Мадонна розповіла, що її врятувало від наркотиків та самогубства. Перше інтерв’ю за 9 років

У матеріал написано на основі нового епізоду Jay Shetty Podcast.

Чому Мадонна вирішила заговорити про духовність саме зараз

Останні дев'ять–десять років Мадонна майже не давала інтерв'ю. Зазвичай вона з'являлася в медіа лише для промоції нової роботи — музики, фільму чи туру. Але цього разу все інакше.

— Сьогодні я хочу поговорити про своє духовне життя та духовний шлях, яким йду вже понад 28 років, — каже вона в бесіді з Джеєм Шетті, автором бестселерів та колишнім монахом. — Ця мудрість допомогла мені пройти через злети й падіння життя. Люди часто запитують: чому ти досі тверезо мислиш? Чому продовжуєш іти вперед? Чому не зламалася, як багато інших? Відповідь одна — моє духовне життя. Без нього мене б тут не було.

Мадонна наголошує: вона не хоче нічого продавати, не просить нікого купувати її продукт. Вона просто хоче поділитися тим, що, за її словами, врятувало їй життя.

Що таке духовність для Мадонни — і чому вона обрала каббалу

Для співачки духовне життя — це насамперед внутрішнє життя. Це здатність зупинитися серед щоденного хаосу, шуму та відволікань і запитати себе: навіщо я тут? Що я роблю? Яка моя мета в цій конкретній ситуації — у роботі, у вихованні дітей, у будь-якому виборі?

— Якщо у тебе немає духовного життя, ти ніколи не зупинишся, щоб поставити собі ці запитання, — каже Мадонна. — Ти просто будеш пропихатися крізь життя і сприйматимеш усе, що трапляється, як випадкові події. Я не вірю в випадковості. Вірю, що все, що з нами відбувається, має статися — щоб ми чогось навчилися.

Духовний шлях може бути різним для кожного, підкреслює вона. Хтось практикує буддизм, хтось — йогу, хтось — інші традиції. Мадонна вивчає каббалу з 1996 року — майже 29 років.

— Я не легковажна людина. Я не терплю фальші. Якщо б у цьому було щось неавтентичне або корумповане, я б не залишилася так довго, — зазначає співачка. — У мене один і той самий учитель усі ці роки.

Материнство як поворотний момент

Шлях до духовності почався не відразу. У молодості Мадонна практикувала буддизм разом із сусідкою по кімнаті, потім захопилася аштанга-йогою під керівництвом вчителя Едді Стерна. Але саме вагітність старшою донькою Лолою стала переломним моментом.

— Я раптом усвідомила: я буду відповідальною за іншу людину. Що я їй викладатиму? — згадує Мадонна. — Я просто летіла крізь життя, як метеор. У мене були чудові інстинкти виживання, сильна трудова етика, амбіції. Але я не була свідомою. І не була духовною.

Коли вона була вагітною, на вечері в Лос-Анджелесі знайома художниця по костюмах запросила її на заняття.

— Вона сказала: «Там викладає вчитель. Це щось, що називається каббала. Заняття проходять біля синагоги». Я запитала: «Отже, це про юдаїзм?» Вона відповіла: «Так, але це не має нічого спільного з релігією. Це філософія життя, з якої ти можеш багато чому навчитися», — розповідає співачка.

Мадонна пішла. І буквально роками сиділа в задніх рядах на заняттях, де переважали чоловіки. Але все, що говорив учитель, мало для неї сенс — і давало їй сміливість бути собою, думати про справжню мету, а не просто про багатство чи славу.

Зґвалтування, пограбування, втрата матері

Коли Мадонна приїхала до Нью-Йорка молодою дівчиною, у неї не було друзів, грошей, житла. Її тримали під дулом пістолета, грабували, ґвалтували. Це були жахливі речі, але вона відчувала, ніби її хтось оберігає.

— Я просто відчувала, що у мене завжди був ангел-охоронець, — каже Мадонна. — Просто мені знадобився час, щоб зрозуміти, наскільки я благословенна і що всесвіт мене оберігав.

