни Пчолкіної та її чоловіка на "до" та "після" — як і життя більшості українців. Будинок, у якому живе родина, знаходиться лише в 3-х кілометрах від Гостомельського аеродрому. Вони бачили, як летіли перші гелікоптери, чули вибухи.
Діставшись до Львова, Уляна з чоловіком одразу включилися у волонтерську роботу. Громадська організація "Група активної реабілітації" створила Гуманітарний хаб. Волонтери з перших днів після виїзду з окупації пакували, відправляли, розвозили посилки із необхідними речами для людей з порушенням здоров'я та функцій організму.
“На фото я вперше побачила подругу після повномасштабного вторгнення. Відчуття радості крізь сльози, бо немає нічого важливішого зараз, бачити живими своїх людей…
Обійми для мене мають магічну силу, адже обіймаючись, ми щоразу даруємо частинку своєї душі одне одному”.
Інна Поляк
Після початку повномасштабного вторгнення Інна разом зі своєю донькою Мирославою виїхала до Чехії. Жінка планувала пробути за кордоном всього лише два тижні, однак життя родини склалося зовсім інакше.
“Фото за квітень 2022. Дівчата прийшли до школи, в якій вже навчалася Мирося. Перші обійми після страшної розлуки.
Дітей розлучила війна. Ми вийшли перші, а вони застрягли в Ірпені й ми за них дуже хвилювалися. Це найкращі подруги моєї доньки, наші сусіди з Ірпеня. Вони нарешті вийшли з окупації й доїхали до нас в Чехію.
У той момент нас всіх переповнювала радість, що живі й що в безпеці, й що знову разом, хоча й на чужині”.
Маргарита Січкар
Натхненниця і засновниця книжкового простору ВookHub "Віч/на/Віч" в Гостомелі, відома рестораторка в минулому, а нині письменниця та книжкова продюсерка Маргарита Січкар розповіла, що найтеплішими та найважливішими є обійми з власними дітьми.
“Кажуть, що 6 обіймів на день підіймають рівень окситоцину, гормону щастя. Так і є:)) Свій день ми починаємо з обіймів своїх рідних, дітей, коханих, тварин:)))
Найчуттєвіші та ніжні обійми — це з дітьми. У мене їх троє. Коли вони маленькі — ці обійми ностальгічні! Діти в них розчиняються і дають нам частинку своєї любові. Діти виростають, обійми стають не такими довгими й не такими трепетними. Тому такі важливі фото, де ці обійми збережені. пройдуть роки, і діти почнуть самі це цінувати. Обіймів не варто соромитися!! Ними треба вітатись ще до слів вітання. Слова ніщо в порівнянні з обіймами! Обіймайтеся!”.
З першого погляду на ці світлини може здатися, що на них зображені всього лише самі звичайні люди, що обіймаються. Проте усі ці фотографії сповнені самих різноманітних емоцій та сенсів.
