Танцюй так, щоб бачив увесь світ: історія клубу “Адажіо”, яка варта голлівудського фільму
Спільні мета та амбіції
Катерина Міхєєва почала займатися танцями у 8 років. Дівчинка мріяла опанувати класичний балет, однак можливості їздити на заняття не було. Батьки погодились віддати її до бального клубу, що знаходився недалеко від дому. Танці настільки припали до душі, що стали справжнім покликанням. Завдяки таланту, наполегливості та важким тренуванням дівчина досягла неабияких результатів та брала участь у безлічі всеукраїнських та міжнародних змаганнях.
У 16 років вступила до Державного податкового університету в Ірпені на факультет фінансів. Саме тут Катерина й познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Віталієм Салямоном. Хлопець переїхав з містечка Славутич.
“На той час молоде місто активно запрошувало до себе тренерів, які розвивали різні види спорту. Славутич поділений на квартали й в кожному з них розташовувався свій культурно-оздоровчий комплекс. Ми жили в Київському кварталі, де були танці. В 5 років мене туди віддали, щоб дитина чимось займалася. Потім була перерва на рік, але молодша сестра пішла на танці і їй потрібен був партнер. Тож я повернувся”, — розповідає Віталій.
Танцюристи навчалися на різних курсах, проте доля все ж взяла своє. На той час Катерина була керівницею культурно-мистецького центру “Сузір’я”, до якого доєднався Віталій. Молоді люди одразу помітили один одного, адже насамперед їх поєднувала спільна мета — створити власний танцювальний клуб.
“Ми хотіли створити професійний клуб не тільки для дорослих, а й для маленьких дітей. У нас були професійні танцюристи, завдяки яким реалізовувались тренерські амбіції та ставились номери. Але хотіли створити клуб, в якому могли б як спортивно розвивати дітей, возити їх на конкурси, так і реалізовувати свої креативні творчі танцювальні ідеї”, — розповідає Катерина Салямон-Міхєєва.
Талан та вік не мають значення. Головне — бажання!
З часом хобі переросло у справу всього життя. Клуб спортивного танцю “Адажіо” офіційно зареєстрували у 2009 році. Завдяки активній діяльності в мистецькому центрі, вже на момент відкриття пара мала чимало учнів.
До повномасштабного вторгнення в клубі викладали й сучасні танці. Проте останнім часом тренери присвятили свою діяльність виключно спортивному танцю. Міжнародні змагання з бальних танців поділяються на дві програми: стандартну і латиноамериканську. До кожної з них входять по п'ять танців:
- стандартна програма – вальс, віденський вальс, фокстрот, квікстеп і танго,
- латиноамериканська програма – самба, румба, ча-ча-ча, пасодобль і джайв.
Катерина Салямон-Міхєєва та Віталій Салямон. Керівники клубу спортивного танцю "Адажіо"
Катерини впевнена почати професійно займатися танцями можна у будь-якому віці.
“Завжди спрацьовує система та комплексний підхід. Один талант нічого не вартий без системної роботи й 100-відсоткової віддачі. Неважливий вік — іноді дитина займається багато років і не проявляє ніяких результатів, а в дорослому віці починає професійно. Деякі діти приходять в достатньо дорослому віці і їхня самовіддача і відношення повністю компенсують нестачу досвіду. Якщо є талант — то це супер, але дуже багато не талановитих, але працьовитих.
Можна почати й в дорослому віці, але потрібно зрозуміти, що треба працювати над своїм тілом: мають бути м'язи, хореографічна підготовка, розтяжка. Тобто, якщо ви можете в дорослому віці почати танцювати й хочете вийти на професійний рівень — меж абсолютно немає. Все залежить тільки від людини її від бажання й сил”.
