Марина Бех-Романчук — про дискваліфікацію, вагітність і боротьбу з несправедливістю
Незламні.City
29 вересня 2025 11:43
X-files
Українська легкоатлетка, дворазова призерка чемпіонатів світу Марина Бех-Романчук вперше детально розповіла про допінг-скандал, який призвів до чотирирічної дискваліфікації.
У відвертій розмові спортсменка пояснила, як позитивна проба з'явилася під час лікування безпліддя, чому AIU відмовила їй у справедливому розслідуванні та як у розпал скандалу вона дізналася про вагітність.
Від художньої школи до великого спорту
Марина вирізнялася серед однолітків швидкістю ще з дитинства. У 11 років потрапила до молодого тренера, який побачив у ній потенціал.
«Він ходив до мене в школу, наполягав. Навіть коли я відмовилась заради художньої школи, через два тижні сама зателефонувала», — згадує спортсменка.
У 13 років зробила остаточний вибір.
«В художньому класі я бачила дітей сильніших за мене. А в секції відчувала свою силу», — пояснює вона.
З того моменту почалася серйозна кар'єра — у 10-11 класах фактично не відвідувала школу через збори та змагання.
Психологічний тиск змагань і найгірша поразка
Найскладніше в спорті — психологічний тиск.
«Спортсмен може бути відмінно підготовлений фізично, але якщо психологічно не справляється — залишиться без медалі», — переконана Марина.
Найгірша поразка сталася на чемпіонаті світу 2022 року в Орегоні.
«У другій спробі відволіклася в повітрі, підвернула ногу. Була готова стрибнути 15,10-15,15 метрів, а вийшла без нічого. Найгірше — розумієш, що все мало бути інакше», — згадує той день.
Психологічне виснаження спортсменів
Після 24 лютого 2022-го життя кардинально змінилося. Марина 7-10 днів займалася гуманітарною допомогою замість тренувань.
«Ти приїжджаєш на змагання в інший світ. Відчуваєш відповідальність зовсім іншу — ти обличчя країни, в якій війна», — описує вона.
Два місяці в Португалії стали жахливими.
«Через день плакала. Михайло тренувався в Німеччині. Ми в Європі, але побачитися не можемо — у обох сезон», — згадує спортсменка.
Олімпіада 2024 — відкладені мрії та травма
Подружжя планувало народити дитину після Олімпіади 2020-го, але COVID-19 змінив плани.
«Прийняли рішення відкласти на три роки. Михайло з Токіо повернувся з медаллю, я без. Він розумів, наскільки для мене важлива медаль у Парижі», — каже Марина.
За два місяці до Олімпіади серйозно травмувала стопу.
«Повторне МРТ показало — ситуація погіршується. Лікар не хотів нічого поганого сказати, але вигляд говорив — це неможливо», — згадує вона.
А за 10 днів до Ігор — ретравматизація. Ризик розірвати зв'язки, можливий кінець кар'єри. Але команда вирішила — йти до кінця.
«У фіналі постійно закручувала ногу тейпом, шукаючи позицію для зменшення болю. Вийшла з сектора, Михайло зустрів, я просто сказала: "Їдемо додому"», — згадує спортсменка.
Депресія і проблеми зі здоров'ям
Після Олімпіади поглибилася депресія. «Постійно себе картала. Не могла змиритись. З людини, яка бачила сонечко, починаю бачити тільки похмурі дні», — описує стан.
У 2020-му Марині діагностували синдром полікістозних яєчників після різкої втрати ваги. Повноцінно лікуватись не могла — постійні змагання, ризик позитивних проб. Після Олімпіади почала лікування під наглядом спортивного лікаря — біологічно активні добавки та антибіотики.
На антибіотики пішла алергічна реакція.
«Все горіло, важко дихати. Призначили інший препарат — знову алергія», — згадує Марина.
7 грудня, під час цього лікування, допінг-офіцер взяв пробу. Потім важкий грип у січні, знову антибіотики.
Тестостерон під час лікування безпліддя
У травні 2025-го, коли їхала на перші змагання, менеджер надіслав лист від AIU.
«Звинуватили в прийомі тестостерону. Мене, людину з полікістозом, яка лікувалась, щоб подавити тестостерон для вагітності!» — обурюється вона.
Знайдено тестостерон зовнішнього походження, але розпад нижче норми виявлення.
«Жовтнева проба чиста, січнева чиста. Це говорить — я не приймала тестостерона. Плюс лікування, бажання стати мамою», — наводить аргументи.
П'ять днів на захист замість місяця
AIU дала на підготовку лише п'ять днів — замість звичайного місяця.
«Іншим надають місяць, мені — шість днів. Це порушення прав», — каже Марина.
За цей час знайшла юриста, підготувала всю історію хвороби з 2020 року. На допиті перевіряли кожну деталь — препарат, дозування, дати.
«Розуміла — мене ніхто не захистить», — згадує спортсменка.
Марина попросила відкрити пробу Б, оплатила аналізи. Результат підтвердив пробу А. Команда звернулася до незалежних експертів — висновок: біологічно активні добавки, стрес, індивідуальна реакція спричинили цю історію. AIU проігнорувала документ.
На другому допиті AIU зробила приголомшливу пропозицію.
«Сказали — можу скоротити термін, якщо здам спортсменів, які вживають заборонені речовини. Я була збентежена. Відповіла: "Такими речами не займаюсь"», — розповідає Марина.
Запропонували варіанти — визнати вину і три роки замість чотирьох. «Це як сказати, що вбив людину, коли не вбивав. Ніколи не визнаю вини в тому, чого не робила», — каже спортсменка.
Безпомічність і чотири роки дискваліфікації
«Усвідомила — безпомічна перед системою. Ніхто не буде розбиратися. Простіше дати термін, аніж витрачати десятки тисяч євро на експертизи. Я атлет з України. Думаю, європейська спортсменка з сильної країни отримала б інше ставлення», — припускає Марина.
Судитись у CAS — десятки, можливо сотні тисяч євро та рік-півтора процесів.
«Просто здалась. Прийняла те, що є. Можливо, життя змінює мій курс», — каже вона.
Через кілька днів після звинувачень дізналась про вагітність.
«У всьому негативі — маленький позитив. Для нас немаленький», — зі сльозами каже Марина.
Через токсикоз двічі лежала на стаціонарі. «Не могла повноцінно захищатись. Розуміла — не можна хвилюватись. Боролась за майбутнє», — пояснює спортсменка. Михайло постійно підтримував — їздив до лікарні, не залишав саму.
Є люди, готові допомогти судитись.
«Коли сказали, що готові допомагати, ридала. Не знаю, як віддячити», — каже Марина.
Не може однозначно сказати, що закінчує кар'єру. «Через 5-10 років хочу сама собі сказати — зробила все можливе, а не картати себе, що здалась», — роздумує вона.
Але зараз пріоритет інший.
«Якщо це ціна щасливої сім'ї — заплатила би знову. Сім'я понад усе. Можливо, одні двері закрились, щоб відкрилися інші. Дитині з'явилось місце в житті. Стала просто жінкою, яка хоче жити і радіти», — підсумовує Марина Бех-Романчук.
