Майстерня - реабілітація для трохи “божевільних” вояк: як працює й допомагає ЗСУ BatArt з Ірпеня
Команда трохи “божевільних” вояк
Ідея створення майстерні BatArt виникла в Андрія абсолютно спонтанно. Наприкінці 2018 року, після звільнення зі Збройних сил, чоловік відчув потребу зайняти себе ще однією корисною справою.
“Сидів удома, був шматок паракорду, почав плести браслети. Потім виставив фото у фейсбуці. Людям це сподобалося, хтось навіть попросив сплести один такий йому. Зробив, відправив. Пізніше хтось захотів купити, щоправда, я довго від цього відпирався, але зрештою все ж продав, а кошти відправив на “Повернись живим”. А потім воно понеслося просто як пошесть”, — розповідає власник майстерні BatArt Андрій Несмачний.
Власник майстерні BatArt, ветеран АТО Андрій Несмачний
Побачивши та відчувши на власному досвіді, що на ринку є попит на подібні вироби, Андрій об’єднався із побратимом та орендував невелике приміщення площею 8 м².
“І там вдвох щось собі плели: трохи браслети, трохи язиками. І таким чином потроху почали розвиватися”, — пригадує з чого розпочиналася власна справа пан Андрій.
Разом зі збільшенням об’ємів виробництва, з’явилася потреба в закупівлі професійного обладнання та збільшенні площі майстерні. Вибір зупинили на гаражі неподалік від Ірпінського шпиталю.
“Ми почали вербувати до себе таких же самих трохи “божевільних” вояк. Але якраз в той час, коли розвиток пішов уже доволі інтенсивним темпом, відбулося повномасштабне вторгнення росіян. Тоді ми повним складом майстерні, а нас було четверо, мобілізувалися до лав ЗСУ. Усі потрапили до різних підрозділів, адже часу вибирати тоді не було. Кому куди вийшло приткнутися, той туди й запхався”.
Андрій Несмачний разом із бойовими побратимамиФото: BatArt
В результаті бойових дій на території міста, майстерню військових було повністю зруйновано. З обладнання збереглися лише один станок та муфельна піч.
“Дуже добре, що піч вистояла, адже її зробив наш побратим, який загинув минулого року під Херсоном — Карим Гуламов. Він працював у майстерні, був ведучим військового хіт-параду на М2. Після 24 лютого призвався в ССО і загинув в наслідок підриву міни. Як би це не було сумно, але це війна”, — розповідає про свого загиблого побратима Андрій Несмачний.
Знайшовши нове приміщення, відновлювальні роботи команда вела майже до кінця минулого року. З того часу колектив BatArt збільшився до дев’яти людей. Однак за словами пана Андрія, на робочому місця практично ніколи не буває понад троє осіб. Річ у тім, що тут працюють військові, які повертаються з фронту під час ротацій, реабілітацій та відпусток.
Оскільки майже всі працівники є чинними професійними військовими, вони, як ніхто інший, розуміють нагальні потреби та проблеми бійців на передовій.
“До вторгнення ми віддавали всі зароблені кошти на фонди та шпиталі. Але, коли почали відновлення зіткнулися з тим, що нам необхідні фінанси на відбудову та відновлення виробничої потужності. Відповідно ми прийняли рішення, що будемо виділяти на потреби ЗСУ не менше 50% від прибутку. Забезпечуємо, як потреби своїх підрозділів, так і продовжуємо допомагати благодійним фондам, адже вони роблять доволі масштабні речі й нам це подобається” — зазначив власник BatArt.
Патріотичні браслети “Краса і войовничість”
Найпершим виробом майстерні військових BatArt був браслет. З 2019 року Андрій вже встиг наплести декілька десятків тисяч подібних виробів. Тож на виготовлення одного браслету тепер йде від 15 до 20 хвилин.
“У нас є браслети двох типів. Одні ми плетемо з використанням спиляних денець 38-го калібру від снайперської гвинтівки. Вони є різних кольорів та різної намотки. Для дівчат, замість капсулів, вмонтовуємо стрази Сваровські. Тобто у нас виходить своєрідна краса і войовничість.
І другий тип – із паракорду та 9-мм гільз від глока. В середній гільзі ми зрізаємо денце та наносимо гравіювання “Тризуб і воля”.
Хоча на виготовлення одного браслету й витрачається мало часу, реальна продуктивність людини складає двадцять браслетів, адже з часом матеріал просто починає різати руки.
Як і хто виготовляє в майстерні ножі
До повномасштабного вторгнення Росії Роман Марчук проживав у Луцьку й займався підприємницькою діяльністю в торговельній сфері. Після 24 лютого чоловік хотів мобілізуватися, однак отримав відмову від ТЦК і став волонтером.
“Влітку, після закінчення бойових дій в Бучанському районі, я приїхав до Ірпеня, як волонтер. Так і познайомився з Андрієм. В майстерню потрібен був майстер, який міг би виготовляти ножі. Чесно кажучи, я цього не вмів, але завдяки одному товаришу, який займається цим професійно, та інтернету через три місяці ми вийшли на гарний результат”, — розповів про свій шлях Роман Марчук.
Ножовий майстер майстерні BatArt Роман Марчук
Усі ножі виготовляють зі сталі Х12МФ, адже за своєю структурою вона дуже щільна і стійка до ударного впливу. Крім того, ця марка часто використовується при виготовленні мисливських ножів, тому що її властивості дозволяють використовувати ніж, наприклад, для обробки туш і при цьому не боятися швидкого затуплення. Насправді у процесі виготовлення беруть участь усі члени колективу: випробовують їх на міцність та зручність, вносять корективи в дизайн та пропонують власні ідеї.
