"Тьотя хоче дядю", як хіт Шугара допоміг йому зібрати Палац Спорту

Чому Хмельницький, а не Київ?

Усі експерти радили переїжджати до столиці, але Олег категорично відмовляється.

"Щось мене постійно стримує. Роками не можу цього зробити", — зізнається артист. При цьому він підкреслює: Київ — одне з його улюблених місць на планеті.

Усі можливості він створює сам, випускаючи пісні в інтернет. А от у Хмельницькому йому комфортно: дістатися будь-куди можна за 10-20 хвилин, усе зручне й просте.

Хоча артист жартує, що в місті немає картингів, кегельбань і керлінгу, як у Києві, це його "місце сили". Правда, спокійно пройтися вулицями вже не вдається — доводиться пересуватися переважно на машині.

Щасливе дитинство без недолюбленості

На відміну від багатьох людей його покоління, Олег не відчував дефіциту батьківської любові.

"Такого, що недолюбив, точно не було", — каже він. Батько працює в податковій, мама має власний магазин на базарі.

Виховання було збалансованим: і строго, і з розумінням.

"Я знав, що якщо добре вчитимусь, тато щось купить", — згадує артист.

Проте це не були якісь ультиматуми — просто природні сімейні стосунки.

Цікаво, що музичну школу Шугар терпіти не міг.

"Мені не подобалося, що показують, як треба співати. Це тебе дуже зашорює, структуризує. Це вже не творчість, коли тебе вчать", — пояснює він.

Усе, що знає про музику, вивчив сам — з YouTube і серця.

Від гітари до ресторанів: музичний шлях

Перші спроби музикування почалися в 13-14 років. Олег постійно щось мугикав, придумував мелодії.

"Я думав: це ж мелодія, я тільки що придумав. Можна зробити пісню", — згадує він.

У старших класах захопився мінусами з інтернету — співав Coldplay та інших виконавців просто для себе. Перший слухач — друг Саша, який підтримував і навіть співав разом.

Справжня школа життя почалася, коли друг запросив виступити у закладі.

"Сьогодні о восьмій вечері поспіваєш. Я беру мінуси, одягаю рубашку, джинси — і пішов", — розповідає Шугар.

Так розпочалися п'ять років виступів по ресторанах за 200 гривень.

"Я соромився називатися співаком"

Довгий час Олег працював веб-дизайнером в IT — спочатку в Хмельницькому, потім віддалено в ізраїльській та американській компаніях. Саме ці гроші інвестував у музику.

"Мене запитували, ким працюєш. Я казав: дизайнером. Соромився сказати співаком. Відчував, що це більше хобі, може хтось не сприймає", — зізнається артист.

Лише минулої зими, коли доходи від музики перекрили зарплату айтішника, він остаточно пішов із IT.

"Було страшно: а вдруг музика не піде? Але я завжди думаю про диверсифікацію фінансів і ніколи не віддаю останні гроші", — пояснює Шугар.

Як народжуються вірусні хіти

"У мене є відчуття, що тут цікаво. Це цікава тема", — так Олег описує процес створення пісень.

Він пропускає все життя через фільтр: а чи можна з цього зробити пісню?

"Я постійно слухаю, і все проходить через фільтр. Як Рік Рубін пише в книзі про творчий акт", — ділиться артист.

Пісня "Ягода" про самодостатню жінку — приклад такого підходу.

"Є жінки розлучені, але молоді, які хочуть того самого, що й усі. Хотів зробити для них пісню, щоб кайфанули", — пояснює він.

Із самого початку Шугар думає, хто слухатиме пісню, де її використовуватимуть.

"Потім починаю думати математично", — каже він.

Але спочатку обов'язково має бути момент: "Хаха, клас, супер".

Цікаво, що псевдонім з'явився випадково в супермаркеті. Друг перелічував продукти: апельсини, макарони...

"А якщо англійською, але українськими буквами?" — так і народився Sugar.

