ZLATA OGNEVICH про конфлікт з Єфросиніною і Поляковою, спробу суїциду, стосунки та нову музику
Злата Огнєвич — одна з тих українських співачок, про яких усі чули, але мало хто насправді знає. У неї за плечима Євробачення-2013 у Швеції, дует з Андреа Бочеллі на сцені НСК «Олімпійський», перемога в шоу «Маска» та роки активної сцени. Проте широкий загал довгі роки тримав її на відстані витягнутої руки — ні скандалів, ні штучних романів, ні гучних чвар із колегами.
Сьогодні все змінилося. Пісня One Day, написана ще десять років тому, раптово вистрілила і зібрала мільйони прослуховувань. Нова пісня «Королева драми» — вже авторська робота. І сама Злата каже: прайм, який вона відчуває зараз, — справжній. Не схожий на жодний попередній.
«Моя ера прайму тільки зараз починається. Я завжди була повноцінною творчою одиницею. Я не сиділа десь у коморі, поки мене не витягли на сцену. Просто зараз нарешті прийшов час для моїх пісень — бо підросло покоління, яке може їх споживати, якому цікаво щось складніше й автентичніше.»
Чому про неї мовчали
Парадокс Злати Огнєвич простий: вона сама обрала мовчання там, де інші кричали. Відома ведуча якось запитала її: чому люди кажуть, що вона найнедооцінена співачка України?
Злата пояснює це без образ: у неї немає скандалів. Вона не сварилася з блогерами, не «зливала» колишніх на подкастах, не одружувалася для піару.
Її аргумент простий: вона завжди просто працювала. І вважає, що це — найпростіше й найчесніше, що можна робити в шоу-бізнесі.
Чоловік з Таїланду і три роки сорому
Єдиний раз, коли публіка трохи зазирнула в особисте життя Злати, — це реаліті «Холостячка» та її короткі стосунки з одним із фіналістів. Але до того в житті співачки були куди серйозніші стосунки, про які вона розповіла вперше.
Кілька років тому Злата познайомилася з українцем, який жив і працював у Таїланді. Закохалася настільки сильно, що літала до нього і влітку, і взимку, а потім переконала переїхати до Києва.
«Він сидів і казав, що він створений для інтелектуальної праці і ні для чого більше. Я платила комуналку за квартиру, купувала йому речі, а потім ще й вислуховувала: чому так пізно приходиш, чому немає їжі вдома. Він казав: ти мене витягнула з Таїланду, я ще морально не звикся. Дай мені трохи більше часу.»
Три роки вона терпіла. Доки не зрозуміла, що щось іде не туди вже давно. Ініціатором розриву стала сама. Він повернувся до Таїланду.
Ці стосунки Злата називає одним зі своїх найважливіших уроків — уроком гідності й розуміння власної цінності.
Пісня, яка чекала десять років
One Day — це не новинка. Музику написав Міша Нікрасов, текст — Женя Матюшенко. Пісні вже більше десяти років. Але «вистрілила» вона лише зараз.
Злата пояснює це просто: підросло нове покоління. Воно слухає інді, джаз, електронну музику — і вже не «зжере» щось примітивне тільки тому, що це крутять по радіо та телебаченню.
One Day вона називає своєю «римською імперією» — думає про неї постійно. І вважає шедевром без жодного сорому.
Студія як храм і 300 доріжок для одного треку
Студія Foxab, де Злата записує музику, — це її рідна стихія. Продюсер Вадим Лисиця розповів, що над піснею One Day він сидів щодня майже півтора тижні — при тому, що середній час роботи над треком зазвичай три-п'ять днів.
У записі взяли участь афроамериканські беквокалісти з Лос-Анджелеса — носії gospel-культури. Злата пояснює: якби в Києві був якісний gospel-хор, вона б нікуди не їхала. Але такого хору просто немає.
Голос співачки у фінальному міксі «розміщений» у берлінській класичній залі — за допомогою сучасних технологій емуляції природної реверберації. Ефект той самий, що й у легендарних концертних залах, де стіни й стеля мають спеціальні порожнини для резонансу.
«Найнедооцінена» — це комплімент зі знаком питання
Коли в мережі масово почали писати, що Злата Огнєвич — найнедооцінена співачка України, вона не зраділа. Бо за цим формулюванням читається інше: ніби вона була десь у тіні й тепер раптом «з'явилася».
Злата Огнєвич
«Я не була десь у забутті, на дивані, в коморі. Я весь цей час створювала і була повноцінною творчою одиницею. Великі артисти стають заручниками свого ж маркетингу — і цей маркетинг може зіграти з ними злий жарт. Але я завжди залишалася собою і просто робила те, що мені вайбує.»
