Лідія Таран про життя у Франції, відмову від соцмереж і майбутнє української журналістики
У відвертому інтерв'ю Марічці Падалко Таран також поділилася історією випадкової зустрічі з рідною сестрою та розповіла про своє ставлення до повернення на телебачення.
Чому Лідія Таран покинула соцмережі під час війни
Три роки тому життя Лідії Таран кардинально змінилося. Останній ефір на каналі «1+1» вона провела 25 лютого 2022 року — за день до початку повномасштабної війни. Сьогодні колишня зірка українського телебачення працює кореспондентом агенції «Укрінформ» у Франції, а її профілі в соцмережах майже не оновлюються.
За словами журналістки, як людина, яка «і не виїхала, і не залишилася», вона опинилася в стані невизначеності. Будь-який пост з Франції чи України може сприйматися як випендрьож або викликати непотрібні дебати.
«У мене таке відчуття, ніби я випендрююсь або роблю щось таке. І не тому, що я не хочу, просто я вважаю, що зараз не час викликати конфліктні ситуації, які стануть причиною дебатів, репостів і всієї цієї дурні», — додає телеведуча.
Як живе Лідія Таран у Франції після переїзду з України
Переїзд до Франції для Лідії Таран став результатом випадкових обставин. На початку війни родина разом з французьким другом вирушила спочатку до Кам'янця-Подільського, а потім через Молдову до Румунії.
«Я подумала: «Напевне, моїй дитині буде так безпечніше». І я подзвонила нашій продюсерці. Це якраз було — ми ж тоді мислили ефірними тижнями — я кажу, що я пропущу п'ять днів, завезу малу», — згадує журналістка.
Сьогодні Таран працює власним кореспондентом «Укрінформу», отримує зарплату в гривнях, платить податки в Україні, але територіально більшу частину часу проводить у Франції.
«В мене немає відчуття, де я. Я справді ніде територіально, більшу частину часу проводжу в Франції, тому що там працюю, а ментально і працюю я українською також», — розповідає вона.
Освіта доньки: французький виш з українським серцем
18-річна донька Лідії Таран Василина вступила до престижного паризького інституту політичних наук — Sciences Po. За словами матері, дівчина здавала вступні екзамени французькою мовою, але всі свої аргументи будувала навколо України.
Попри життя у Франції, дочка зберігає зв'язок з українськими друзями, які розкидані по всій Європі. Російська мова для неї стала «стертою як жанр» завдяки війні та переїзду.
Випадкова зустріч з рідною сестрою після 30 років
Одна з найяскравіших історій в житті Лідії Таран — знайомство з рідною сестрою в дорослому віці. У радянські часи тема попередніх шлюбів була табу, тому про існування сестри Марії журналістка не знала.
Зустріч відбулася в спортивному клубі після заняття йогою. Марія, яка кілька років займалася поруч, вирішила підійти після того, як побачила обкладинку журналу з Лідією та її донькою.
Сестри підтримують стосунки досі, разом подорожують і займаються спортом.
«Отримати в такому віці сестру — це класно», — підсумовує Таран.
Ставлення до повернення на українське телебачення
На запитання про можливе повернення на телебачення Лідія Таран відповідає стримано: «Зараз ні. Але кажуть — ніколи не кажи ніколи».
Журналістка зізнається, що не планувала йти з телебачення — це сталося через війну. Телевізійну кар'єру вона порівнює з бульбашкою, яка існує, поки її показують.
«Це дуже ефемерна історія. Я ніколи не ставила цю роботу в щось унікальне, історичне, музейне. Це робота, як і всі, тільки трошки інша, тому що тебе показують по телевізору», — роздумує вона.
Лідія Таран та її донька Василина
Чому російська мова в Києві викликає негативні емоції
Повертаючись до України, Лідія Таран помічає зміни в суспільстві. Особливо її тригерить російська мова на вулицях Києва.
«Мене сильно тригерить російська мова. У Франції я її майже не чую ніде. А я приїжджаю сюди і мене сильно тригерить. Іду міряти штани, і навколо мене в примірочних усі говорять російською, та ще й не просто російською, а з таким акцентом, ніби вони виросли десь за Москвою, а не на Нивках», — ділиться спостереженнями журналістка.
Водночас вона відзначає, що українці залишаються відкритими та гостинними, а сфера послуг продовжує працювати на високому рівні.
Плани на майбутнє: життя без горизонту планування
Лідія Таран зізнається, що живе без довгострокових планів. Навіть на три місяці вперед вона не знає, де буде жити і що робити.
Таке життя без планів, за словами журналістки, типове для багатьох українців як в Україні, так і за кордоном.
«Ми звикли жити з відсутнім горизонтом», — підсумовує Таран.
