Валерій Харчишин про війну, творчість та боротьбу з російськими впливами

В інтерв'ю у відео Аліни Доротюк, Харчишин також пояснив, чому вважає себе винним у нинішній війні та скільки грошей віддає на потреби ЗСУ.

Тридцять років на сцені

Наступного року гурт «Друга ріка» відзначатиме 30-річчя. Валерій Харчишин зізнається, що коли починав творчий шлях, не думав про такі терміни.

«Як мабуть кожному підлітку, йому мариться там цифра 30 чи 40 років вже як та дата, коли в принципі та не ходять, не те що виходять на сцену», — розповідає музикант.

Зараз Харчишин розуміє, що «Друга ріка» стала своєрідним ретранслятором епохи. До нього підходять діти-ровесники пісень гурту і кажуть, що мама співала їм колискову «3 хвилини».

«Якщо пісня написана щиро, якщо ти робив свою справу щиро протягом 30 років, то твоя справа, твій продукт, твої діти будуть жити і актуальними будуть і нині», — переконаний артист.

Українська мова проти російської експансії

Харчишин згадує, як складно було залишатися україномовним виконавцем, коли це «не було мейнстрімом».

«Треба сказати відверто, нам було надзвичайно складно залишатися динозаврами», — зізнається музикант. Він розповідає, що обраний рок-напрямок рятував від зради принципів: «Рок-музика — це протест, і якщо в тебе його немає, то це вже кал, а не рок-н-рол».

Попри складнощі, гурт не перейшов на російську, хоча такі пропозиції були. Харчишин навіть згадує про спробу дуету з Вірою Брежнєвою — пісню російською мовою «Просто скажи», яка так і не потрапила до альбому через внутрішню «зрадницьку жабу».

«Ми теж винні у тій війні»

Найгучнішим у розмові стало зізнання Харчишина про провину українських артистів у війні:

«Ми теж винні у тій війні. Ми теж брали російські гроші, ми теж давали якусь слабину і намагалися рухатися в той напрямок географічний».

Музикант розповідає, що «Друга ріка» також виступала в Росії до 2011 року, коли він особисто вирішив більше туди не їздити.

Харчишин вважає себе радикальним у переконаннях і стверджує, що російську мову потрібно було заборонити відразу після анексії Криму:

«Російську мову потрібно було заборонити ще там 13-14-го року одразу після вторгнення в наш Крим — заборонити в інформаційно-культурному середовищі, в медіа. Це була б перемога. Можливо, ми би відсунули цю війну на роки, можливо, на десятиліття».

Він переконаний, що російська мова — це «інструмент поробащения, інструмент перевтілення будь-якого українця в советского человека».

Недуга сина та депресія

Харчишин відверто розповідає про недугу середнього сина Євгена, у якого діагностовано синдром Туретта, ознаки гострого психозу, біполярний розлад та синдром дефіциту уваги.

«Ти це мусиш прийняти. І від того моменту, коли це прийняття прийшло, ти розумієш, що це твій син, він такий. Ти сприймаєш це як належне», — ділиться досвідом батько.

Син навчається на кулінара у спеціальному навчальному закладі. Харчишин зізнається, що шкодує про те, що мало часу приділяв дітям.

Музикант також відверто говорить про депресію під час ковіду, коли творчі професії були «маргіналізовані». Лікувався не лише медикаментами, а й фізичною працею — освоїв столярну майстерність.

Боротьба з корупцією у сфері роялті

Значну частину інтерв'ю Харчишин присвятив розповіді про боротьбу з корупційними схемами у сфері збору роялті. Він звинувачує Руслану та продюсера Вадима Лисицю у причетності до схем розкрадання мільйонів.

«Вони збирали роялті, але розподіляли не за звітами», — стверджує Харчишин, який очолював УААСП (Українська асоціація авторів та суб'єктів авторського права).

За його словами, через організацію зараз проходить близько 80 мільйонів гривень роялті на рік.

Гурт віддає 100% коштів з аукціонів та продажу будь-чого на потреби Збройних Сил України. За словами Харчишина, ця сума іноді наближається до концертних зборів.

Музиканти також працюють над створенням електричного багі для військових, який має стати безпілотним.

Стосунки з Яніною Соколовою та особисте життя

На питання про особисте життя Харчишин відповідає ухильно. Про стосунки з Яніною Соколовою каже лаконічно: «Вчора отримав від неї повідомлення і вчора дав відповідь».

Музикант пояснює, чому оберігає особисте життя: «Коли ти не є взірцем ідеальної людини, коли ти не є взірцем щасливої родини, коли не можеш зарадити людям допомогти чомусь, то краще не говорити, краще співати про те, що ти не можеш сказати».

До 30-річчя «Другої ріки» готується концерт у Палаці спорту з презентацією нового альбому.

«Ми говоримо не про вчора, а про завтра. Давайте жити тут і тепер. От на що ми здатні сьогодні — послухайте, бо ми ще живемо і ми так само переживаємо ті ж самі емоції», — підсумовує Харчишин.

Музикант визначає себе як «музиканта-активіста», який продовжує нести місію поширення української культури попри всі випробування.

«138 кг та предіабет». Дмитрейшн про боротьбу з вагою та залежність від уваги прихальників

Від заслуженого артиста до сержанта ЗСУ — історія Ахтема Сейтаблаєва