Усвідомлення прийшло не одразу. Спершу це була просто рішучість: що б не сталося в Нью-Йорку, це краще, ніж те нещасливе дитинство, яке вона мала. Вона втратила матір у дитинстві — і це стало однією з найбільших травм.

— Найгірші речі, які з тобою трапляються, стають найкращими, — каже співачка. — Якби моє дитинство не було таким, якби я не втратила матір, я б сприймала дім як місце комфорту і повернулася б туди. Але я не повернулася. Це і дало мені сили йти далі.

«Вони могли б мене вбити — це було б простіше»

Один із найболючіших моментів у житті Мадонни — судова битва за опіку над сином Рокко.

— Хтось намагався забрати мою дитину — це все одно що вбити мене, — каже вона. — Я була на гастролях, і кожного вечора перед виходом на сцену просто лежала на підлозі гримерки й ридала. Я думала, що це кінець світу. Не могла цього витримати.

Мадонна із сином Рокко

Але завдяки духовній практиці вона зрозуміла: ворог — усередині. Не зовнішні обставини, а її нездатність прийняти те, що відбувається, спричиняла страждання.

— Я була покинута своєю матір'ю в дитинстві. Тому втратити дитину — це було як повторення життя, — пояснює Мадонна. — Я не могла цього прийняти. І це спричиняло мені біль. Радикальне прийняття — це просто визнання того, що все, що з тобою відбувається, має статися. І що ти будеш у порядку.

Сьогодні вона щаслива повідомити: вони з сином — найкращі друзі. Але тоді, на той момент, вона цього не бачила. Їй знадобилося кілька років, щоб прийняти цю ситуацію.

Сепсис, видіння матері та рішення простити

Близько півтора року тому Мадонна потрапила до реанімації з бактеріальною інфекцією — сепсисом. Одну мить вона танцювала на репетиції туру, наступної — лежала без свідомості чотири дні під апаратом штучної вентиляції легень.

— Сепсис може вбити тебе. Кожен одужує по-різному. Я завжди бачила себе суперженкою, тому думала: «Я це переможу, швидко повернуся до репетицій». Але в мене не було сил. Я не могла встати з ліжка. І не знала, коли це закінчиться, — розповідає співачка.

Учитель сказав їй: «Чим швидше ти приймеш те, що відбувається, і те, що не знаєш, коли це скінчиться, — тим швидше воно закінчиться».

Але найважливіше сталося, коли Мадонна була непритомною.

— Моя мати з'явилася мені і запитала: «Ти хочеш піти зі мною?» Я сказала: «Ні». Моя асистентка була в палаті — вона чула, як я сказала «ні», хоча я все ще була без свідомості, — згадує співачка. — Коли я прокинулася, я зрозуміла: це «ні» означало, що мені потрібно прощати. Мені потрібно примиритися з людьми, на яких я досі тримала образу.

Прощення брата перед його смертю

Одним із тих людей був її брат, який нещодавно помер. Роками вона не розмовляла з ним — через глибоку зраду, яка, за її словами, була «гіркою пілюлею».

— Найбільше боляче ранять ті, кого ти любиш найбільше, — каже Мадонна. — Коли твій найближчий союзник раптом повертається проти тебе, біль нестерпний. І ти думаєш, що тебе врятують помста або небажання прощати. Але це не дає жодної магічної сили. Це просто тисне на тебе, з'їдає тебе зсередини, отруює.

Брат сам звернувся до неї, коли захворів, і попросив про допомогу.

— У мене був той момент: «Чи допомогти я своєму ворогу?» Саме так я відчувала. Але я це зробила. І відчула таке полегшення. Такий тягар було знято, такий вантаж я поклала, коли нарешті змогла бути в одній кімнаті з ним, тримати його за руку, навіть якщо він помирав, і сказати: «Я люблю тебе. Я прощаю тебе», — розповідає Мадонна.

Це було надзвичайно важливо. І після одужання вона написала дві пісні: одну — про брата, під назвою «Fragile» («Тендітний»), іншу — «Forgive Yourself» («Прости себе»). Рефрен другої звучить так: «Якщо ти не можеш пробачити мене — прости себе».