Також в танцювальному спорті є напрямок “Хобі клас”, що ідеально підходить для людини, яка не має часу або можливостей займатися зранку до ночі, але хоче отримувати задоволення від танцю. Це стартовий клас в якому виконуються тільки 4 танці: повільний вальс, квікстеп, ча-ча-ча і джайв. Набір елементів обмежений найосновнішими рухами. У світі проводяться безліч змагань у цьому напрямку.
“Неважливо скільки вам років — якщо є велике бажання навчитися, то завжди можна розпочати. Дуже багато людей в досить зрілому віці приходять займатися. Можливо їм це все життя подобалося, але не вистачало часу, або ж не було можливості. Зараз вони можуть реалізовувати свої амбіції та дитячі мрії”.
Війна розкидала “Адажіо” по світу
24 лютого 2022 року у вихованців “Адажіо” був запланований виступ в Державному податковому університеті. В початок великої війни настільки важко вірилось, що тренери до останнього були впевнені, що захід не скасують. Повернутися до реальності допомогли батьки танцюристів, що почали терміново вивозити дітей із міста.
“Найбільшою проблемою перших днів було нерозуміння, чи всі наші учні і їхні сім'ї вціліли. Перед початком повномасштабної війни ми мали близько 200 учнів. В кожного мама, тато, бабусі, дідусі — ми з усіма дружимо й спілкуємось. Як тільки нам вдалося самим виїхати з регіону робили все, щоб їх розшукати через волонтерські служби, соцмережі, дзвінки. Слава Богу 25 березня остання родина вийшла на зв'язок. Тобто ми знайшли абсолютно всіх й один одному допомагали: хто як їде, хто куди їде, хто кому може допомогти, підхопити, посадити в машину, хто має родичів чи знайомих переночувати в тому, чи іншому регіоні”, — згадує початок повномасштабного вторгнення Катерина Салямон-Міхєєва.
Згодом Катерина й Віталій вирішили почати проводити онлайн-заняття. Це було не для танців, чи підтримки фізичної форми. Таким чином тренери хотіли підтримати моральний стан дітей й відволікти їх від поганих новин.
“Коли ми зробили перше заняття, в нас був онлайн 55 осіб із 10 країн світу. Попри різницю в часі всі родини намагалися забезпечити зв'язок, щоб діти бачилися. Ми отримали дуже багато відгуків від батьків з подякою. Це було дуже важливо. Навіть тим, хто знаходився на той час в безпеці було дуже важко переживати втрату життя, спілкування з друзями”.
З часом про звірства росіян в Бучі та Ірпені почав дізнаватися увесь світ. Тож до занять почали доєднуватися тренери з різних країн, аби підтримати дітей.
Клуб “Адажіо” розташований у підвальному приміщенні. Перед евакуацією з міста подружжя віддало ключі від залу мешканцям багатоповерхівки. Можливо, саме це й врятувало людей, адже в будівлю сталось близько чотирьох прильотів.
Після того як місто звільнили, Віталій одразу повернувся, аби відновити роботу клубу. Каже, перший місяць в Ірпені — був місяцем обнімашок. Всі бачилися, раділи.
“Ми провели опитування в соцмережах й багато батьків сказали: “Ми на місці. Якщо ви почнете заняття, то ми з радістю прийдемо”. На першому занятті з трьох груп було близько 20 вихованців. Перші місяці ми взагалі безплатно займалися для того, щоб підтримати дітей”, — розповідає Віталій.
Перший чемпіонат світу після деокупації Ірпеня
У 2019 році вихованцям клубу спортивного танцю “Адажіо” вперше вдалося потрапити на Чемпіонат світу. Змагання проходили у німецькому Бремені. Тоді танцюристи вийшли в півфінал серед команд формейшен з латиноамериканської програми (WDSF) та в результаті стали 11-ю з 19-ти найкращих команд світу.
У 2020 усі чемпіонати скасували через COVID-19. Проте вже через рік команді вдалося покращити свій результат — 9 місце.
