Бучанський льотчик Михайло Матюшенко отримав орден "Золота Зірка" посмертно: що відомо про героя
Михайло Матюшенко на позивний "Дід" – військовий льотчик, наставник 40-ї бригади тактичної авіації, відомої як "привиди Києва", загинув 26 червня 2022 року в небі над Чорним морем під час виконання бойового завдання. 6 серпня 2023 року у день Повітряних сил Президент України Володимир Зеленський нагородив полковника посмертно званням Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Вручення ордену дружині льотчика Михайла МатюшенкаФото: Бучанська міська рада
Дружина Михайла Матюшенка – Лариса Матюшенко в коментарі Незламні.City розповіла, про життя чоловіка до війни та перші бойові вильоти.
Прихід до професії льотчика
"Михайло обрав льотну військову кар’єру тому, що в молодості часто спілкувався з курсантами й офіцерами з Харківського льотного училища імені Грицевця. Йому дуже подобались їхні історії й звідти, напевно, у нього в душі виникло це бажання стати льотчиком, як вони. Він не любив військовий устрій, але шлях до авіації мав пройти через військове училище, тому гідно прийняв новий устрій життя і закінчив училище, одним із найкращих", – згадує пані Лариса.
Після розпаду Радянського союзу Михайло перейшов працювати в цивільну авіацію.
"Протиріччя між авіацією та військовим ремеслом стали причиною того, що мій чоловік пішов зі служби й став пілотом цивільній авіації. Але за два тижні до війни я дізналася, що він знову повернувся до спеціальності військовий льотчик-інструктор", – розповіла Лариса Матюшенко.
Захист держави
"Михайло в перші дні війни разом зі своїм товаришем вирішили перевчитися на штурмовиків. Завдяки великому досвіду вони швидко пройшли у Львові теоретичну підготовку, а потім, удосконаливши бойові навички, стали до Збройних сил України. Коли росіяни обстрілювали військову частину, де базувалися «привиди Києва», вони змогли протистояти ворогу і зберегти більшість літаків", – каже дружина льотчика.
Нагорода Михайла Матюшенка
Військовий брав участь у захисті не тільки обʼєктів столиці та Київщини.
"Його "бавовна" була одна з найпотужніших і найнеобхідніших для звільнення острова Зміїний і прокладання "зернового коридору". Він так любив людей, свою родину і нашу Україну".
