Хто такий Святий Миколай та що не так з Дідом Морозом?
Хто такий Святий Миколай
Святий Миколай — це реальна особа, візантійський єпископ, що прославився своєю любов'ю до дітей і допомогою бідним. Народився у III столітті нашої ери — 270 — 275 роках, у місті Патар, що у східній частині сучасної Туреччини. Сім’я Миколая була однією з найзаможніших у місті.
Однак бідність, яку він бачив навколо себе, його турбувала. За однією з версій, Миколай почав ночами розносити бідним та нужденним подарунки — клав під вхідні двері. Коли про це довідалися, до Миколая ходили вже відкрито – він мав дар зцілювати, допомагав словом, втихомирював людські біди та печалі.
Дитинство Миколай провів у розкоші, але під час епідемії втратив своїх батьків і рано став сиротою. Маючи величезні статки, він міг жити заможно та безтурботно. Але Миколай продав маєток й роздав бідним усі кошти. Святого виховував дядько, абат місцевого монастиря. Він також висвятив його на священника. За життя прославився своїми добрими справами, за що його і називають Чудотворцем.
На початку IV століття імператори Діоклеціан та Максиміліан почали гоніння християн. Проте Миколай не відмовився від своєї віри, за що потрапив у в’язницю, де пробув 8 років. Після звільнення він продовжив свою справу.
Помер Миколай за Григоріанським календарем — 6 грудня, у період між 343-м і 352-м роками. Після смерті церква зарахувала його до рангу святих.
За легендою, Святий Миколай живе у Раю на небесах і раз у рік спускається на землю, щоб прийти до діток і принести їм дарунки за хороше навчання, чемну поведінку, повагу до батьків та старших людей.
Образ Святого Миколая від "А-ба-ба-га-ла-ма-га"
Цікаві факти та легенди про Миколая
Був монахом у Святій Землі
У 305 році кілька монахів з Анатолії прибули до Святої Землі й у містечку Бейт-Джала заснували невеликий монастир. Кілька монахів жили у печерах з видом на Вифлеєм. Святий Миколай прибув до Святої Землі як паломник 312 року. Він відвідав місця, пов’язані з життям Спасителя, та протягом трьох років мешкав у монастирі Бейт-Джали. 317 року Миколай повернувся до батьківщини.
Ікона Святого Миколая
Святий Миколай “випадково” став єпископом
Життя святого оповите легендами. За однією з них, єпископом він став випадково. Річ у тім, що місцевий єпископ помер, а священники не могли визначитися з його наступником. Дискусії й перемовини нічого не давали, отож вони вирішили, що єпископом стане той священник, хто першим увійде до храму. Ним і був святий Миколай.
Він справді таємно робив подарунки
Інша легенда розповідає: якось молодий Миколай дізнався, що його сусід втратив усі свої статки та не мав змоги забезпечити посагом своїх доньок. Аби допомогти дівчатам уникнути зневаги, уночі він підкинув їхньому батькові до черевиків золото. Інша легенда розповідає, що Миколай підкидав гроші через димар, а монети чудесним чином потрапляли до шкарпеток, що сушилися біля вогню.
Сцена з життя святого: Миколай вкидає золото в кімнату трьох бідних дів (картина Джентіле да Фабріано. XV ст.).
Покровитель моряків
Знову прекрасна легенда: у місті, де Миколай був єпископом, панував голод. Однак неподалік, біля його берегів, стояв корабель із зерном. Моряки не хотіли ділитися ним із мешканцями міста, але святий Миколай переконав їх і пообіцяв, що зерна у трюмах менше не стане. Все сталося так, як обіцяв Миколай; моряки вшановують його як свого покровителя.
Як виглядав справжній Святий Миколай
Група вчених з Манчестерського університету зробила реконструкцію образу Святого Миколая за його мощами. У чудотворця були карі очі, випнуті вилиці та підборіддя, він мав зріст близько 167—168 см.
Реконструйований образ Святого Миколая.
Зв'язок із Різдвом
Святий Миколай має пряме відношення до Різдва в християнській традиції, особливо в Католицькій і Православній церквах. Хоча Святий Миколай і Різдво вшановуються в окремі свята, вони часто пов'язані через релігійні та народні традиції.
Релігійний контекст:
У християнському календарі Різдво святкує народження Ісуса Христа, Спасителя. Святий Миколай, який був єпископом і чоловіком великої віри, стає прикладом християнських якостей, таких як доброта, милосердя і щедрість. Його легенди про дарування подарунків і допомогу бідним відображають ці цінності, що також акцентуються в різдвяних традиціях.
Приналежність до різдвяного періоду:
В різних країнах існують різні традиції, пов'язані зі Святим Миколаєм в різдвяний період. Наприклад, в Нідерландах і Бельгії він приносить подарунки дітям в ніч на 6 грудня, в Італії, де його називають Санта-Лучія, — 13 грудня, а в США та багатьох інших країнах, де святий Миколай відомий як Санта-Клаус, є головним символом Різдва.
