Помер Володимир Комаров із «Маски-шоу». Одеса втратила актора, якого називали «обдарованим Богом»
Про смерть актора першим повідомили на сторінці Театр «Маски»:
«Вчора, 29 березня, пішов за Райдугу Комарик, Вовка, Володимир Комаров. Фантастично талановитий, обдарований Богом, позитивний, добрий, харизматичний, справжній... Серцева недостатність... Просто немає слів».
Прощання з Комаровим відбудеться 1 квітня — символічно, у День сміху — в Пантелеймонівському монастирі за адресою: вул. Пантелеймонівська, 66 в Одесі. Точний час церемонії уточнюватиметься.
Від пантоміми — до легенди
Володимир Комаров народився 29 лютого 1964 року в Кіровоградській області. Невдовзі сім'я переїхала до Одеси, і саме це місто стало для нього домом на все життя. У шкільні роки захопився пантомімою — мистецтвом, яке визначило його подальший шлях. Після школи вступив до Одеського інституту харчової промисловості, проте провчився лише один семестр, а потім три роки служив матросом.
У 1985 році почалося те, заради чого він, мабуть, і з'явився на світ: Комаров став актором ансамблю пантоміми та клоунади «Маски» при Одеській обласній філармонії. З 1987 до 1989 року — актор Київського естрадного театру «Шарж», після чого повернувся до «Масок» і залишався там до 2002 року. Саме за цей час «Маски-шоу» перетворилося на культовий проєкт, а Комаров — на одне з його найупізнаваніших облич.
Нові проєкти і нові сцени
Залишивши «Маски» наприкінці 2002 року, Комаров не зупинився. Разом з Олексієм Агоп'яном він створив комік-дует «Одеколон», а у 2005 році заснував музичну групу «Д-ръ БрМенталь», у якій сам виконував роль соліста. З 2018 року виступав разом із Борисом Барським у виставі «Моцарт і Сальєрі».
Паралельно знімався в кіно: серед його робіт — «Настроювач», «Прапорщик Шматко, або "Е-моє"», «Посмішка Бога, або Чисто одеська історія», «Сезон відкриттів», «Іван Сила». Кожна роль — окрема сторінка в біографії людини, для якої сцена і камера були природним середовищем існування.
Мало хто знав, що за лаштунками публічного образу Комарика жила ще одна, цілком приватна пристрасть. Він професійно виготовляв курильні трубки і проводив авторські екскурсії рідною Одесею — містом, яке любив безмежно і яке платило йому тією самою монетою.
Після Комарова залишилися донька і онука.