“Для того, щоб створити ніж, першочергово, необхідно добути киркою залізну руду, — жартує пан Роман. — Ми ж розпочинаємо зі створення ідеї. Потім випилюємо шаблон із фанери, щоб дарма не витрачати метал. Після того, як кожен член команди внесе свої корективи, розробляємо креслення на ноутбуці й віддаємо на лазер. Отримані заготовки гартуємо, відпускаємо та формуємо лезо. Після усіх цих процесів, покриваємо його порошковою сумішшю, робимо ручку, пластикові піхви й все — ніж готовий”.
Загалом за тиждень майстер може створити близько 20 ножів. Крім бойових Роман також виготовляє ножі для грибників, рибалок та домогосподарок.
"Погана куля, але круте українське скло"
Муфельна піч — це промислова піч, яка має муфельну камеру, тобто посудину або камеру із защільненою кришкою. Вона призначена для захисту виробів, які випалюються чи нагріваються, від прямої дії вогню та продуктів горіння. Муфельна піч використовується для нагрівання різноманітних матеріалів до певної температури. Зокрема в майстерні BatArt їх використовують для нагрівання скляних виробів.
“Вони розпалюються до 1300°. Технологічно процес не дуже складний, але це якщо вміти. А от на те, щоб його відпрацювати у нас пішло близько трьох місяців. Усі печі ми створили виключно власними руками. Десь піддивилися в YouTube, як то робиться. Плюс залізли в теорію, бо практика показала, що не скрізь можна зробити методом тика. Ну і десь на 21-ий раз уже стало все виходити” — розповів про важкий шлях спроб та помилок Андрій Несмачний.
Після того як скляні вироби пройдуть процес відпуску, в них вплавляють різноманітні предмети. Спочатку все розпочиналося з невеликих металевих деталей у формі кулі. Ідея виробу несе в собі досить філософське значення: неначе куля, випущена з гвинтівки з шаленою швидкістю та руйнівною потужністю застрягає у крихкому склі, так його і не розбивши.
“Одного разу до нас приїжджав ветеран зі Штатів. Він покрутив у руках стакан і каже: “Це погана куля, але круте українське скло. Можливо ви не з того бронежилети робите?”.
Пізніше майстри розпочали експериментувати з різними деталями. Зокрема для любителів автомобілів, у склянку вплавили автомобільну свічу, а для затятих рибалок — гачок з блешнею.
Серед шкіряних виробів частіше за все купують “БДСМчик”
Майстри BatArt також працюють і зі шкірою. Відповідальний за цей тип виробів снайпер Дмитро. Однак, коли ми відвідували майстерню, військовий саме перебував на бойовому завданні.
Крім гаманців, рюкзаків, ременів та інших звичних шкіряних виробів військовий також виготовляє БДСМ аксесуари: кайданки, нашийники та маски. Андрій поділився з нами невеличким секретом про те, що частіше за все купують саме “БДСМчик”.
“Це все повністю ручна робота. До нас якось навіть приїжджали клієнти, які хотіли з нами сваритися. Вони стверджували, що ми використовуємо машинки. Але Дмитро просто дуже педантичний у цій справі — він же ж снайпер, так що тут все зрозуміло.
Шкіру ми беремо італійську. Не тому, що українська якась погана. Просто Італія гарантує стабільну якість своєї сировини. До того ж ми хочемо брати італійську шкіру і продавати в Італію гаманці. Буде у нас сировинний придаток навпаки й це буде прикольно”.
Через те, що потік замовлень не зупиняється, а в майстерні рідко одночасно працює понад трьох людей. Іноді хлопцям доводиться виготовляти вироби практично цілодобово. Для додаткової зручності тут навіть облаштували спальне місце. Однак за словами Андрія, їх планують зробити ще більше.
“На жоден із наших товарів не падає попит. Що склянки, що браслети, що ножі — все купують постійно. Я не навіть не можу сказати, що більше. Поки що замовляють частіше з України. Але ми плануємо це змінити, тому що нам подобається ідея, щоб затягувати закордонні кошти до нашої держави та за їхньої допомоги боротися проти окупантів. Це було б круто”, — поділився своєю мотивацією пан Андрій.
“Майстерня — це реабілітація для нас самих”
У майбутньому хлопці хочуть розширити майстерню та виробляти кераміку, а також стати гуманітарним осередком для військових, котрі могли б доєднатися до створення крафтових виробів та відволіктися від війни під час ротації та відновлення.
“Є певна кількість людей, яка до нас долучається, тому що їм подобається сама ідея майстерні. У нас дружній колектив: усі вояки, гумор нам не чужий, намагаємося підтримувати один одного у будь-яких життєвих ситуаціях і проблемах. Людям подобається ця атмосфера і вони хочуть тут працювати.
Майстерня — це і є певного роду реабілітація для нас самих. Починаючи з браслетів — розвивається дрібна моторика плюс на фані вмикаєш собі якийсь серіал, чи музику, чи просто балакаєш з товаришами. Це дуже сильно відволікає. Можливо майстерня була більш необхідною для нас самих. Ти відчуваєш, що робиш якусь добру справу: якщо раніше ми допомагали хлопцям з пораненнями, то зараз — це більше бойові потреби. Але це треба для наших душ”.
