"Якби не Сєвас, успіху в обороні Ірпеня у 2022 не було". Загинув Олександр Ткаченко

Хто повідомив: міський голова Ірпеня Олександр Маркушин, командир ротно-тактичної групи "Ірпінь" Володимир Коротя, мешканка Ірпеня Людмила Першин у коментарі Незламні.Сity.
Що відомо про Олександра Ткаченка
Олександр Ткаченко народився в Севастополі, де у 2013 році пішов служити в морську піхоту. Під час окупації півострова, військовий не порушив присягу та вийшов з Криму. Потім долучився до АТО, та опинився на передовій - обороняв Маріуполь у 2014 році. За військові заслуги отримав орден "За мужність третього ступеня".
Після завершення контракту, разом із сім’єю переїхав до Ірпеня. Тут займався власним бізнесом, фермерством та виховував разом з дружиною доньок.
З лютого 2022 року долучився до лав територіальної оборони та став на захист Ірпінської громади. Він служив командиром розвідувального взводу. Олександр відіграв надзвичайно важливу роль у боях на блокпостах "Жираф" та "Караван-Гала".
"Без тебе я не зміг би вибудувати оборону на Жирафі в Ірпені. Я віддавав тобі досвідчених воїнів, а сам працював із цивільними. Ти підтримував всі мої бізнес-плани. Ми віджимали коробки, а твій взвод в цей час відсікав піхоту. В критичні моменти ти завжди брав РПГ замість гвинтівки чи автомата. Коли мені було складно на Жирафі і не було вже ніяких сил, коли орки зажали нас з трьох сторін. Я сказав тобі, що вже не можу. Ти спитав мене: — Ти в АТО відступав. Я сказав: — Ні. І ти сказав — Забороняю відступати. Для того, щоб утримувати позиції, ми вночі носили ящики з БК, по коліно в воді по досточках і тримаючись за мотузку під романівським мостом. Тому що хотіли, щоб бійці максимально відпочили. Ти організував снайпінг на Жирафі, від якого загинуло дуже багато москалів. Ти казав: займайся облаштуванням позицій і піхотою, а я буду займатись вогневою підтримкою", - згадує товариша Володимир Коротя.
Олександр був командиром розвідувального взводу
"Сєвас - воїн-легенда і людина-легенда. Як мені розповідали побратими Саші, що якби не Сєвас, то такого успіху в обороні Ірпеня, в лютому-березні 2022, не було б. Вміле, розумне і стратегічне керування зіграло важливу роль у ті страшні дні. Ірпінь вистояв", - розповідає Людмила Першин.
Після деокупації Київщини військовий був командиром штурмового підрозділу. У Героя залишилась дружина Валентина та три доньки.
Загинув 9 листопада на кордоні Сумської області.
Прощання з Олександром Ткаченком відбудеться біля крематорію Байкового кладовища у Києві. Труну з прахом Героя поховають на Алеї пам’яті захисників України на Ірпінському кладовищі. Про день та час поховання повідомлять пізніше.
Що було раніше
Незламні.City розповідали про загибель:
- Тетяни Фесенко, Павла Ткачука й Олега Поповичука з Гостомеля;
- Олексія Постнова, Валерія Шитого, Андрія Василенка, Володимира Сидорука, Івана Мінугалієва, Сергія Бойка, Антона Пустовіта, Ярослава Пікузи, Сергія Зеленюка, Олександра Ланця, Романа Матрущенка й Вадима Бєлова з Ірпеня;
- Миколи Нікітіна, Богдана Діденка, Дмитра Шпильового, Давіда Гасимова, Олексія Змієвського, Данила Сікорського й Володимира Литовко з Бучі;
- Дмитра Конобаса із села Синяк;
- Євгенія Бондаренка із села Козинці;
- Владислава Лихошви й Бориса Гончара із села Михайлівка-Рубежівка;
- Олександра Терещенка з Мощуна.