Світлана Немонежина про український стендап, терапію та пошук себе у 30 років
У відвертому інтерв'ю на каналі «Це Ніхто Не Буде Дивитись» Світлана Немонежина поділилася думками про токсичні стосунки, перфекціонізм та те, чому «метелики в животі» — це насправді тривога.
Як змінився український стендап за 10 років
Світлана Немонежина — одна з перших українських стендап-комікес, яка вже десятиліття розвиває цей жанр у країні.
Тоді перевірки матеріалу виглядали інакше: «Зараз ми на перевірці матеріалу кажемо жарт і такі: "Це жарт, ребят, це жарт". А тоді ми приходили на перевірку матеріалу і такі: "Це стендап чи це історія, чи це що?"»
Перевірка матеріалу — це особливий формат заходу для досвідчених коміків, які вже знайомі зі структурою жанру.
«На перевірці матеріалу ти не знаєш, куди ведеш. На виступі я знаю динаміку свого жарта, знаю темп і точно знаю, де буде реакція. А на перевірці це така невідомість», — пояснює Світлана.
Один з найяскравіших прикладів роботи комікеси над матеріалом — історія з потягу. Світлана розповіла, як син питав батька про швидкість світла і намагався показати її рукою, а батько сердився, що син «не може показати швидкість світла рукою».
«Я носила це дуже довго на відкриті мікрофони, на перевірки, і воно не викликало сміху. Але мені це дуже смішно було, і я знала, що це смішно. Коли я додала просто речення, що тато злився на сина через те, що він не може показати швидкість світла рукою, то воно почало працювати».
Від Ліги сміху до сольника
У команді «Ми чули гагару» Немонежина створила один зі своїх найзнакових номерів. Історія почалася з реальної зустрічі з двірничкою, яка несла пораненого ворона зі словами: «Щось у неї произошло, щось вона не літає».
Цікаво, що спочатку вона наполягала на відкритому фіналі: «Я хотіла легалізувати відчуття, коли тобі не літається. Але мені наполягли, що це телевізійний формат і треба додати світлий кінець».
Назва останнього сольника Світлани відображає її внутрішню боротьбу з самооцінкою.
«Для мене це про нарцистичний маятник. Коли я дивлюся на жінок, які розбираються в брендах, знають, де купити квартиру, я думаю: "Боже, яка я маленька, ні в чому не розібралася"».
Світлана Немонежина
У 29 років Немонежина активно працює з психотерапевтом.
Комікеса розповіла про свій перфекціонізм: «Перфекціонізм — це коли твоя увага не тут, а в тому, як могло би бути краще. Коли ти це помітив, назвав, то переносиш увагу: "Опа, уже тебе достатньо"».
Стосунки та пошук справжньої любові
Світлана відверто розповіла про складнощі особистого життя. «Я ніколи не була в стосунках і не було такого, що я могла сказати людині: "Я тебе кохаю". Я думала, що мене обирають і що я не обираю».
Комікеса розвінчала романтичний міф:
Вона радить звертати увагу на реакцію тіла: «Грінфлеги — це коли тобі спокійно, а не навпаки. Якщо тобі хочеться з чоловіком тримати обличчя, спинку, щось гратися, то все — ти з ним не будеш».
Робота з дітьми та пошук себе
Немонежина веде дитячий стендап у рамках проекту про інформаційну гігієну. «Моя робота з дітьми полягає в тому, що я створюю безпечний простір, щоб дитина не вгадувала, що я хочу, а могла побути собою і познайомилася з собою».
«Від дітей дуже багато очікувань. Батьки, які емоційно неосвідчені, дуже багато вантажать дітей очікуваннями, своєю картинкою, як вони хочуть бачити дітей. І дитина з цим усім ходить і не знає, яка вона».
Світлана захоплюється образотворчим мистецтвом, особливо авангардом. Фовізм вона пояснює просто: «Це дослідження, як висловитися кольором. Що, якщо я почуваюсь зелено? Намалюй любов чи агресію — який колір використовуєш?».
«Я не вірю на слово, що отак правильно»
Філософія Немонежиної полягає в піддаванні сумніву усталених правил. «Правило — це щось вигадане для того, щоб нам було зручно. Коли ти сприймаєш це як абсолют, а не як те, що для тебе зроблено... Ти можеш брати те, що тобі потрібно».
Комікеса розповіла про своїх батьків: «Вони увімкнулися в режим виживання і в ньому лишилися. У них немає взагалі уявлення про світ, що можна отримати задоволення, що можна щось робити для задоволення — тільки для виживання».
Світлана планує розвивати новий напрямок — театральний стендап. «Мені хочеться піти в театральний стендап-жанр і подосліджувати там. Я шукаю спосіб про себе розповісти інструментарієм, який мені доступний».
