В яких літературних творах та книжках згадується Ірпінь. Добірка
Петр Щербина “Битва за Ірпінь”
Книга розповідає про події, які відбувалися наприкінці лютого у березні минулого року в місті Ірпінь Київської області. У книзі опубліковано відгуки про Ірпінські події відомих у світі людей, список підрозділів, які виконували бойові завдання в районі міста, а також згадано героїв, які віддали своє життя за Ірпінь.
У травні 2022 року видавництво "Саміт Книга" видало англомовну версію книги "Битва за Ірпінь". Після цього книга потрапила до Бібліотеки Конгресу США, була презентована у Вашингтоні, Варшаві, Дубліні та інших Європейських містах.
Книга є першим зібранням оповідей безпосередніх учасників оборони міста-Героя Ірпеня: цивільних людей, які взяли зброю і сформували територіальну оборону міста; ветеранів АТО, яким вдруге довелося стати до захисту України — цього разу вже свого міста; лікарів, волонтерів та чиновників, які не покинули рідний Ірпінь.
Євгенія Подобна “Міста живих, міста мертвих. Історії з війни у Бучі та Ірпені”
У грудні 2022 року видавництво “Фоліо” випустило книгу журналістки, воєнної кореспондентки, медіатренерки Євгенії Подобної “Міста живих, міста мертвих. Історії з війни у Бучі та Ірпені” про злочини російських окупантів проти українців.
“Я б дуже багато віддала за те, аби цієї книжки не було. Аби не сталось усього того, про що у ній розповідають. У ній лише частина зібраного протягом літа та вересня матеріалу. Для мене це дуже важливо. Мені це дуже болить. В часи, коли завтра може не настати, я дуже боюсь банально не встигнути: записати, знайти, переповісти”, — написала Євгенія у день виходу книги.
Сергій Мартинюк “13 віршів, або Битва за Ірпінь змінила світ”
Нова збірка “13 віршів, або Битва за Ірпінь змінила світ” Сергія Мартинюка (Світогора Лелеко) відкриває новий етап військової творчості письменника. 24 лютого Сергій Мартинюк взяв до рук мисливську зброю і приєднався до Ірпінського руху спротиву окупантам.
13 віршів, які увійшли в збірку, писались в окопах, на позиціях, під обстрілами. Один рядок писався в Ірпінському Будинку письменників, другий — на “Жирафі”, третій — на “Каравангала”, четвертий — на Водоканалі. Саме тому вони бойові й пахнуть потом, порохом і славою.
У Сергія Мартинюка є дуже гарний вислів:
“Якщо не хочеш жити в темряві, запали вогник правди про нескорене Українство”.
Анатолій Зборовський “Історія Ірпінського краю”
Книга висвітлює історію міста Ірпінь, а також раніше підпорядкованих йому населених пунктів – міста Буча та селищ Ворзель, Гостомель і Коцюбинське від найдавніших часів до 2020 року. Це неупереджений і політично незаангажований виклад історії рідного краю. Книга ґрунтується на документах багатьох архівів, публікаціях у пресі й окремих виданнях і спогадах старожилів. Показано економічний та культурний розвиток краю, його місце на літературній карті України. Адже тут із 1935 року діє Будинок творчості письменників “Ірпінь”. В Ірпені творилася й продовжує творитися українська література. У Ворзелі діє Будинок творчості композиторів.
Сама книга – результат понад 30-літньої роботи директора музею. Результат досліджень і боротьби за право поширювати відомості про рідну землю серед земляків. Ще в 1998 році видавництво “Юніверс” випустило у світ підручник Анатолія Зборовського для ірпінських шкіл “Історія рідного краю. Приірпіння”. Згодом – у 2017 році видавництво “Прометей” видало доповнену “Історію Ірпінського краю”, а у 2020 році “Юніверс” видав вже третю книгу.
Презентація відбулася 18 вересня. Доповнене видання вийшло друком за кошти Громадського бюджету Ірпеня. Примірники книг були безплатно надані бібліотекам і навчальним закладам міста.
Микола Носов “Таємниці на дні колодязя”
У 1911 році в Ірпені по вул. Перша лінія (нині вул. Стельмаха,12) оселилася родина письменника Миколи Носова. Він народився в Києві, а в Ірпені пройшли його дитячі, а потім і юнацькі роки. Свої дитячі враження, як і подробиці власної трудової біографії, письменник передав у автобіографічній книзі “Таємниця на дні колодязя”. У ній колоритно змальовані картини ірпінського життя початку ХХ століття. У книзі автор розповідає про своє дитинство та події, які йому довелося пережити. За словами автора, герой повісті він сам.
“Так можна сказати, але це буде правильно лише частково. Коли я писав, мені хотілося, щоб читачі побачили в моєму герої не тільки мене, а й самих себе”.