Участь на Чемпіонаті світу зі спортивного танцю 2021Фото: архів Катерини Салямон-Міхєєвої
Найбільшим викликом став Чемпіонат світу 2022. Через повномасштабне вторгнення та часткову окупацію Ірпеня команда втратила майже всі зали для тренувань.
“Вцілів тільки один, тому що він знаходиться в підвальному приміщенні. Зібрати дітей там було важко, бо він маленький. Але це краще ніж нічого. Хай це буде маленький куточок, але ми будемо з душею працювати й цінувати кожну хвилинку проведену в танцювальному залі”, — зазначила Катерина.
Через окупацію Київщини учасники колективу втратили домівки, майно та роботу. Хоч і в неповному складі, танцівники стали на ноги та навіть представили Україну на Чемпіонаті світу в Німеччині. Хлопці та дівчата місяцями підпрацьовували та водночас тренувалися, щоб заробити на квитки на омріяні змагання та нові костюми, бо все їхнє майно згоріло.
На чемпіонаті українська команда стала справжньою сенсацією. Своїм номером молодь хотіла довести собі та світові, що вони незламні, тож так його й назвали.
“Тут, в принципі, нема чого вигадувати. Ми хотіли показати усьому світу, щоб він не забував й бачив, що в Україні війна. Було б, в принципі, недоцільно і нераціонально придумувати щось інше, тому ідея лягла сама по собі”, — розповідає Віталій.
Кожна професійна команда, яка представляє свою країну на чемпіонаті світу, має великий спортивний зал для тренувань, час для підготовки, спонсорську підтримку. Через агресію росіян “Адажіо” був позбавлений усіх цих привілеїв та мав близько місяця на підготовку. Крім того, тренування часто проводилися у світлі ліхтарів через блекаути. Іноді танцювати доводилося навіть у верхньому одязі.
“Це номер про відчай, про страх, про переживання. Про те, як боляче втратити можливість жити у своєму домі, у своєму місті. Основна ідея — як би нам важко не було, і як би нам страшно не було, і як би нам боляче не було — ми продовжуємо боротьбу. Тому номер називається “Незламні”.
Це ідея про те, що кожен із цих танцюристів пережив самі страшні події у своєму житті. Кожен побачив те, що не повинен бачити у своєму молодому віці. Але ми не покинули свою країну, ми не злякалися, ми не зламалися. Ми знайшли внутрішні сили боротися і продовжувати боротьбу”, — розповіла про головну ідею номера Катерина Салямон-Міхєєва.
Танцюристи підготувалися й виступили на Чемпіонаті в німецькому Брауншвайгу. “Адажіо” увійшов до 5 найкращих команд світу. Закордонні учасники та судді були шоковані, адже вважали, що Україна приїхала аби просто взяти участь, бо не в змозі показати хороший результат.
5 місце на Чемпіонаті світу зі спортивного танцю 2021Фото: архів Катерини Салямон-Міхєєвої
“Це для нас найбільша загадка: чому ми в комфортних умовах мали слабіші результати ніж в некомфортних? Я для себе визначила, що це залежить від віддачі наших танцюристів і нашої віддачі, як тренерів. Зараз наші виступи на міжнародних змаганнях — це ж не про танці й не про спорт. Це наша місія показати, що навіть у таких складних умовах українці не здаються і вони продовжують боротьбу. Ось саме це, напевно, і дає такі високі результати”, — зазначила тренерка.
Поїздка в Гонконг та фурор на Чемпіонаті світу 2023
Коли клуб дізнався, що Чемпіонат світу 2023 проходитиме в Гонконзі, тренери вирішили, що це надто далеко та дорого. Проте одна з учениць запропонувала спробувати. Бажання танцюристів надихнули Катерину з Віталієм і вони почали шукати шляхи, як потрапити на Чемпіонат.
