Тварини також потребують турботи: як в Ірпені рятують покинутих та безпритульних пухнастиків
Рятували тварин ще з перших днів вторгнення
На початку повномасштабної війни до продюсера Дмитра Ревнюка звернулася знайома з проханням врятувати її котика. Жінка поїхала за кордон, залишивши улюбленця одного у зачиненій квартирі. Раніше Дмитро ніколи не займався зоозахистом та будував свою кар’єру в рекламній індустрії. Проте у той момент чоловік зрозумів, що подібна ситуація не унікальна, багато людей виїжджали у паніці і їхні домашні тварини могли так само залишитися самі без їжі та води.
Дмитро розмістив у Facebook пост із пропозицією допомогти чотирилапим, які залишилися у зачинених домівках. За перший місяць чоловік отримав понад 700 заявок та дзвінків. Саме ці події стали фундаментом для створення «Зоопатруля» — однієї з найефективніших зоозахисних ініціатив в Україні.
Дмитро Ревнюк, керівник зоозахисної організації «Зоопатруль»
Спочатку команда складалась із колег продюсера – акторів, режисерів та операторів. Кіношники виїжджали по залишених у заявках адресах та просвердлювали у стінах отвори, через які подавали у квартиру корм і воду. Подекуди, з дозволу господарів, навіть знімали двері з петель, аби визволити тварин.
«Через 2-3 місяці такої роботи ми забили своїми тваринами майже всі клініки Києва. Під нашою опікою було понад 200 котів та собак і ми зрозуміли, що потребуємо власного притулку», — розповідає голова ГО «Зоопатруль» Дар’я Ревнюк.
Притулок європейського рівня
Перед тим як будувати власний, волонтери вирішили відвідати притулки Київської області. За освітою Дар’я Ревнюк лікарка-ветеринарка, тож жінка одразу зрозуміла, що умови утримання тварин у більшості з них важко назвати задовільними.
«Ми не були задоволені тим, що там відбувається, адже не може 5 собак утримуватися в одному маленькому вольєрі та харчуватися хлібом з кашею. Тому ми поїхали до Німеччини та Чехії й дослідили притулки європейського зразка», — згадує Дар’я.
Дар’я Ревнюк, голова ГО «Зоопатруль»
У липні 2022 року Ірпінська міська рада виділила ділянку землі. Раніше на ній розташовувався притулок комунального підприємства, але під час окупації міста територія піддалася мінометному обстрілу. Більшість тварин загинула, а ті, кому пощастило вижити — втекли. Єдина згадка про колишніх мешканців — Бородата та Мала — дві собаки, які вирішили залишитися.
Зараз вольєри для тварин обладнані теплою підлогою та зручною системою змиву. У будівництві не використовувалось дерево, яке сприяє розмноженню бактерій та дає неприємний запах. Винятком є будки для собак, які раз на рік замінюють на нові.
Ще один об’єкт притулку – котобудиночок, де здорові хвостики граються одне з одним і чекають на нову сім’ю. В окремому приміщенні команда обладнала карантинні бокси, де чотирилапі перебувають, поки триває перевірка, чи повністю вони здорові.
Два рази на місяць спеціалісти проводять обробку тварин від паразитів. Також обробляються вольєри, котобудиночки та інші приміщення.
«На початку повномасштабного вторгнення у пріоритеті були травмовані тварини, які перебували на межі життя і смерті. Коли ж з’явився притулок ми почали брати й місцевих цуценяток та кошеняток. Але пріоритети не змінилися: якщо є вибір взяти 5 цуциків, що живуть біля озера, або 5 цуциків з Донецької області, то ми розуміємо, що на сході у них нуль шансів вижити. Тому звісно, що ми заберемо тварин із зони бойових дій», — розповідає голова ГО «Зоопатруль».
Спочатку члени організації займалися евакуацією тварин самостійно. Однією з наймасштабніших місій була до Херсону після підриву ГЕС. Тоді зоозахисникам вдалося врятувати понад 300 чотирилапих.
«Наразі ми не їздимо по зонах бойових дій, бо ситуація настільки нестабільна, що ми не впевнені, що це буде поїздка не в один кінець. Але якщо військові телефонують з проханням забрати тваринок, то ми знаходимо волонтерів та транспорт, щоб забрати їх у притулок».
Через пів року «Зоопатруль» відкрив дві власні клініки в Києві. Перша розташовується на Оболоні, друга – на Подолі. Це дало можливість збільшити масштаби допомоги. Наразі в притулку, на лікуванні та приватних перетримках організації знаходиться близько 180 котів та 250 собак.
Zoosketching у притулку
Ірина Володіна — власниця майстерні New Art Studio в Ірпені, про яку ми писали раніше. Близько року тому мисткиня вперше завітала до притулку “Зоопатруль” й повернулася додому з херсонським котиком Тигриком. Відтоді Ірина почала навідуватися сюди разом з дітьми та всіляко допомагати.
Ірина Володіна, власниця майстерні New Art Studio в Ірпені
Аби приверну увагу соціуму до проблеми безпритульних тварин художники Бучанського району вирішили провести день разом з тваринами та зробити замальовки пухнастиків.
«Це соціально важливо, адже тварини також потребують людської турботи. Важливо пам’ятати про них та привертати до них увагу хоча б за допомогою соціальних мереж.
Також це важливо й для нашого розвитку, як митців. Тварини рухливі і за ними дуже важко встигнути. На перших малюнках виходять просто якісь дияволятка, а не коти. Але таким чином ти запам’ятовуєш їхні рухи, починаєш розуміти анатомію і помічати деталі, які не можливо розгледіти на фотографіях», — розповідає Ірина Володіна.