Материнство, контроль та уроки відпускання

Сьогодні одна з найбільших проблем для Мадонни — материнство. Вона мати шістьох дітей, і кожен із них — окремий виклик.

— Коли в тебе так багато дітей, ти вже не просто батько — ти менеджер, — жартує вона.

Найбільший урок, який вона намагається засвоїти, — відпустити очікування, перестати контролювати результат і не хвилюватися надмірно.

— Я повинна перестати думати, що мій спосіб робити речі, мій підхід до життя, мій спосіб бути артисткою — це те, як мають жити мої діти. У кожного своя подорож. Мені знадобився час, щоб це прийняти, — каже Мадонна.

Вона зізнається: часом важко не втручатися, коли бачиш, що дитина робить щось не так або потрапляє під вплив соціуму. Але учитель каббали Ейтан, із яким вона займається вже майже 30 років, навчив її: чим більше намагаєшся контролювати, тим більше страждаєш.

— Діти — ідеальні вчителі в цьому сенсі. Вони ніколи не робитимуть те, що ти хочеш, так, як ти хочеш, — усміхається співачка. — Просто доведи їх звідси дотуди, не даючи їм поранитися або поранити когось іншого.

Каббала: не релігія, а інструмент для життя

Каббала для Мадонни — це не релігія, а практичний інструмент розуміння законів всесвіту. Вона вивчає Зогар — основну книгу каббали, написану 2000 років тому, яка розшифровує Тору.

— Біблія — це не книга історій чи законів. Це зашифровані секрети життя. А Зогар допомагає їх розкрити, — каже її вчитель Ейтан.

На його думку, каббала допомагає зрозуміти: чому ми тут? Яка мета нашого життя? Чому ми страждаємо, якщо Творець — це безмежна сила добра й любові?

Одна з ключових ідей — кожна людина має в собі негативну силу, внутрішнього опонента. І найбільший дар, який нам даний, — можливість його подолати. Саме через подолання ми стаємо співтворцями.

— Уявіть: ви приводите дитину пограти у футбол. Ставите її перед воротами з м'ячем і кажете: «Заб'ий гол». Це буде весело? Ні. Їй потрібен опонент. Без подолання чогось ми ніколи не відчуємо справжнього задоволення, — пояснює Ейтан.

«Я не володію своїм талантом. Я його менеджер»

Одна з найважливіших речей, яких навчив Мадонну вчитель: вона не власниця свого таланту. Вона — його менеджер.

— Доки ти усвідомлюєш це, доки не кажеш «Я це зробила, це моя ідея» — ти залишаєшся провідником світла. Але коли починаєш привласнювати собі заслуги, ти перекриваєш потік, — каже співачка.

Вона переконана: коли пишеш пісню, створюєш мистецтво — це магія. Це не ти. Це проходить крізь тебе.

— 99% часу, коли я пишу текст або співаю мелодію, я не думаю про це. Якщо починаю думати — воно зникає, — розповідає Мадонна.

Навіщо Мадонна розповідає про все це зараз

Під час пандемії Мадонна записала серію відеоуроків зі своїм учителем — про каббалу, карму, прощення, маніфестацію, призначення душі. Ці уроки тепер доступні всім охочим.

— Я відчуваю, що це моя відповідальність — поділитися тим, що мені допомогло. Люди потребують керівництва. Люди потребують просвітлення, — каже вона.

Це не промоція продукту. Це не заклик щось купити. Це просто бажання показати: духовне життя — не розкіш, не данина моді, не щось ефемерне. Це те, що рятує. Те, що дає сенс. Те, що допомагає не зламатися.

— Без цього мене б тут не було, — повторює Мадонна. — Це звучить драматично, але це правда.

Лідія Таран про життя у Франції, відмову від соцмереж і майбутнє української журналістики

Режисер «Кіборгів» Ахтем Сеітаблаєв живе в центрі Києва за 20 тисяч: ексклюзивний тур по квартирі