ДНК успіху

“Був справжнім патріотом України”: у зоні бойових дій помер бучанець Віталій “Біба” Баранов

Бучанець Віталій “Біба” Баранов помер у зоні бойових дій IrpinDaily

09 жовтня 2023 16:19

На Донеччині, в зоні бойових дій, від зупинки серця помер 56-річний підполковник Віталій Баранов, командир 206-го київського батальйону територіальної оборони 241-ї бригади ТрО ЗСУ.

Хто повідомив: голова Оболонської РДА Кирило Фесик, міський голова Бучі Анатолій Федорук

Що відомо про Віталія Баранова

Віталій Анатолійович Баранов народився 10 березня 1967 року на Житомирщині. Мав значні здобутки з гирьового виду спорту та любив футбол. Тому на честь улюбленого гравця Київського “Динамо” Андрія Біби взяв собі позивний “БІБА”.

Свідомо обрав фах військового – закінчив Кам'янець-Подільське вище військове інженерно-командне училище й 20 років віддав сумлінному служінню Батьківщині. Звільнився в запас з посади заступника командира військової частини у 2004 році. Збудував будинок, виростив сина й облаштував своє цивільне життя, аж до поки в країну не прийшла війна.

Командир 206 батальйону ТРО Віталій БарановФото: 206 батальйон територіальної оборони ЗСУ

Підполковник, “кіборг”, командир 206 батальйону ТРО, очолював координаційну раду ветеранів при Бучанській міській раді та був співзасновником і головою Всеукраїнської громадської організації “Об’єднані війною. 90-й батальйон”.

Військовий за покликанням – Віталій Баранов тричі ставав на захист країни.

До 2004 року – після випуску з військово інженерно-командного училища – служив у ЗСУ. Звільнився у запас у званні підполковника, займався власною справою. Та 2014-го повернувся – як помічник командира 90-го окремого аеромобільно-десантного батальйону, який останнім виходив з Донецького аеропорту. 206 батальйон територіальної оборони ЗСУ розповів про спогади комбата за той час:

“З 19 по 23 січня 2015 тривали останні запеклі бої оборони (23-го січня остання група воїнів 90-го батальйону під керівництвом Героя України Максима “Адама” Ридзанича вийшла з оточення пожежного ДЕПО ДАПу – останнього клаптика української землі аеропорту).

244 дні мужньої оборони ДАПу, героїзму, відданості наших воїнів. Так, було багато втрат, тяжких днів, але ми це пережили й гідно пройшли. Як кажуть про оборонців ДАПу: “Бетон не витримав, а вони встояли”.

Командир 206 батальйону ТРО Віталій БарановФото: 206 батальйон територіальної оборони ЗСУ

Пан Віталій також брав участь у боях в Опитному, Водяному та Пісках. За проявлену мужність був нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ та ІІ ступеня. Демобілізувався у запас з вересні 2015-го.

У лютому 2022-му – він знову став на захист країни. Командував 206-м батальйоном ТРО ЗСУ. Звільняв Київщину, брав участь в боях на півдні та сході країни.

Як голова Всеукраїнської громадської організації “Об’єднані війною. 90-й батальйон” Віталій Баранов влаштовував безліч заходів, спрямованих на підтримку сімей загиблих.

“Віталій Анатолійович — надзвичайно шляхетна людина. Він завжди підтримував сім’ї загиблих, займався патріотичним вихованням дітей, влаштовував їм поїздки до Межигір’я. Ця людина ніколи й нікому не відмовляла в допомозі.

Одного разу до нас звернулася дружина загиблого з проханням відкрити меморіальну дошку. Хоче це було не так вже й просто, але нам вдалося", — розповіла головна спеціалістка відділу морально-психологічного забезпечення та зв'язків з громадськістю Київського ТЦК Марина Холіна.

“Віталій Анатолійович був справжнім патріотом своєї країни. Він хотів зробити нашу державу якомога кращою й в кожній людині бачив світло. Ніколи не питав: “Скільки це буде коштувати?”, навпаки – він постійно казав: “Що потрібно — ми все знайдемо і зробимо!”.

Командир 206 батальйону ТРО Віталій Баранов

Ідеальний військовослужбовець

Незламні.City поспілкувалися з дружиною одного з загиблих “кіборгів” Юлією Доценко. Жінка розповіла, що навіть через дев’ять років після смерті чоловіка пан Віталій, все одно продовжував всіляко допомагати родині. За її словами Віталій Баранов був справжнім уособленням військового України.

“Я була надзвичайно сильно вражена тим, що людина, яка не знала мого чоловіка особисто, може витрачати стільки сил на підтримку нашої родини. Він завжди вітав мене квітами на 8 Березня та День матері, влаштовував поїздки моїй дитині до табору, в театр, цирк. Я спілкувалася з іншими вдовами й виявилося, що він не забував про кожну з них.

Після смерті мого чоловіка пройшло вже дев’ять років, але навіть після 24 лютого Віталій телефонував, щоб дізнатися, як наші справи. Навіть коли сам не міг приїхати — передавав через своїх помічників вітання. Я навіть не знаю, як можна було пам’ятати про всіх. Він ніколи не кидав слова на вітер.

Це людина, яка, маючи купу своїх військових завдань, завжди знаходила час для інших. Віталій Анатолійович — людина честі. Якщо ідеальний військовий і існує — то це саме він!”, — розповіла Юлія Доценко.

Командир 206 батальйону ТРО Віталій БарановФото: 206 батальйон територіальної оборони ЗСУ

Серце 56-річного підполковника Віталія Баранова зупинилося на Донеччині.

У 206 батальйон зазначили, що слова звернення Віталія Баранова до особового складу нині звучать, як заповіт:

“Де б ми не були і куди б нас не направила Батьківщина для її захисту, – ми повинні усвідомлювати важливість нашої місії та з честю виконати покладений на нас військовий обов’язок. Ми повинні пам’ятати про мету, з якою разом з вами ми прийшли 24 лютого до військкоматів та військових частин – звільнення України.

Якщо ми з вами сьогодні не втримаємо ворога, завтра Україна буде під російським гнітом відповідно, як держава, перестане існувати, а українці, як нація, будуть знищені разом із захисниками, яких замордують в таборах Сибіру. Ми маємо боротися заради пам’яті загиблих товаришів та вільного майбутнього наших дітей та онуків.

Отже, незважаючи ні на що, ми маємо закінчити справу визволення від ворога нашої землі і не допустити надалі повторення цієї історії.

Слава Україні!”.

Командир 206 батальйону ТРО Віталій БарановФото: 206 батальйон територіальної оборони ЗСУ

Ховатимуть Героя у Катюжанці, Димерської громади у середу, 11 жовтня. Прощання пройде об 11:00 біля дому за адресою вулиця Біла, 83. Опісля поховання на місцевому кладовищі.