Дмитро Кулеба — від дитинства в СРСР до архітектора української дипломатії
Дитинство дипломата
Дмитро Кулеба народився в місті Суми, проте його родина походить з Полтавщини. Усе свідоме життя він прожив у Києві, часто їздив за кордон через роботу.
«Нормальне дитинство. Батьки, які любили, вкладалися. Дві бабусі, один дідусь, другий дідусь помер до мого народження», - згадує Кулеба.
Його дитинство минуло в трикутнику «село - райцентр - Київ». Саме батьки допомогли йому сформувати основні життєві цінності.
Уроки батька та головна цінність
Батько Кулеби запровадив жорстке правило для підлітка - повертатися додому не пізніше 9 вечора.
«Якщо я з'являвся вдома о 9:02, то мій батько стояв на вході з аркушем паперу і писав повідомлення: 'Шановний Дмитро Іванович, ви порушили нашу домовленість. У зв'язку з цим на вас будуть накладені санкції'», - розповідає Кулеба.
Санкції були звичайними для того часу - заборона виходити з дому або вилучення книжок, які юний Дмитро дуже любив.
Шлях до українського
У своїй родині вони не ховали «заборонену патріотичну літературу» чи «жовто-блакитний прапор у скрині». Вони були звичайною родиною, в якій кожен знав, що вони українці.
«У 80-х, на початку 90-х ми говорили в основному російською, бо велике місто вимагало російської мови. Коли ми їздили до бабусі або дідуся, ми говорили українською. З незалежністю це все почало дрейфувати, і ми поступово повернулися до української мови», - пояснює Кулеба.
Саме під час перебування у Відні в 1996 році у Кулеби з'явилася мрія зробити Україну відомою у світі.
«Це був перший раз, коли я масштабно, усвідомлено зіштовхнувся з незнанням України і нерозумінням України світом. Я не кажу, що до нас ставились погано, просто ми були ніхто. В мене тоді з'явилася мрія зробити так, щоб Україну всі знали і всі поважали, щоб вона була супервпливою у світі», - каже він.
Дмитро Кулеба дає просте та зрозуміле визначення: «Дипломатія - це здатність домовлятися, не перетинаючи свої червоні лінії».
Він пояснює, що можна домовлятися, перетинаючи червоні лінії, і представляти це як перемогу. Але тоді «тут нема мистецтва». Також можна відмовитися від можливості домовитися, щоб не перетинати червоні лінії, але і «тут теж тоді немає мистецтва».
Найбільша перемога української дипломатії
За словами Кулеби, найбільша перемога — це те, що українська дипломатія дала країні результат: зброю, санкції, ізоляцію Росії.
Кулеба наголошує, що пишається всіма українськими дипломатами. На його думку, в Україні дуже сильна дипломатична служба.
Роль української дипломатії під час вторгнення
Колишній міністр виділив три групи дипломатів, які показали себе героїчно під час початку повномасштабного вторгнення:
«На першому місці всі українські консули в суміжних з Україною європейських країнах, які не спали фізично, не їли, не пили, намагаючись допомогти якомога більшій кількості з мільйонів українців, які хлинули через кордон в перші дні війни».
На другому місці — ті дипломати, хто працював над постачанням зброї в Україну. На третьому - ті, хто займався санкціями.
Кулеба має чітке бачення того, що таке перемога для України.
При цьому він додає, що поразкою буде юридичне визнання втрати територій. Але фактична тимчасова втрата територій «може бути частиною перемоги за настання інших факторів».
Кулеба розповів про свою особисту мрію — стати власником овечої ферми в одній з центральних областей України.
«Це якась мрія, яка дозволяє рухатися вперед», - каже він.
На його думку, село можна відродити двома шляхами: підтримуючи тих, хто зараз у селах є генераторами економічної та культурної активності, а також заохочуючи людей з міста їхати в село і приносити туди нові практики.
«Поїдь у село і спробуй там щось зробити. Це не дауншифтинг, це супер апгрейд», - переконаний Кулеба.
Правила переговорів
Дмитро Кулеба виділяє три золоті правила переговорів:
- Готуйся. Знай, з ким ти ведеш переговори.
- Контролюй емоції.
- Завжди грай до кінця.
«Найважчий опонент у переговорах - це ви самі. Ніхто не є складнішим для досягнення домовленості, навіть найжорстокіший, найпідступніший опонент або ворог, ніж ви самі», - впевнений Кулеба.
На думку Кулеби, Україна має зробити ставку на власні сили.
«Ми 30 років провели в моделі, що якщо буде якась біда, то світ примчить на допомогу. Ну, воно не життєздатне», - каже він.
Друге - чітке визначення стратегічних завдань.
«Якщо в тебе є ресурс і ціль, то ти туди прийдеш. Якщо в тебе немає одного з цих компонентів, то в тебе буде ресурс, який ти неправильно змарнуєш», - вважає Кулеба.
