Оля Цибульська: «Я заробляла 200 гривень за вечір, носила колонки і їла на привокзальному ринку»

Психологічно після трьох місяців я була зламана»:

Ім'я Олі Цибульської стало відомим у 2007-му — вона виграла перший сезон «Фабрики зірок». Але за тим тріумфом ховалася ціна, про яку не прийнято говорити.

«Я б не пустила свою дитину на Фабрику зірок», — каже вона прямо. — «Проект дав мені велику сцену, можливість вчитися у Романа Віктюка і Лєни Коляденко. Але психологічно після тих трьох місяців я була зламана».

Учасників не випускали нікуди — тільки концертний майданчик і камери навіть у вбиральні. За ними стежили особливо прискіпливо: у Голландії учасник подібного шоу повісився, не витримавши умов.

«Я знала, що робити на сцені. Але не знала, як замовити таксі. Нам привозили вже обрану їжу. А потім вийшла — і всі в маршрутці просять автографи й хапають за руку. Це був шок».

Напередодні фінального концерту всі учасники підбігали до кубка, танцювали з ним. Цибульська не підійшла жодного разу. Коли оголосили переможця — впала на коліна. Після — рік терапії. За пів року розпався і дует: партнер залишив записку, що втомився, і поїхав. Разом із ним — готовий альбом і запланований тур.

Двісті гривень за вечір

Після Фабрики — жодних грошей, жодних продюсерів.

«Я напросилася на радіо через Аню Свірідову. Паралельно викладала вокал дітям, яким нічого не хотілося співати. Потім весілля за двісті гривень за вечір. Ще п'ятдесят, якщо допомагала носити колонки в авто».

Вона провела майже дев'ятсот весіль — і жодного свого. Розписалася з чоловіком вдвох, сіла в літак і надіслала всім родичам шампанське з відкриткою. Своє перше весілля провела ще в сьомому класі — для доньки директора школи.

Борги заради кліпів чи пісень — ніколи. У декрет пішла за п'ять днів до пологів, вийшла через два тижні після — бо гроші вже були витрачені, а аванс за наступний корпоратив реінвестований у новий кліп.

Сьогодні концерт Цибульської коштує від п'яти-шести тисяч доларів залежно від формату.

Якби не Дзідзьо — я б оперувала серця скальпелем

Оля добре знала біологію, вигравала всеукраїнські олімпіади і серйозно планувала вступати на хірургічний. Усе змінила випадкова зустріч на конкурсі за два тижні до випускного.

«Міша почув мене і підійшов. Я кажу: хочу співати, але грошей немає, піду в медичний. Він каже: «Ти що, здуріла?» — і пішов до моїх батьків».

Михайло Хома — тоді ще не Дзідзьо — сказав батькам: вона артистка, їй треба в Київ. У день випускного подзвонив на домашній і нагадав: свої мрії зраджувати не можна.

«Якби не Міша — я б поїхала в медичний. Я і зараз оперую серця, тільки не скальпелем, а мікрофоном».

«Знає тільки Оля, знає тільки Дзідзьо»

Нещодавно її одинадцятирічний син Нестор сам запитав у мами, чи Дзідзьо справді його батько. Цибульська відповіла прямо: ні.

«Ми з Мішею разом стояли під дощем на зупинці після нічного концерту, з важкими кофрами, без грошей на транспорт. Він тоді сказав: «Нічого, в нас колись усе буде». А потім я вручала йому нагороду в Палаці спорту — і в мене були повні очі сліз. Люди просто не розуміють, що так буває — щиро радіти за когось без жодного романтичного підтексту».

Чоловік Сергій особисто знайомий із Мішею — вони орендували сусідні офіси і щодня пили каву разом. Жодних пояснень на сімейному рівні не потрібно було.

«Все одно кажуть: у Цибульської син схожий на Дзідзя. Ми навіть знімали спільну фотосесію, щоб зняти питання. Не допомогло».

«Мамо, мені так болить, а я така маленький»

Найважчий момент у житті — не злет і не криза. Це сталося через день після сорокаріччя.

14 грудня вся сім'я зустрілася в ресторані на Подолі. Тато жартував, розповідав анекдоти. А потім сказав тост, якого раніше ніколи не казав: «Я тебе люблю, але ніколи тобі про це прямо не казав. Але це не значить, що я тебе не люблю». Вони всі переглянулися — і не зрозуміли, що це означало.

Наступного дня тато ліг спати й не прокинувся.

«Мама прибігла вночі: «Оль, здається, тато помер». Отак. Просто отак і людини не стало».

Першою думкою було скасувати тур. Але потім зрозуміла: в Україні зараз стільки людей переживають те саме — якщо їй вдасться навчитися жити з цією чорною дірою, хоч одна людина теж знайде сили.

Її син Нестор теж плакав: «Мамо, в мене так болить і я такий маленький, що не можу це винести». Цибульська взяла себе в руки:

«Це моє велике і тяжке. Я беру його на себе. Ти можеш просто бути дитиною».

Щоранку вона вмивається і бачить у дзеркалі тата. Бачить у мамі, в братові, в сині.

«Ось це і є вічне життя. Не те, про яке розказують батюшки».

Про українську мову і колискові

Влітку 2024-го Цибульська публічно відреагувала на те, що Сердючка співала на концерті російськомовні пісні. Але публічні конфлікти — не її метод.

«Боляче. Але я не вірю, що звинувачення на щось впливають. Треба говорити і співати українською так, щоб люди хотіли повторювати».

На концертах вона бачить дітей, які на початку вечора говорили між собою по-російськи. Після фінальної пісні вони йдуть і наспівують по-українськи. Своєму синові, який питає, чому в школі всі говорять російською на перервах, вона просто показує прикладом — підводить до Філіпа Коляденка, до Дениса Жупника.

«Коли в нього є авторитети, які говорять українською, він сам для себе робить вибір. Чим більше таких людей буде — тим швидше зміниться все».

Хом'яки, бринза з Буковелю і кімнатні рослини: день у квартирі Анети Барсівни (Королева Троєщини)