Зв'язок із сучасним образом Санта-Клауса:
Святий Миколай став прообразом різдвяного Санта-Клауса. Голландські колоністи, заснувавши в Америці Новий Амстердам (майбутній Нью-Йорк), завезли на континент традицію дарувати дітям від Святого Миколая 6 грудня та на Різдво подарунки. А Святого Миколая голландці називали Сінтаклаас, який потім вже в англійському звучанні став Санта Клаусом. А у 1823 році американський письменник Кларку Мур написав книгу «Ніч перед Різдвом, або візит Святого Миколая». Це вже у Мура зʼявляється всім знайомий образ Миколая-Санта Клауса — дідуся, який розвозив подарунки у санях, які тягнуть олені.
Трохи пізніше відомий американський художник Томас Наст довершив нову легенду, помістивши Миколая-Санту на Північний полюс і придумавши книгу, у яку Санта-Клаус записує добрі та погані вчинки дітей.
А сучасний образ Санта-Клауса в червоному вбранні з білим хутром зʼявився у 30 роки в рекламній кампанії напою "Кока-Кола".
Перша поява Санти у червоному вбранні
Що не так з Дідом Морозом?
Кілька поколінь українців виховувалися на думці, що “чарівником” новорічних свят є Дід Мороз. Радянська пропаганда уміло змогла закарбувати це твердження. Навіть після повномасштабного вторгнення, чимало людей не готові прийняти, що цей “герой” насаджувався радянською владою, аби навіки викорінити українські традиції та створити власного ідола, який виховував би у малечі саме ті цінності, які вигідні для зростання “зручних” для влади громадян.
Усе розпочалося з заборони свят. У кінці 1920-х років комуністична влада проводила антирелігійну політику, бажаючи знищити всі традиції. Забороняли ставити ялинки, святкувати Новий рік та Різдво. Більшовики “репресували” й Святого Миколая. Крім того, 1 січня та на релігійні свята люди більше не мали вихідних на роботі та у школі.
Антирелігійні брошури заборони різдвяних свят
На заводах і фабриках розповсюджували антирелігійні брошури, а школярів виводили на мітинги з транспарантами, де писали, що їм не потрібна ялинка та Різдво. Поширювалася пропаганда про те, що релігійні свята застарілі, сприяють алкоголізму та прогулам роботи.
У середині 1930-х більшовики збагнули, що тотальна заборона свят може підірвати довіру до влади, і вирішили повернути Новий Рік. Це відбувалося в розпал червоного терору, а автором ідеї був один з головних організаторів Голодомору Павло Постишев. Звісно, це узгодили зі Сталіним. Проте релігійні свята все ще були під суворою забороною.
І напередодні нового 1936 року в газеті з’явилось оголошення про новорічну ялинку для дітей. Тож у всіх закладах почали масово прикрашати ялинки та влаштовувати святкування для дітей з новим символом — переодягненим Дідом Морозом.
Оголошення про новорічну ялинку для дітей
На новорічних святкуваннях не обходилося й без портретів Сталіна та Леніна. Фото “кривавого вождя” з дітьми ширилося газетами, де розповідали, який він хороший керівник та як любить малечу і влаштовує веселощі для неї.
І навіть ялинкові прикраси були елементом пропаганди. Замість восьмикутної Вифлеємської зірки була п’ятикутна радянська. А на іграшках зображали серп і молот.
Тож звідки взявся Дід Мороз?
Мороз в образі діда вже існував в українському фольклорі. Проте він не був добрим стареньким, який приносив дітям радість. В українській демонології він поставав як потвора зі снігу та льоду. Мороз асоціювався зі смертю, він шкодив людям та їхньому господарству. Його зображували як діда з червоним носом та бородою в бурульках, убраного у сніговий одяг та чоботи з криги.
Таким уявляли Діда Мороза в давні часи.
Щоб задобрити Мороза перед Різдвом, господар дому виходив на подвір’я з ложкою куті (а деякі клали в миску по ложці кожної різдвяної страви) та говорив різні примовляння, щоб Мороз не приходив до його господи.
Більшовики відродили образ новорічного дідуся з казок, які були популярними в російській імперії. У них Мороз був жорстоким дідуганом, який заморожував дітей, що були неслухняними та не виконували його забаганок. Саме цим чудовиськом замінили сакральний образ Святого Миколая.
До того ж Діда Мороза часто використовували в пропаганді. Наприклад, під час Другої світової війни він з’являвся на новорічних листівках з автоматом.
Новорічна листівка 1944 року, на якій зображено Діда Мороза з автоматом
Кого чекати на Різдво та Новий рік?
Варто пам’ятати, що той Дід Мороз, яким ми його знаємо зараз, — вигадка комуністичної атеїстичної влади, щоб вплинути на церкву. По суті це Ґрінч, що краде Різдво.
Цього року велика кількість українців відмовилися від Діда Мороза, й чекає на свята Святого Миколая, або ж Санта Клауса. І це правильно, адже, щоб зберегти свої сакральні традиції, українцям важливо відзначати реальних святих, які завжди існували в нашій культурі. Образ Миколая навчає дітей робити добрі вчинки, бути людяними та допомагати іншим. Дід Мороз не може замінити святого, адже не навчає дітей чогось хорошого і не подає їм гарного прикладу.
