Валерій Маркус про відносини із Залужним, Зеленським та чому виклав документи на 47-у бригаду
Колишній заступник командира бригади пояснює свої відносини із Залужним та розмірковує про демократію, людську суб'єктність і щастя.
«Це була не помста — помста для недолугих»
Валерій Маркус категорично заперечує, що його рішення оприлюднити документи про діяльність 47-ї окремої механізованої бригади було помстою.
«Помста — це розвага для недолугих. Навіть якби сильно хотілося, я б себе стопорнув», — каже Маркус.
За його словами, причиною стала необхідність спростувати брехню, яка «закальцнувалася і в головах людей перетворилася на істину» через його довге мовчання.
Втрачені побратими та відчуття єдності
На питання про те, за чим він найбільше сумує після подій 2023 року, Маркус відповідає без вагань: «Почуття єдності і гармонії з великим колективом».
Зараз у нього є колектив, але він «більше нагадує велику сім'ю». Тоді це було «як великий табір однодумців, коли ти приходиш і там все своє, всі свої і немає ніякої думки задньої».
Особливо він згадує сьому роту, п'яту роту, першу роту: «Вони мені найбільше давали оце почуття гармонії».
«Багато моїх переконань виявились нежиттєздатними»
Події 2023 року кардинально змінили світогляд Валерія Маркуса. Він перебуває «в стані глибокої кризи», оскільки багато його переконань виявились «не просто невірними, а нежиттєздатними».
Водночас Маркус підкреслює, що його система цінностей не змінилась.
«Це прибрало зайві нежиттєздатні деталі, але замість однієї деталі, яка виявилась нежиттєздатною, з'явиться три більш аргументованих, більш усвідомлених».
Попри всі випробування, Маркус залишається вірним своїм переконанням: «Я свято вірю в людську суб'єктність. І саме це дозволило мені не скотитися в цинізм після всіх подій останніх трьох років».
Він вірить у суб'єктність всіх людей без винятку, навіть коли бачить, що хтось «веде себе відверто як худоба в натовпі». «Навіть коли ця людина віддає свою суб'єктність на поталу якійсь політичній силі, я все одно вірю, що ця суб'єктність є і це святе право людини».
«Ми втратили найкращих людей»
Розповідаючи про контрнаступ, Маркус не приховує болю від втрачених побратимів. Особливо він згадує Елеонору Сергіївну Дідковську — «найталановитішу людину, яку я зустрічав в армії».
«Вона загинула, на моє глибоке переконання, через бездіяльність командування бригади, безініціативність і бездіяльність», — каже він.
Елеонора Дідковська
За словами Маркуса, було знищене оперативне відділення разом з начальником та відділення розвідки. «Ми втратили найкращих людей. Люди, які були зібрані в бригаді, за своїми здобутками в житті і когнітивним потенціалом в рази переважали все командування 47-ї бригади разом зі мною взятим».
«Українці схавали російську ІПСО»
Однією з найболючіших тем для Маркуса стало ставлення українського суспільства до 47-ї бригади. Він переконаний, що росіяни організували цілу інформаційну кампанію для дискредитації підрозділу.
За словами Маркуса, «уся ця історія про Бредлі, усі меседжі, пов'язані з втратою Бредлі — це все від початку до кінця йшло від росіян. Наші тупо це репостили і використовували рівно ті меседжі, рівно ті слова, просто перекладені українською».
Відносини із Залужним та Зеленським
Щодо Валерія Залужного Маркус висловлюється стримано, але з повагою: «Я до Валерія Федоровича ставлюся з великою повагою і навряд це щось змінить».
Про можливу політичну кар'єру Залужного він не хоче говорити, підкреслюючи, що ніколи не займався агітацією за конкретних кандидатів.
Щодо президента Зеленського позиція Маркуса чітка: «Я до президента ставлюся з великою повагою, як до інституції. Я служу, президент згідно Конституції верховний головнокомандувач».
«У нас лідерство сприймають на рівні тварини»
Маркус критикує систему управління в українській армії: «У нас до сих пір сприймають лідерство на рівні тварини. У нас дисципліну лідерства плутають з банальним тваринним домінуванням».
Він не бачить системних змін за останні півроку: «Якоїсь особливої ефективності я не бачу. Я бачу навпаки, що ситуація з дублюванням функцій, дуже слабка взаємодія».
Завершуючи розмову, Маркус розмірковує про сенс життя та щастя: «Для мене щастя — це синонім любові, не кохання, а любові».
За його словами, щастя — це «гармонія з собою, зі своїми переконаннями, з тим, що я продукую назовні, з тим, що мене оточує».
«Любов — це гармонія. Любов — це Бог», — підсумовує Маркус, згадуючи латинський вислів «Deus est amor» (Бог є любов), який колись побачив у руїнах римських фортифікацій під час подорожі Європою.