Через роботу в IT, Аня вже понад рік не могла знайти вільного часу для малювання. Тож побачивши пост про Zoosketching у притулку дівчина одразу вирішила, що це гарний спосіб згадати колишні навички та допомогти чотирилапим.
«Я дуже люблю тварин й до того ж хочу взяти додому котика. Також це гарна можливість пропіарити притулок, тому що, до прикладу, я раніше про нього не знала. Можливо хтось так само захоче прийти помалювати, допомогти, а можливо й навіть взяти до себе тваринку», — ділиться своїми враженнями Аня.
Аня, учасниця Zoosketching у притулку «Зоопатруль»
Під час пошуків спікерів нам вдалося натрапити на Станіслава «Слікеза» — співавтора муралу «Катерина» на будинку державної адміністрації Ірпеня. Чоловік займається малюванням вже понад 20 років, однак це не допомогло митцю встигнути за рухами кота. Тож він вирішив спростити ідею та зобразив тварину за допомогою геометричних фігур.
«За останній час я та більшість моїх знайомих малюємо війну. Це основна тема, яка болить та усіх тривожить. Одиниці творів, які збережуться, а, можливо, навіть усі, в майбутньому слугуватимуть емоційною документацією цього періоду. Через 50-100 років люди розглядатимуть їх та розумітимуть внутрішні переживання митця. Тому зараз більшість думок зосереджена на війні, на тому як її зафіксувати.
На таких заходах важлива комунікація. Побачити, що ти не сам й хтось ще також робить цю справу», — поділився своїми внутрішніми переживаннями Станіслав.
Загалом до заходу доєдналося 8 митців, кожен з яких зробив невеликий фінансовий внесок. Завдяки цим коштам організатори придбали 15 кілограмів собачого корму.
«Художники захотіли познайомитися з нашими тваринами, поскетчити їх, а за одно й розповісти про них. Це дуже цінно, адже чим більше джерел поширення інформації, тим більше шансів, що хвостики знайдуть новий дім, що нас підтримають та допоможуть. Ми працюємо виключно на підтримці наших підписників у соцмережах та небайдужих людей.
Для нас важливі такі заходи, тому що це інформаційна співпраця з мистецькими людьми, які готові розповідати про нас», — розповіла про цінність Zoosketching у притулку головна менеджерка «ЗооПатруля» Ірена Скакун.
Пухнастики шукають новий дім
Навіть попри свої психологічні на фізичні травми, спричинені подекуди недбалістю колишніх господарів, усі мешканців «Зоопатруля» мріють знайти нові домівки. Кожна з цих тварин має свою унікальну історію.
Зокрема Мілка раніше мешкала в квартирі літніх людей, які відійшли у кращий світ. У собаки немає однієї передньої лапки, але це не заважає їй вести активне життя.
Айс потрапив до притулку взимку. У тварини було дуже сильне обмороження, але завдяки лікарям пса вдалося врятувати й зараз він привітно виляє хвостиком кожному, хто підходить до його вольєра.
«Дона Патісона разом із його родичами ми забрали із Богородичного — це село на Донеччині. Коли ми туди приїхали, там було буквально троє людей і жодної цілої хати.
Це шок, коли до тебе біжать тварини в пошуках допомоги. Котики самі залазили в переноски. Песики підходили й лащилися.
І цих малюків ми забрали ще зовсім маленькими, а зараз вони вже шукають родину. Я їх дуже люблю, бо у них цікаві характери: гіперактивні й вміють відстоювати свою територію, але при цьому дуже ніжні», — розповідає Ірена Скакун.
Дон Патісон
Перед тим як віддавати, тварину вакцинують та стерилізують. Після цього публікують пост про неї у соціальних мережах. Якщо ж ви хочете стати новим господарем та подарувати чотирилапому нову домівку необхідно написати організації в особисті повідомлення. Також є гаряча лінія, яка приймає заявки, що надходять.
Після чого менеджер надішле вам спеціальну анкету та за її результатами запросить на співбесіду. Тваринок обов'язково віддають під договір. Це юридичний законодавчий акт, в якому майбутній власник зобов'язується доглядати за улюбленцем.
«Ми ні в якому разі не віддаємо собак на ціпок. Якщо це приватний сектор, то вона їде виключно на територію, або у вольєр. Ми контролюємо наших улюбленців і протягом першого місяця людина зобов’язана надсилати фото та відео того, як тваринка адаптується у нових умовах. Також новий власник не має права евтаназувати тварину без нашої згоди. Це все прописано в договорі», — підкреслила ветеринарна лікарка Дар’я Ревнюк.
У відповідь на всі ці вимоги «Зоопатруль» забезпечує безкоштовну стерилізацію, довічний ветеринарний контроль та консультації.
Ірена Скакун, головна менеджерка ГО«ЗооПатруль»
За словами Ірени Скакун, наразі люди більш охоче беруть до себе тварин із притулків:
«Є багато людей, які хочуть допомогти. Після того, як забрали тварин з Херсонщини, ми звернулися до нашої аудиторії. Відгук був величезний – майже 600 заявок.
Зараз люди стали свідоміші. Вони почали брати більше тварин із притулку. На це вказує досвід днів адопції, до яких ми дуже активно долучаємося. Також до притулку приходить більше людей, щоб познайомитися з тваринками та допомогти їм соціалізуватися. Більше беруть котиків, собачок — менше. Звичайно, що з ними складніше, особливо у квартирі. Але, мені здається, що з такими малюками як Дон Патісон, або ж нашими «коржиками», було б добре».
