«Розвідьонка» — Андрій Бєдняков про нову моновиставу, розлучення без скандалу і дітей
Зустріч відбулася у Криворівні — карпатському селі, що набрало популярності після резонансного різдвяного святкування. Бідняков приїхав сюди вдруге: каже, що тут «відпочиває головою» і хотів показати це місце доньці Ксені. Поки тривала розмова, дзвонили церковні дзвони — на Великдень дітям традиційно дозволяють дзвонити скільки завгодно.
Про Київ говорив без пієтету. Місто, яке його прийняло, він досі не може назвати домом — бо дім для нього завжди лишатиметься Маріуполь. «Коли я приїжджав туди, я розумів: оце мій дім. Як не парадоксально звучить зараз "Маріуполь — безпека", але у мене саме з ним це пов'язано», — пояснює він.
Про окупований Маріуполь говорить лаконічно і жорстко: знати, що там відбувається зараз, не хоче. «Того Маріуполя, де я жив, немає. Для мене це зараз Жданов». Але вірить, що місто повернеться — нехай навіть і не військовим, а політичним шляхом. «Я обрав стратегію вірити, що я знову там побуваю».
Чотири роки трансформацій
З початку повномасштабного вторгнення Бідняков, за власним визнанням, змінився кардинально. Перестав відкладати життя «на потім», навчився помічати дрібниці та цінувати їх. Сонце, яке встало. Зустріч зі знайомим. Повернення людей з полону на Великдень.
Але є й те, чого він собі не дозволяє. Навіть побачивши відео з Coachella, де люди щиро радіють, зловив себе на думці: «Я б так не зміг радіти». Не тому, що не хоче — а тому що всередині є власна «саморедактура». Зникли корпоративи в заміських комплексах, зникло караоке з пляшкою шампанського. «Я не кажу, що це погано для інших. Але я не можу. Мені це важко».
Паралельно — вперше в житті пішов до психотерапевта. Не через якусь конкретну подію, а просто зрозумів: треба говорити. Визнає, що не завжди розуміє, навіщо це, і що вважає себе людиною, яка «все може сама». Але навіть якщо лише 15–20 відсотків сесій дають результат — для нього це вже важливо.
Розлучення без скандалу
Про розлучення з Анастасією Бідняковою говорить обережно — але говорить. Каже, що головний інсайт, який виніс із цього процесу: «Не все закінчується. Важко, складно, але життя не закінчується». Колишнє подружжя зберегло повагу одне до одного, зустрічається через дітей, підтримує творчі проєкти одне одного. «Ми зробили сепарацію у себе в голові. Ми прийняли те, що відбувається».
Старша донька Ксеня все зрозуміла — поплакала, але зрозуміла. Молодший Остап ще не до кінця усвідомлює ситуацію. Найважчий момент, каже Бідняков, — коли хлопчик щоразу питає: «Тато, куди ти вже йдеш?»
Про нові стосунки не думає в категорії «пошук», але вже готовий до того, щоб хтось з'явився. «Якщо хтось з'являється — хочу насолоджуватись з цією людиною. Ховати свої почуття по кутах не буду».
Нова моновистава: «Розвідьонка»
Саме цій темі — розлученню, середньому віку, дітям і тому, як жити далі — присвячена друга моновистава Бідняка. Назва відсилає до радянського кліше: «розвідьонка» як клеймо, як вирок. Але меседж протилежний: розлучення — не крах і не «з причепом». Можна залишитися друзями, партнерами, просто людьми, які поважають одне одного.
Режисерка Катя Царик, прочитавши сценарій, записала голосове повідомлення — сміялася до сліз і плакала. Назвала нову виставу кращою за першу.
Перший тур з виставою «Кому ти там потрібен?» Бідняков завершив із трьома sold out у Львові, Дніпрі та Києві. Але до кінця визнав це успіхом лише після того, як колишня дружина буквально перелічила йому все, що він зробив: «Ти об'їхав Україну, дав три повні зали, продав на платформу MGo. І вважаєш, що нічого не зробив?» Відповідь: «Ну так, я щось зробив».
YouTube, гроші та принцип «поки кайфую»
На запитання про гроші відповідає без кокетства: заробив достатньо, щоб дозволити собі займатися тим, що подобається, не рахуючи кожну гривню. Його YouTube-шоу «Де брехня» коштує близько 4 500 доларів за випуск — і поки що не окупається. Колишня студія, де знімали проєкт, була знищена російською ракетою. Тепер збирають конструкцію по частинах в інших павільйонах.
Принцип один: «Коли я перестану від цього кайфувати — закрию. Так само було з кожним проєктом». З «Х-Фактора» пішов, коли зрозумів, що «показав себе». З «Орел і Решка» пішов на піку — коли жодна розсудлива людина, мабуть, і не думала б іти.
Кілька слів сказав і про скандал навколо «Орел і Решки» — коли продюсерка проєкту почала публікувати контент російською. Відреагував одразу: «Моя сторінка — українська. Повертатися до зйомок російською не планую. Я зробив свій вибір, розуміючи, від чого відмовляюся».
Щастя як конструктор
На фінальне запитання — що робить його щасливим — Бідняков відповідає без пафосу. Діти. Підготовка до вистави. Поїздка в нове місто. Зміна обстановки. Дзвінок старого друга. Повернення бранців додому.
«Немає такого, що мене робить щасливим гроші або кохання. Хоча вони теж можуть. Але це конструктор — і кожна деталька важлива».
Про українців говорить коротко і переконливо: «Люблю їх за силу. Ми сильний народ. Такі назви просто так не зароджуються.
