У Бучі все ще не опізнані десятки жертв російської окупації – заступниця міського голови
Хто повідомляє: заступниця бучанського міського голови Михайлина Скорик на відкритті конференції «Роль журналістів під час війн і криз», передає кореспондентка Незламні.City
Скільки людей загинули в Бучанській громаді
Під час відкриття конференції заступниця бучанського міського голови Михайлина Скорик зазначила, що російські окупанти вбили в Бучі 422 цивільні людини.
«Це цифра, яку ми називаємо офіційно. Але її уточнять правоохоронні органи. Дуже не хотілося б, щоб ця цифра стала більшою, але така ймовірність є. Документування триває.
У нас, на жаль, є 80 неопізнаних тіл, і кілька десятків з них зараз у процесі опізнання. Особливо жорстокі злочини досі не розкриті, і журналісти продовжують працювати над тим, щоб ці люди були опізнані та ідентифіковані. Тобто в нас досі є ті, хто не мають власного імені. І це спільна робота, щоби це виправити», – сказала вона.
Михайлина Скорик заявила, що Бучанська міська рада не хотіла б, аби місто було у фокусі уваги журналістів і всього світу саме через бучанську трагедію. Водночас вона розуміє, що за 33 дні окупації Бучанська громада стала живим музеєм воєнних злочинів, які відбуваються у всій Україні. Й що саме в Бучі завдяки журналістам вдалося задокументувати багато цих злочинів.
Конференція «Роль журналістів під час війн і криз» у Бучі
У Бучі відбувається конференція «Роль журналістів під час війн і криз». Вона присвячена памʼяті жертв у Бучі та покликана переосмислити роль медіа в час війни.
На подію зібралися журналісти й медіаексперти з України та світу.
Серед спікерів представники The New York Times, Wall Street Journal, Washington Post, Liga.net, Slidstvo.info, НВ, Суспільне, Бабель тощо.
Організатор події – Media Development Foundation і Українська правда.
Під час відкриття події шеф-редакторка Української правди Севгіль Мусаєва розповіла про важливість документування злочинів журналістами під час війни.
«Кілька днів тому я думала про допис до дня памʼяті жертв геноциду кримськотатарського народу та хотіла розказати історію своєї, своєї бабусі. І зрозуміла, що кожного року я повторюю одне й те саме. Це історії, які мені вдалося почути від неї. І все, більше нічого. Немає документації, розслідування – немає нічого. Все, що є, – це її спогади, які передаються і стають легендами.
І насправді коли немає документування, то немає злочину. Це та стратегія, яку росія обрала і протягом десятиліть використовувала в Україні. І ця стратегія була успішна. І я вважаю, що нашому поколінню пощастило. Тому що в наших батьків і дідусів не було можливості документувати й розповідати чиюсь правду».
Шеф-редакторка УП Севгіль Мусаєва
Вона розповіла історію одного із загиблих, батька редактора новинної стрічки видання Євгена Кізілова.
«Валерій Кізілов, 69 років, пенсіонер. Коли росіяни ввійшли до його двору, Валерій був у домашньому одязі. Його вбили автоматною чергою, влучивши в голову. Його дружині довелося провести сім днів у льосі власного будинку. Пізніше росіяни зробили з будинку штаб, бо з нього було добре видно міст між Бучею та Ірпенем. Відходячи з Бучі наприкінці березня, вони просто підірвали цей будинок. Тіло Валерія Петровича вдалося знайти лише через кілька тижнів після деокупації Бучі».