“Ми зверталися до Міністерства спорту, але в рамках бюджетів все вже було розписано. Ми подавали документи, щоб отримати дофінансування на Чемпіонат світу, але нам постійно відмовляли”, — розповідає Віталій Салямон.
Окрім спроб отримати допомогу від держави клуб також намагався знайти спонсорів. Проте зараз уся спонсорська підтримка направлена, в першу чергу, на армію та людей, що втратили своє житло через війну.
“Нам вдалося знайти підтримку за кордоном. Одна родина з Америки зробила проєкт і навіть в американській школі розказали про нас. Ми підготовили обґрунтування, чому для нас дуже важливо саме зараз і саме так далеко розказати про Україну, Бучу й Ірпінь.
А ще німецькі танцівники захотіли нас підтримати. Це були невеликі кошти, але, як то кажуть, з усього світу по трошечки й нам зібрали певну суму”, — розповідає про міжнародну підтримку пані Катерина.
Проте справжнє чудо трапилося за місяць до поїздки.
“Мені подзвонив президент Федерації танцювального спорту й сказав: “Віталій, команду з іншого виду спорту не пустили в Китай. У нас є 10 хвилин для того, щоб знову подати документи”. Ми швиденько все зробили й нам затвердили фінансування”, — розповів про неочікуваний поворот долі Віталій.
Знову залишався всього один місяць, для того, щоб підготуватися до Чемпіонату світу. Завдяки важкій та наполегливій праці ірпінська команда “Адажіо” знову вирвалася у фінал та стала однією з шести найкращих команд світу.
“В Гонконгу було дуже важливо насправді продемонструвати Україну, тому що зараз всі втомилися від війни. Європейська спільнота спокійніше почала відноситись, а китайська та Азія взагалі лише щось чула по новинах. Ми розуміли, що дуже важливо показати виступ про нас, про наш регіон, про наші міста для того, щоб нагадати, що ми також дуже втомились від війни й саме тому для України важлива їхня підтримка”, — розповідає про мотивацію клубу Катерина.
Тієї ж думки притримують і її учні. Спілкуючись з місцевим населенням виявилося, що більшість мешканці Гонконгу навіть й не знають про існування України. Проте після виступу ситуація дещо змінилася.
“Після Чемпіонату світу багато людей підходили, щоб підтримати нас. Там були не тільки члени гонконзьких команд, а й багато іноземців. Всі підходили, висловлювали слова подяки, що ми змогли приїхати.
У 22-му році перед Чемпіонатом я гадав, що, мабуть, не потрібно виїжджати з країни й показувати це все. Але потім, коли прийшов на тренування і ми почали займатися, то зрозумів, що наші тренери несуть правильну думку та ідею. Ми маємо всьому світу кожен раз доводити й показувати, що, попри війну й обстріли, ми все одно сильні, ми все одно Незламні, ми не здаємося й боремось. Тому такі чемпіонати мають бути й Україна також має там бути”, — поділився своїми переконаннями учасник Клубу спортивного танцю "Адажіо" Кирило Колесніков.
Кирило Колесніков. Учасник Клубу спортивного танцю "Адажіо"
Плани на Перемогу
Плани на майбутнє в “Адажіо” не менш масштабні за досягнення. Зараз займаються підготовкою нового номеру вже не про війну, а про Перемогу.
“У 2024 році Чемпіонат світу заплановано в Австрії. Ми дуже сподіваємося, що основним кольором команди вже буде не чорний, як сьогодні. І що це буде про Перемогу”, — ділиться планами на майбутнє Катерина Салямон-Міхєєва.
“Я тільки підтверджу ці слова. Просто хочеться, щоб це все закінчилося. Щоб не тільки ми, а й усі люди в Україні зажили нормальним життям. Щоб наш північний сусід нас не чіпав, а ми якось в себе на території самі вже зберемося.
Звичайно хочеться зробити номер про щось приємне, а не тільки про сумне й про те що болить”, — додав Віталій Салямон.
