«138 кг та предіабет». Дмитрейшн про боротьбу з вагою та залежність від уваги прихальників
Дитинство — це треш
Дитинство Дмитра Чикало важко назвати щасливим. Хлопчик ріс у селі на Київщині в бідній родині, де освіта була культом, а за погані оцінки били.
Батьки Дмитра розлучилися, коли він був маленьким. Мама вийшла заміж вдруге, з'явився молодший брат. Але головною проблемою стали не сімейні обставини, а ставлення до навчання.
«Якщо я отримував до восьми балів, то мене били. Мене товкла бабуся. У нас взагалі культ навчання — так само получала на горіхи і моя мама», — розповідає Дмитрейшн.
Хлопчик розумів: щоб вирватися з бідності, потрібно добре вчитися. У сім'ї не було грошей на репетиторів, тому доводилося «максимально все вижимати» зі школи. Але деякі предмети — математика, фізика, хімія — йому зовсім не давалися.
«Я сидів над ними і плакав, не розумів, що від мене взагалі хочуть», — згадує блогер.
«Мене називали Чекатіло»
Ще складнішою школа була через постійний булінг з боку однокласників. Дмитра ображали через бідність родини, зайву вагу та зовнішність.
«Мене називали Чекатіло, пухлий, жирний. Іноді навіть проскакували — бомж», — розповідає Дмитрейшн.
Особливо болючими були ситуації, коли через бідність його виділяли серед інших:
За допомогою блогер ні до кого не звертався — боявся, що втручання дорослих тільки погіршить ситуацію:
«Якщо за тебе прийдуть захищатися в школу, це відразу — ти будеш маленький папенський синок, який не може відстояти свої особисті кордони. З тебе потім навпаки ще більше будуть знущатися».
Дмитро просто чекав закінчення 11-го класу, щоб «вийти і забути цей шкільний період як страшний сон».
Переїзд до Києва: початок нового життя
У 18 років Дмитро Чикало переїхав до Києва навчатися в торгово-економічному коледжі. Це був справжній шок — після років булінгу раптом опинився в середовищі, де його сприймали нормально.
Але фінансово було важко. Жив у тітки, їздив через пів-Києва на навчання. Перші дні в столиці видалися справжнім випробуванням:
«Заходиш в метро, бачиш 150 різних виходів і входів — куди йти, що робити. Маршрут, що зазвичай їхать 20-30 хвилин, я їхав години 2».
«МастерШеф» як поворотна точка
Участь у кулінарному шоу «МастерШеф» стала знаковою подією в житті блогера. Саме завдяки цьому проєкту він здобув популярність та налагодив стосунки з мамою.
«Коли я пішов на кастинг, мій перший випуск транслював мою проблему. Мама напевно тоді задумалася, що 30 років, а мою дитину дійсно досі турбує великий список проблем», — розповідає Дмитрейшн.
Після шоу мама приїхала на один з конкурсів, чого блогер не очікував. Вони нарешті поговорили і «відпустили» взаємні образи.
Заробіток на флірті з чоловіками
Зараз Дмитро Чикало заробляє в середньому $2-3 тисячі на місяць на рекламних інтеграціях. Але є ще один специфічний спосіб заробітку — флірт з багатими чоловіками.
Блогер відверто розповідає, як отримує дорогі подарунки від шанувальників чоловічої статі:
При цьому Дмитро підкреслює: інтимних стосунків не має, але психологічно кайфує від маніпуляцій:
«За iPhone з чоловіками не чпокаюсь. Мені подобається, коли за мною ухажують, мене пригощають, бабки швиряють. Мені подобається, що я бортую таких людей».
Проблеми зі здоров'ям та вагою
31-річний блогер має серйозні проблеми зі здоров'ям. Максимальна вага становила 138 кг, зараз — 113 кг. У нього діагностували подагру та предіабетичний стан.
Зараз він працює з нутриціологом, ходить до спортзалу, мріє схуднути до 75-80 кг.
Найнезвичайнішою особливістю Дмитра Чикало є його ставлення до стосунків. У 31 рік він свідомо відмовляється від романтичних зв'язків.
«У мене взагалі немає тяги до того, щоб були якісь відносини, сім'я, діти», — каже блогер.
Психотерапевт вважає це ненормальним, але Дмитро пояснює: пріоритет — кар'єра та закриття психологічних травм з дитинства.
«Мені зараз хочеться збільшувати свою впізнаваність і ставати медійною людиною. Це якийсь гештальт, який треба закрити — нестача уваги з дитинства».
Мрії та плани
На картці бажань у Дмитрейшна записано: мільйон підписників у TikTok та Instagram. Головна матеріальна мрія — власний будинок.
Попри всі травми та проблеми, Дмитро не відчуває втраченого часу:
«У свої 31 нормально попрацювали, досягли. Хоча завжди себе з кимось порівнюю — чому не такий успішний, як той».
Блогер сподівається, що через два роки «порозумніше», а психологічні проблеми підуть. Поки що він продовжує боротьбу з демонами минулого, будуючи медіаімперію на своїй відвертості та харизмі.