Микола Носов пізніше стане автором всесвітньовідомої казки-трилогії про пригоди Незнайка та маленьких чоловічків, яка була написана з історій дітей, що гралися на ірпінських вулицях
“Поїзди гудуть за Ірпінню…” та “Ірпінський Парнас”
У 1905 році київський громадський діяч і підприємець Іван Чоколов, одним із перших збудував на мальовничому, підвищеному березі річки Ірпінь, двоповерховий маєток. Починаючи з 20-х років, у літній період у ньому знаходився профспілковий будинок відпочинку, а у 1936 році колишня дача Чоколова разом із прилеглою територією була передана у власність Спілці письменників України й названа Будинком творчості письменників, де після Другої світової війни з’явилися двоповерхові споруди для митців.
Саме Будинок творчості письменників став своєрідним джерелом наснаги для українського письменства, притулком творчості й натхнення, спокою і роботи, а ще “Ірпінським Парнасом”, як називали його з великою любов’ю самі письменники.
Спогади письменників про перебування в Будинку творчості, їхні вірші та світлини увійшли до книги Олекси Ющенка “Поїзди гудуть за Ірпінню…” 2003 року. А український письменник Володимир Коскін у 2016 році у видавництві “Перун” видав книгу “Ірпінський Парнас: історична лірико-гумористична оповідь”, в якій висвітлені долі письменників та їхніх літературних героїв.
Богдан Рильський “Мандрівка у молодість батька”
Багато письменників проживали в Ірпені не лише на території Будинку творчості, а й у власних садибах або в будинках своїх друзів. Зокрема, український поет Максим Рильський від весни 1938 до весни 1951 року мешкав і працював в Ірпені по вул. Центральна, 15. Влітку він порався в садку біля улюблених дерев і квітів, або рибалив на річці Ірпінь. Багато з класиків та молодих поетів, артистів та художників із вдячністю згадують цю невелику садибу, де проходили різноманітні літературні зустрічі, поки Рильський не переїхав до Голосієва на нову дачу. Тут він написав “В моїм будиночку, В зеленім в Ірпені” (1943)
Син письменника Богдан Рильський у книзі спогадів “Мандрівка у молодість батька” присвятив ірпінському періоду життя Максима Рильського та його родини цілий розділ “У сосновім Ірпені”.
Українські митці, що писали в Ірпені
В Ірпені було написано стільки літературних творів, що жоден населений пункт з аналогічною кількістю населення навряд чи зможе наздогнати це письменницьке місто. Письменники у своїх творах зазначали місце написання і часто в останньому рядку значився “Ірпінь”.
Володимир Сосюра написав тут поетичні збірки “Зелений світ” і “Ластівки на сонці”. Андрій Малишко – поетичні збірки “За синім морем”, “Весняна книга” та “Що написано мною”. Максим Рильський створив в Ірпені поему “Жага”, “Рибальські сонети”, ряд поезій (“Молодий садок”, “Ніч колихала”, “Димом котиться весна”, “Медитації”). Павло Загребельний – романи “Диво”, “Первоміст”, “Смерть у Києві”, “Євпраксія”, “Левине серце” та “Роксолана”. Іван Гончаренко – цикл віршів “Ірпінські зустрічі”.
Писали на ірпінській землі й Остап Вишня (“Мисливські усмішки”), Леонід Первомайський (роман “Дикий мед”, збірка віршів “Вчора і завтра”), Михайло Стельмах (романи “Чотири броди”, “Хліб і сіль”, “Кров людська не водиця”, “Велика рідня”, “Правда і кривда”, “Дума про тебе”), Олександр Довженко (сценарій до фільму “Земля”), Степан Васильченко (повість “У бур’янах”), Григорій Кочур (книги поетичних перекладів “Відлуння”, “Друге відлуння”, “Третє відлуння”), Дмитро Паламарчук (книга оригінальних віршів “Подзвіння”, переклади творів Шекспіра, Байрона), Григір Тютюнник (оповідання “Оддавали Катрю”), Юрій Мушкетик (романи “Гайдамаки”, “Яса”, “Гетьманський скарб”, “Серце і камінь”, повісті “Чорний хліб”, “Семен Палій”, “Вогні серед ночі”), Євген Гуцало (поетична збірка “Зелена радість конвалій”, збірки оповідань “Яблука з осіннього саду”, “Люди серед людей”, романи “Позичений чоловік”, “Приватне життя феномена”), Олекса Ющенко (збірник “Поїзди гудуть за Ірпінню”, книга спогадів “В пам’яті моїй”, поетичні збірки “Побачення з красою”, “Уклоняюсь вам”, “Слово до друзів”) та Іван Драч (“Поезії”).
У 2018 році з нагоди Дня міста Ірпінь отримав знаковий письменницький подарунок – колективну збірку “Римований Ірпінь”. До неї увійшла поезія 126 авторів, присвячена Ірпеню і Будинку творчості письменників.
