«Їжа стала найбільшим ворогом»: Даша Майорова — про РХП, батька-наркомана і те, як будують кар'єру б

За три роки в музиці вона вклала понад 300 000 доларів власних коштів — і каже, що ні про що не шкодує.

Багатодітна родина, базар і бабуся, яка вийшла заміж у Грузії

Дарія Майорова виросла в Кременчуці, у великій родині, де завжди було галасно, тісно і мало грошей. Рідного батька не стало, коли їй виповнилося десять. Мама все життя торгувала на базарі — спочатку куртками, потім іншим одягом. Вітчим з'явився в житті дівчини ще з двох років, тож формально сім'я вважалася повною.

«У нас сім'я — це знаєш, такий кагал. Якщо ми кудись ішли — це завжди шум, це завжди емоції, це завжди всього багато», — розповідає Даша.

Творчий потенціал у родині не заохочували. Мама хотіла, щоб дочка знайшла «нормальну роботу», а не марила співом. Виняток становила бабуся — яскрава, невгамовна жінка, яка на старості знайшла чоловіка через сайт знайомств і поїхала до нього в Грузію.

«Вона давала мені віру в себе. Казала: ти моя артистка, ти все», — згадує Даша. Саме ця підтримка, на її думку, і сформувала характер.

Бровістка в 13, карокі в 16, ножі над головою

Заробляти Даша почала рано. У тринадцять — робила брови подругам і випадковим клієнтам вдома, на табуретці, фарбою з магазину за три копійки. Потім — роздавала листівки на канікулах, перепродувала речі із секонд-хенду, займалася дропшипінгом одягу. Все це — щоб купити собі нормальну косметику і не залежати від сімейного бюджету.

У десятому класі вона влаштувалася в карокі-бар. Щоб взяли на роботу — збрехала про вік. Зміна починалася десь о четвертій-шостій вечора і тривала до шостої ранку. Після цього — дві години сну, і в школу.

«Пам'ятаю, що ножі летіли, я ховалася за столами, щоб нічого не прилетіло. Але це було настільки органічно — ніби от ти в такому місті працюєш, і все», — каже вона без пафосу.

Контингент бував різний: людей зі зброєю вона бачила, з відвертими домаганнями — теж. Та, за її словами, вона тримала межі: «Коли впихали гроші отак — викидала і казала: покладіть на стіл, будь ласка». Через два роки її звільнили — надто часто зникала, бо їздила до хлопця в Чехію.

Батько, якого майже не пам'ятає

Рідний батько Даші вживав наркотики. Помер від туберкульозу на тлі ослабленого імунітету, коли дівчинці було десять. Про смерть вона дізналася просто і жорстко: мама стояла біля вікна з цигаркою і просто сказала — «Папа умер».

Даша Майорова

«Я його пам'ятаю в якихось станах неприємних. Але є одна картинка — як він узяв мене за руки і крутив. Я така: вау, клас! Ось це єдине, що я прям пам'ятаю про тата з теплом», — розповідає співачка.

До батька в неї досі подвійні почуття: і засудження, і любов. Вона каже, що він був творчою людиною — малював, писав вірші, багато читав. «Просто йому не пощастило в житті. І він сам своє життя довів до того, що є».

Перші антидепресанти Даша почала пити у чотирнадцять. Але про те, що в неї розлад харчової поведінки, визнала собі значно пізніше — і не одразу звернулася по правильну допомогу. Роками вона ходила до ендокринологів, вшивала палети, що знижують апетит, робила масажі, займалася спортом по вісім разів на тиждень.

«Я не хотіла визнавати, що в мене може бути якесь психічне захворювання. Писала два рази відмову, щоб мене не клали на стаціонар», — каже вона.

Найважчий рецидив стався, коли стресу стало надто багато. Вона описує його стримано, але страшно: замовляла їжу по десять разів на день, не могла зупинитись, хоча розуміла, що хоче. «Телефонувала психіатру о першій ночі. Казала: я зараз зроблю щось погане з собою, будь ласка, я не можу зупинитись. Просто фізично не можу», — розповідає Даша.

Врешті допомогло те, до чого вона довго не хотіла вдаватися, — робота з психіатром. «Якщо у вас щось подібне є — будь ласка, психіатр. Мені допомогли навіть не розмови, а медикаментозна підтримка», — каже вона прямо.

РХП у неї є досі. Вона не приховує цього і просить підписників не коментувати її зовнішність — ні в який бік.

Про цей епізод Даша говорить скупо, але чітко. Якийсь час тому вона зазнала фізичного насилля з боку чоловіка, з яким мала спільний проект. Стосунків між ними не було — лише спілкування та робота. Це сталося в закладі, вночі, у шумному місці, де ніхто нічого не помітив.

«Я зазнала фізичного насилля з боку чоловіка, який мені подобався. Він мене вдарив. Ця людина — відома, і я не хочу і не хочу з нею асоціюватись. Навіть якщо ти зараз кажеш ім'я — я тебе в цьому не підтримую. Це мій вибір, і я так роблю, бо так потрібно зробити. Моє завдання — просто обірвати будь-який зв'язок і не хайпувати на цьому», — пояснює вона.

Найбільше її травмувало не сам удар, а те, що вона не змогла себе відстояти. Потім — звинувачувала себе. Зараз — ні.

Перший трек «Незамінних» вийшов у 2023 році. Перед цим Даша провалила кастинг на «Х-фактор» двічі, подавалась у гурти Serebro та «ВІА Гра», виставляла кавери — і бачила, що це не те. Пісню вона фактично переробила від початку: купила її в каталозі, переписала мелодію і змінила біт.

З того часу вона вклала в кар'єру понад 300 000 доларів — власних, зароблених блогінгом. Без продюсерів, без лейблу. Один костюм для виступу може коштувати до 100 000 гривень, плюс окремо — оплата балету, знімальних груп, просування.

«Для когось ця сума невелика, але будуватися з нуля в шоу-бізнесі — це коштовно. Роялті й концерти поки що не перекривають вкладеного», — каже вона спокійно.

Лейблу Даша не хоче свідомо. «Якби в мене був продюсер, я б дуже швидко згоріла. А так — це моя гра. Сьогодні R&B, завтра рок, і мені все одно, хто що скаже».

Дарія Петрожицька — про театр, який повернув її з Німеччини, втрату батька у 14 і кохання без гриму