Страх випускати веселі пісні під час війни

"Мені було страшно випускати веселі пісні, знаючи, який стан у людей. Але для мене це віддушина", — зізнається Олег. Виявилося, що запит у суспільстві є. Люди хочуть відволіктися хоча б на хвилинку.

"Я робію це не ніби: о, війна, мені пофіг. Я абсолютно свідомо розумію все, підтримую військових, допомагаю. Але музика в мене така — і я би був писав іншу музику, то був би не я", — пояснює артист.

Максимально абстрагується від важких новин, іде в музику і творить. "Не хочу переносити цей настрій у музику і грузити людей, бо вони і так це відчувають", — додає він.

Зараз у Шугара дуже насичений графік.

"Емоційні гойдалки. Трошки окей, трошки не окей", — чесно зізнається він.

Важко через багато роботи, концертів, постійних переїздів.

"З'явився момент, що від мене всі щось очікують. Люди приходять на концерт, знають, що хочуть побачити. Навіть якщо ти перед концертом виматаний, розумієш: маєш видати емоцію", — описує артист.

Після концерту енергії немає, а завтра знову виступ. Тому туровий графік вирішили завершити цього року, щоб трішки відпочити.

До психолога поки не звертався, але вважає це хорошою практикою.

"Рефлексую, намагаюся зрозуміти, чому я так зробив, чому люди так сприйняли. Сам себе налаштовую", — каже він.

Палац спорту: "У мене пересохло в роті"

Концертний організатор заговорив про Палац спорту на початку серпня, коли до виступу залишалося лише два місяці. Олег сумнівався: "Може, спочатку невеличкий зал? Давайте, як усі, через рік?"

Але команда переконала: "Зараз момент, у тебе ще вийдуть пісні". І Шугар погодився на авантюру.

"Думав: збираємо чотири тисячі, півзалу закриваємо — мені хватить", — зізнається артист. У результаті зібрали понад 10 000 людей.

"На першій пісні в мене так пересохло в роті, що не знав, як доспівав. Від того, що бачиш, від того, що чуєш. Це момент, до якого так готувалися", — розповідає Шугар про свої емоції.

Наприкінці концерту, коли люди не затихали з аплодисментами, його розірвало. "Відчував, що аплодують не останній пісні, а всьому, що сталося за останній час. Це момент, який запам'ятаю надовго", — каже він.

Відмова від продюсерів і піар-команд

Було багато пропозицій від київських продюсерів та лейблів. Усім відмовив.

"Боюсь бути залежним, боюсь, що пісня не належатиме мені. Боюсь, що це перетвориться в машину, яка щось постійно вимагає. Працюватимеш, а не творитимеш", — пояснює він.

У Шугара навіть немає піар-команди.

"Бачу, як це робить штучну движуху в багатьох. Не подобається, коли артисти придумують надлишковий сенс. Написав пісню — слухайте або не слухайте", — каже артист.

Він гонить "математично", але в своєму форматі.

"Зараз працює екологічно. Випускаю пісні, які хочу. Немає такого, що мене хтось контролить", — підкреслює Шугар.

Команда є: концертний організатор, менеджер, друг-продюсер Іван Клименко, саундпродюсер Діма з Хмельницького. Але основний мотор — сам Олег.

У планах — Twitch, хоче займатися продюсуванням, писати комусь пісні. Скоро вийде фіт з Альоною Альоною, записаний за чотири години з нуля.

"Ми з Альоною на студії почали на ходу ліпити. За п'ять годин зробили готовий трек", — розповідає Олег.

Вже є фіти з Іваном Люленовим і Владою Кей.

"Мені важко вгодити. Я бачу в пісні конкретну людину", — пояснює артист підхід до колаборацій.

Повертатися до хіп-хопу хоче, але в своєму стилі. А ще визнає, що йому подобається бути ведучим, імпровізувати. Можливо, побачимо Олега не тільки на сцені.

Шлях до зірок: Олег Шкарпета (Шугар) — голос сучасної української музики