“З початку війни став боронити громаду”: мати розповіла про загиблого Євгенія Бондаренка з Козинців
Євгеній народився в селі Козинці Бучанського району. Раїса Бондаренко згадує, що син змалечку мав хист до точних наук, завжди вчився старанно і на відмінно закінчив школу. Каже, що все дитинство Євгеній провів у рідному селі, де активно проводив вільний час. Дуже любив риболовлю, походи та спорт. Коли подорослішав, маленьке село стримувало амбіції.
“Він вирішив вступати до Податкової академії в Ірпені. Спочатку було важко без нього, він був нашою опорою, але ми з батьком розуміли, що він вже виріс. Тому вже після свого вступу, навчання та роботи він жив у Ірпені”.
Перед початком повномасштабної війни Євгеній приїхав з родиною до батьків на вихідні. Раїса Бондаренко каже, що тоді всім було тривожно.
“У них була гарна родина. Він дуже любив Андрійка та Поліну, своїх діток. Ще 21–22 лютого він мені казав, що якщо таке станеться, він піде захищати Батьківщину. Просив подбати про дружину та дітей”.
Заздалегідь син був записаний до територіальної оборони, каже мама. Відразу після вторгнення російських окупантів Євгеній став боронити рідну громаду.
“Поки тривали бойові дії в частково окупованому Ірпені, ми бачилися частіше. Він постійно заїжджав, піклувався, хотів нас відправити у більш безпечний регіон, але ми залишилися. Дружина та діти поїхали. Десь у квітні-травні 2022 року він сказав, що йде до війська”.
Оскільки Євгеній був кремезним та мав звання офіцера, його одразу взяли до підрозділу, що брав участь в активних бойових діях, каже мама. Захисник був командиром відділення 3-го мотопіхотного взводу 3-ї мотопіхотної роти Збройних сил України.
“Дуже довго він нам не казав, який напрямок, але завжди виходив на зв’язок. Хоча б СМС відправляв, і тоді я могла спокійно заснути. Щодня я молилася за синочка, просила Бога вберегти й повернути його до родини”.
За рік служби військовий бачився із родиною лише кілька разів, коли приїздив у відпустку. Мама каже, що Євген завжди розповідав історії з фронту, а в його очах було видно запал і втому.
"Раділа в той момент, що він поруч. Ще й рік був без пригод, поранень. Йому було важко, але він тримався і вірив у перемогу. Його дуже підтримували друзі, Ірпінська громада, всі завжди переживали. Але я переживала найбільше”.
На початку травня 2023 року Євгеній сказав мамі, що попереду будуть важкі бої. Після цього захисник майже не виходив на зв’язок. Одного разу повідомив, що потрапив із побратимами під сильний обстріл, багато товаришів загинули або були поранені.
“Я тоді ще більше почала молитись і просити його вберегти”.
25 травня мама Євгенія дізналася, що син тяжко поранений. У тіло захисника влучили уламки, була велика крововтрата. Військового перевезли до Дніпра – у лікарні був шанс на порятунок.
“Але він не витримав. Серце зупинилося. 26 травня мені вже передали його товариші, що він не переніс операцію. Критичні травми, що не дали змогу вижити. Тоді я відчула найбільший біль та розпач у своєму житті. Не вберегти власного хлопчика…”
Раніше Незламні.City розповідали про військового Дмитра "Бучу" Шпильового, який загинув 26 травня біля Авдіївки. Колишня дружина загиблого Катерина Шпильова розповіла про його життя до повномасштабної війни та поділилася зворушливими спогадами про чоловіка.
