Світлана Базаренко відверто про депресію, борги під відсотки і зради

Дитинство без батька і робота змалечку

Світлана родом із села Сирове на Миколаївщині. Батьки розійшлися, коли діти були ще зовсім маленькими, а згодом батько помер. Виховувала дітей бабуся Віра — і саме її слова Світлана згадує найчастіше.

«Дитинство — живі, здорові, слава Богу, не наркомани, не спилися, не скурилися. Мама постійно була на роботі — і на фермі, і в книжковому магазині, і м'ясо возила на продаж. Але вона нас не обділяла своєю увагою і давала тепло. Нам вистачало любові, хоча жили ми небагато — одні штани, одна кофточка, але чисто. Я цим горжуся.»

У дитинстві Світлана мріяла стати перукарем, але мама наполягла на бухгалтерському технікумі — «більш престижна професія». У 20 років дівчина переїхала до Одеси після заміжжя — і саме там почалася її історія на Привозі.

Чужа на Привозі, яка стала рідною

Коли Світлана прийшла працювати на ринок, на неї дивилися як на чужинку із села. Закладами навіть робили ставки, скільки днів вона протримається.

«Ставки на мене ставили — скільки ти тут проробиш, що ти сюди прийшла і ти тут не зможеш. Казали: ти сільська, ти ходиш в одній кофті. Я ніколи не намагалася говорити по-іншому, підлаштовуватись під одеську вимову. Я говорила своєю мовою, своїм язиком — і так само говорю досі. Кожна людина має право говорити так, як вона народилася говорити.»

На Привозі Світлана пропрацювала вже понад 25 років, а останні роки — у власному корпусі з ікрою та делікатесами. Колеги по ринку розповідають: коли вона тільки прийшла, конкуренції між продавцями не було — навпаки, її одразу прийняли як свою.

«Берига»: чому образи в соцмережах досі болять

Незважаючи на популярність, Світлана регулярно стикається з хейтом — особливо у Facebook, де, за її словами, сидять люди, які пишуть найжорстокіші речі.

«Дуже пишуть образливі слова, особливо коли пишуть "щоб ти здохла". Я завжди хочу запитати: а що я вам зробила, щоб ви мені таке казали? Я нікого в цьому житті не образила, не обікрала, не вигнала. Пишуть "берига" — а в чому я берига? Я що, вкрала цю ікру? Я просто працюю, заробляю своїм трудом, як і всі.»

Особливо боляче їй, коли образи стосуються рідних — мами, брата Вови з інвалідністю чи доньки. На ці теми Світлана реагує найгостріше і вважає, що люди, які пишуть гидоти про її близьких, беруть на себе важкий гріх.

Мільйонерка з Привозу? Графік роботи з 4:15 ранку

Чутки про статки Світлани не вщухають: будинок в Одесі, будинок у Яремчі, елітне авто. Підписники впевнені — продавчиня ікрою точно мільйонерка.

«Люди вважають, що якщо ти торгуєш ікрою — ти мільйонер. Свій власний будинок я отримала тільки у 47 років, до цього ми все життя жили в орендованих квартирах. У мене звичайний Range Rover, не новий, я купила його в кредит і сама виплачувала. Мій графік — підйом о 4:15 ранку, і так щодня, окрім понеділка. Хай вважають мільйонеркою — я ні в кого нічого не вкрала, я це заробила.»

Один із основних доходів — продаж ікри, риби та делікатесів, а також робота в магазині в Яремчі, який довелося тимчасово закрити через брак людських ресурсів на місці.

Найтемніший період: борги під відсотки і депресія

Уперше в інтерв'ю Світлана зважилася розповісти про найважчий період свого життя — коли позичені під відсотки гроші зникли, а сама вона опинилася на межі.

«Я позичала гроші двічі під 6% на місяць — і мене обікрали. За 10 днів я скинула близько 15 кілограм. Сиділа на дивані і не розуміла, що мені робити далі. У мене були такі моменти, коли я думала: навіщо мені взагалі жити в цьому світі? Мене тримали лише Саша і донька Аня — я розуміла, що не маю права зробити їм гірше.»

Найбільша позичена сума становила 10 000 доларів під 6% щомісячних відсотків — 600 доларів треба було віддавати щомісяця. Мама про ці труднощі так і не дізналася: Світлана завжди казала їй, що все добре.

24 роки разом — без штампу в паспорті

Зі своїм чоловіком Сашею Світлана разом уже 24 роки, але офіційно одружитися пара так і не наважилась.

«Я кохаю його за те, що в першу чергу він полюбив мою дитину. Коли ми познайомились, я сказала: у мене є донька. Він відповів: давай заберемо її. Він жодного разу в житті криво не подивився на мою Аню чи на мою маму. Пропозицію він робив мені разів сто п'ятдесят, а тепер каже: думай. Тепер уже я не проти, а він не поспішає. Але я однаково візьму його за руку і піду розписуватися — нехай навіть у 50 років.»

Світлана не приховує: робила підтяжку живота, ліпосакцію та підтяжку грудей. Найважче далася саме перша операція, коли вага сягала 125 кілограмів.

«Найважливіше — як ти себе налаштуєш. Я прийшла до лікаря і сказала: робимо зараз або взагалі. Перші дні після операції були найважчими, навіть мама була категорично проти. Але я знала — мені просто важко було носити цей живіт, я його ховала, підтягувала. За операцію я не заплатила жодної копійки — це була бартерна співпраця з лікарем, якому я повністю довірилась.»

«Себе треба любити»: шлях до впевненості у 47 років

Лише нещодавно, у 47 років, Світлана навчилася приймати себе такою, якою є — без постійних комплексів через зовнішність.

«Коли мене вперше запитали, чи я себе люблю, я відповіла — напевно, ні. А потім зрозуміла: себе треба любити і цінити. У кожного є свій комплекс, маленький чи великий. Мій — це повні руки. Живіт мене не так турбував, як ці руки, які я роками ховала під одягом. Тепер я вдягаю майки без рукавів і не соромлюся. Так, як ми любимо себе самі, нас більше ніхто не полюбить.»

За яскравим іміджем продавчині з Привозу ховається людина, яка теж втомлюється і потребує підтримки — хоча рідко показує це публічно.

«Буває, їду з роботи, і мені так важко, що я заїжджаю в храм, сідаю і плачу. Не один раз. Мені буває просто себе шкода — живеш, працюєш, а життя біжить, і ми не живемо для себе. Але я ніколи не показую цього на камеру, бо знаю: не всі підтримають, дехто скаже "так їй і треба". Тому я виговорююсь наодинці — і йду далі.»

Від сільської дівчинки до медіа-зірки, як Світлана Базаренко з Привозу заробляє мільйони на торгівлі

Хто така Світлана Базаренко, біографія блогерки з одеського Привозу