Від сільської дівчинки до медіа-зірки, як Світлана Базаренко з Привозу заробляє мільйони на торгівлі
У відвертому інтерв'ю вона розповіла про важке дитинство у селі на Миколаївщині, втрату батька в 33 роки, складний шлях до успіху та те, чому вважає, що справжнє життя почалося для неї лише після 40.
Дитинство у селі, коли хліб з цукром був делікатесом
Світлана народилася і виросла в селі на Миколаївщині. Її найяскравіший дитячий спогад пов'язаний не з іграшками чи розвагами, а з мріями про краще життя.
Її батько помер, коли їй не було ще й 11 років. Останню зустріч із ним вона пам'ятає особливо болісно — чоловік лежав у лікарні з водянкою і не впізнав дочку.
«Заходимо в лікарню, а він дивиться на мене й каже дядькові: «Це хто?» Той відповідає: «Як хто? Це твоя дочка Світа». Він узяв мене за руки, почав плакати: «Коли вийду з лікарні, піду до мами, буду просити пробачення». Я кажу: «Мама тебе простить, ти приходь». І він помер», — розповідає жінка.
Як стала «селючкою» в місті та не змінила себе
У дорослому житті Світлана переїхала до міста, де зіткнулася з упередженим ставленням через своє сільське походження та українську мову.
Попри насмішки та зневагу, вона не змінила своїх принципів і мови спілкування, що згодом стало однією з її родзинок у соціальних мережах.
«У мене дуже велике почуття провини перед дочкою»
У 21 рік Світлана народила дочку Аню, але шлюб швидко розпався. Вона залишилася сама з дитиною, працюючи з ранку до ночі, щоб забезпечити родину.
«За всю юність і дитинство дочки ми в кіно були лише один раз. Коли вона сказала: «Мам, це ми вперше з тобою йдемо», у мене душа зжалася. Почуття провини дуже велике — якби ті часи повернути, більше приділяла б їй уваги», — каже Світлана.
Щоб прогодувати дочку, вона брала її з собою на роботу в магазин, де малеча спала на ящиках від пляшок. Про труднощі матері не розповідала нікому, навіть найближчим.
«Я ніколи в житті не казала мамі, що мені погано або важко. Навіть зараз мама знає, що в мене все добре», — зізнається жінка.
Початок роботи на Привозі
На знаменитий одеський Привоз Світлана прийшла в складний період життя, коли «10-12 днів нічого не хотіла і замкнулася в собі». Спочатку тричі приходила і йшла, боячись відповідальності.
«Почала з риби — поклала холодильники з мороженою рибою, потім додала помідори, огірки. Бачу — тюлька продається, думаю: «Чому я не можу тюлькою торгувати?» Думала: зарплата працівникам, на оренду, але останній шматок хліба буде», — розповідає про перші кроки в бізнесі.
Поступово асортимент розширювався, з'явилася ікра, яка й принесла справжній успіх.
Світлана відверто розповіла про свої доходи, розвіявши міфи про мільйонні прибутки від торгівлі ікрою.
При цьому оборотні кошти на торговій точці можуть сягати мільйона гривень, але це не прибуток, а необхідні для роботи інвестиції.
Особисте життя: 22 роки без штампа в паспорті
З нинішнім чоловіком Сашею Світлана живе вже 22 роки, але офіційно вони не одружені.
Чоловік підтримав її, коли вона почала знімати відео для соціальних мереж, хоча багато хто сміявся з її ініціативи.
«Коли я почала знімати, він казав: «Давай, у тебе вийде». Багато хто сміявся: «Що ти робиш?» А він завжди підтримував», — згадує Світлана.
Світлана вірить у силу візуалізації бажань. Вона розповіла, як колись мріяла про Mercedes замість старенької «Таврії» — і через два роки мрія здійснилася.
«Коли їздила на «Таврії», люди сигналили, сміялися. Хтось каже: «Що ти їздиш на такій машині?» Я відповідаю: «Думаєте, у мене немає грошей? Маю «Мерседес» сірий». Через два роки купили Mercedes», — розповідає жінка.
Серед планів на майбутнє — створення притулку для тварин, будинку для літніх людей та допомога дітям-сиротам.
Життєва філософія: «Головне — вірити»
У 47 років Світлана каже, що не соромиться свого віку і почувається на 35-40 років. Вона впевнена: головне в житті — не опускати руки і вірити в себе.
Її головний меседж для підписників простий: «Ніколи не опускайте руки, не дивіться назад на те, що було. Треба дивитися на те, що буде».
