«Ми бачимо несправжніх оземпікових жінок». Анастасія Пустові про жінок на екрані і в житті
В інтерв'ю «Суспільному» Пустовіт пояснила: реальні українки живуть в умовах постійного стресу, недосипу і тривоги — і це неминуче відображається на зовнішності. Але екран цього не помічає.
«Війна існує, і вона дуже сильно відображається на тілі. Ми намагаємося ходити в зал, займатися фізичним здоров'ям, але так чи інакше через недосипи і стреси ми змінюємось. Ми повнішаємо, можливо, маємо не такий свіжий вигляд»
На її думку, коли глядач бачить на екрані досконалу героїню, яка нібито так само переживає чотири роки війни, це створює відчуття повної відірваності кіно від реального життя.
«Якщо ми не робимо зіткнення з реальністю, якщо ми бачимо ідеальних жінок на екрані, які так само спали в бомбосховищі, так само переживають ці чотири роки війни, — мені видається це дивним. Мені би хотілось більше реальних персонажів»
Оземпік і повернення нездорових стандартів
Пустовіт також звернула увагу на тривожну тенденцію в суспільстві загалом — повернення культу хворобливої худорлявості, цього разу підсиленого модою на препарати для схуднення.
«ˮМи бачимо цю повальну хвилю оземпікових жінок і знову повертається ця нездорова, дивна худоба.ˮ»
За її словами, ця тенденція суперечить тому, що відбувається в реальному житті, де більшість жінок стикаються з протилежним — набором ваги, змінами шкіри, виснаженням.
Акторка не заперечує, що тілесні трансформації — законна частина акторської роботи. Схуднути чи набрати вагу заради ролі вона вважає цікавим творчим процесом — але лише за однієї умови: якщо проєкт того вартий і є час зробити це безпечно.
Проблема не в професійних вимогах до зовнішності, а в тому, що ці вимоги відірвані від реальності й не залишають місця для правдивих, «неідеальних» героїнь.
Чого не вистачає українському кіно
Пустовіт не закликає відмовитися від догляду за собою і не критикує колег. Вона говорить про інше — про необхідність чесного діалогу з глядачем, якому набридло дивитися на жінок із іншої реальності.
Українське кіно має шанс стати важливим дзеркалом свого часу. Але для цього в кадрі мають з'явитися жінки, які справді схожі на тих, що сидять у залі.