Вона переконана: не успіх робить людину сильною. Її роблять сильною падіння, безсонні ночі й ситуації, після яких усе одно встаєш і йдеш далі.
Тіна Кароль — талант, але не подруга
Порівняння зі Тіною Кароль переслідує Злату в коментарях. Обох ставлять поруч як приклад того, як українські співачки «переживають перенародження» й виглядають краще, ніж у молодості.
Злата ставиться до порівняння спокійно, але чесно.
Конфлікт з Єфросиніною та Поляковою
Кілька років тому в мережі вибухнув скандал: Маша Єфросиніна та Оля Полякова публічно пройшлися по музиці Злати. Це стало для неї справжнім ударом.
Передісторія конфлікту: Злата написала саркастичний пост про тих, хто виїхав і повернувся, — маючи на увазі загальну ситуацію. Дівчата сприйняли це на свій рахунок і відповіли.
«Це був крик зраненої душі. Я дійсно на той момент втомилася. Я написала те, що відчувала. Я не забираю своїх слів назад. Але я не мала на думці присвячувати цей пост конкретно їм. Кожен висловлюється в міру своєї мудрості та інтелекту. Ми так і не зустрілися і не переписувалися після цього.»
Коли Андреа Бочеллі приїхав на концерт до Києва, команда Злати сама вийшла на його продюсерів із пропозицією спільного виступу. Це був нечуваний крок — але він спрацював.
Злата місяць готувалася, повторила одну пісню понад сто разів, аналізуючи кожен запис. Але підсумок виявився гірким: в Україні цей дует майже проігнорували.
«Андреа Бочеллі, Монсеррат Кабальє — для наших людей вони невідомі й нецікаві. Якби я тоді співала з Кіркоровим або Стасом Михайловим — от тоді б говорили. А так усі зробили вигляд, що цього не було. Це називається знецінення — таланту, успіху. Все можна пояснити тим, що хтось кудись пішов і заплатив. Хоча я не заплатила жодного долара.»
Материнство: «Це моє тіло і моє рішення»
Питання про дітей — одне з найболючіших для Злати. Роками їй ставили його в лоб, і роками вона відповідала ухильно. Тепер — відверто.
Зараз вона не хоче народжувати. Не боїться, не відкладає — просто не хоче. Каже, що звикла до свободи: спати скільки хочеш, їхати куди хочеш, вести той спосіб життя, який тобі підходить.
За її словами, колись у неї був страх вагітності — і він передався від матері через травматичний досвід. Це вона розкрутила разом із психотерапевтом.
«Я вже в кишенці готувала відступні від цього життя»
Найважча частина розмови — про депресію і спробу суїциду. Злата попередила: цю частину дивиться мама. Але промовчати більше не змогла.
Був період, коли вона перестала бачити сенс у житті. Ззовні — посмішка, «в мене все добре», «тактактак». Всередині — рішення, яке вже майже дозріло.
«Я відповідала на запитання близьких: «В мене все добре» — з такою натягнутою посмішкою. Ага. А сама вже в кишенці готувала відступні від цього життя. Це жахливо. Будь ласка, звертайте увагу на тих, хто підкреслено, натягнуто каже, що у нього все чудово. Можливо, людина перебуває в стані дуже глибокої депресії. Я вважаю, що моя спроба була егоїстичною по відношенню до рідних. Мені самій уже було б усе одно — але я змусила б страждати тих, хто мене любить.»
Тієї ночі вона прийняла багато снодійного. Прокинулась під ранок. Перша думка — розчарування: «Я ще жива». Наступна — жах від того, що взагалі могло статися. А потім вона вийшла на вулицю і вперше за довгий час побачила, наскільки яскраве сонце.
«Той ранок був переломним. Я побачила, які кольори, які прекрасні дерева, листочки. Я ходила і просила пробачення. Депресія забирає смак до їжі, вона забирає кольори — все стає сірим, безмоційним. А той ранок повернув мені відчуття, що я хочу жити. І з тих пір я іду.»
Що робить її щасливою
Злата читає Сенеку, коли треба сповільнитися. Цитує його «Листи до Луцілія»: кожна людина заслуговує на новий день свого життя. Вірить у перенародження душ, у карму, в те, що одного разу в кав'ярні почула чужу розмову — ще до того, як ці люди взагалі відкрили рота.
Щастя для неї — не мета десь попереду. Воно живе всередині і вимагає дозволу.
«Щастя — це не ефемерна субстанція. Воно живе в кожному з нас. Не треба за ним ганятися і казати собі: ось досягну — і тоді стану щасливою. Щастя — це коли ти дозволяєш собі бути щасливим тут і зараз. Але це непросто. Це потрібно вигризати інколи.»
Її робить щасливою творчість. Музика. Люди. І те, що вона жива.
