Ласло Краснагоркаї — біографія Нобелівського лауреату з літератури
Сьюзен Сонтаг назвала його «Гоголем і Мелвіллом в одному флаконі», а Шведська академія відзначила «захопливу творчість, яка серед жаху стверджує силу мистецтва». Від маленького угорського містечка до світової слави — історія геніального затворника.
Дитинство в тіні комунізму
Ласло Краснагоркаї народився 5 січня 1954 року в Дьюлі — невеликому містечку на південному сході Угорщини. Його батько, юрист Дьордь Краснагоркаї, роками приховував єврейське походження через страх переслідувань. Коли Ласло виповнилося 11 років, батько зізнався в таємниці — цей момент вплинув на сприйняття ідентичності майбутнім письменником. Дитинство під тиском комуністичного режиму, де цензура визначала повсякденність, згодом стало основою для романів про розпад суспільства.
Від права до літератури
Краснагоркаї навчався в середній школі Еркеля Ференца, де поглиблено вивчав латину. У 1973–1976 роках студіював право в Університеті Сегеда, але зрозумів, що юриспруденція не його шлях. Перейшовши до Будапештського університету Етвеша Лоранда, обрав угорську мову та літературу. Дипломна робота про еміграцію письменника Сандора Мараї резонувала з власним досвідом.
Під час навчання працював редактором у видавництві Gondolat Könyvkiadó. Саме тоді почав писати оповідання, які переросли в масштабні романи.
«Сатантанго» — дебют, що змінив літературу
У 1985 році світ побачив роман «Сатантанго», який миттєво зробив 31-річного автора зіркою угорської літератури. Це була постмодерністська апокаліпса — історія про розпад сільської комуни, метафора краху соціалістичної утопії. Попри цензуру та обмежений тираж, роман окреслив унікальний стиль: довгі речення без абзаців, що занурюють у хаотичну реальність. Після виходу книги Краснагоркаї присвятив себе літературі повністю.
Кіно з Белою Тарром
З 1985 року кар'єра Краснагоркаї переплелася з кінематографом. Режисер Бела Тарр адаптував його романи в епічні фільми, що увійшли в історію європейського арт-хаусу. «Сатантанго» (1994) — семигодинна чорно-біла стрічка — шокувала Канни медитативною довжиною. «Гармонії Веркмайстера» (2000) та «Турінський кінь» (2011) закріпили дует як легенду «повільного кіно», де час розтягується подібно до авторських речень.
Подорожі світом від Берліна до Кіото
Після падіння Берлінської стіни в 1989 році для Краснагоркаї відкрився світ. Ще в 1987-му, під час комунізму, він отримав стипендію DAAD у Західному Берліні — це була перша поїздка за «залізну завісу». З 1990-х письменник мандрував Монголією, Китаєм, Японією, США та Європою.
Тривалі перебування в Кіото (1996, 2000, 2005) стали джерелом натхнення для роману «Сейобо там унизу» (2009), де східна естетика змішалася з апокаліптичними мотивами. У Нью-Йорку, в квартирі поета Аллена Гінзберга, він завершив роман «Війна і війна» (1999) — історію архіваріуса, що мандрує Європою з манускриптом про кінець світу.
Подорожі стали основою для есе «Розруха і смуток під небесами» (2004) — меланхолійного звіту з поїздки Китаєм, де автор оплакував культурний занепад.
Від Man Booker до Нобелівської премії
Міжнародний прорив стався з англійськими перекладами. У 2012 році «Сатантанго» отримав National Book Critics Circle Award, а наступного року — Best Translated Book Award. У 2015-му Краснагоркаї став першим угорцем, удостоєним Man Booker International Prize. Журі назвало його «універсальним візіонером».
Нобелівська премія 2025 року стала апофеозом. Шведська академія відзначила «творчість, яка серед апокаліптичного жаху стверджує силу мистецтва». Сьогодні його книги перекладені понад 40 мовами.
Про приватне життя Краснагоркаї відомо небагато — він уникає публічності. Був одружений двічі, має трьох дочок: Катю, Агнеш та Панні. Подорожі стали для нього «другою сім'єю» — від Берліна до Кіото східна філософія змінила світосприйняття. Нині, у 71 рік, живе затворником у пагорбах Сентлазло в Угорщині.
Стиль нескінченних речень
Стиль Краснагоркаї Нобелівський комітет назвав «музично натхненним епосом». Його речення розтягуються на сторінки без абзаців, як річка, що несе в безодню. Теми — абсурд, гротеск, розпад суспільства. Літературні впливи — Кафка, Гоголь, Мелвілл, Бернгард та східна філософія.
Переклади Оттілі Мульцет зробили його доступним для глобальної аудиторії.
Краснагоркаї — антипод медійного гламуру, рідко з'являється публічно. У 2023 році, на тлі глобальних криз, його твори набули актуальності як пророцтва про хаос. Соціальні мережі письменник ігнорує, проте фани цитують його в TikTok — уривки з «Меланхолії опору» набирають мільйони переглядів.
Сьогодні Краснагоркаї працює над новими романами, поєднуючи прозу з візуальним мистецтвом. Його мета — показати, що література не архаїка, а «сила проти апокаліпсису». У 2026 році планується екранізація «Повернення барона Венкгейма», а також есе про штучний інтелект. «Література — це не втеча, а опір», — каже він.
Цитати Ласло Краснагоркаї та про нього
«Я прагну абсолютної оригінальності, вільний від предків — Кафки чи Фолкнера. Реальність до божевілля — ось мій стиль».
Про Краснагоркаї
«Краснагоркаї — універсальний візіонер, що перевершує сучасників» (В.Г. Зебальд).
«Він — Гоголь і Мелвілл в одному: апокаліптичний майстер» (Сьюзен Сонтаг).
«Серед апокаліптичного жаху його твори стверджують силу мистецтва» (Шведська академія, 2025).
«Художник, що занурює в хаос, аби знайти красу» (Джеймс Вуд).
«Його речення — як ріка: несуть у безодню, але дають надію» (критик Стів Сем-Сандберг).
