Рейки змін. Як трансформується Укрзалізниця під час війни — досвід Олександра Перцовського
У новому випуску FEDORIV VLOG телеведучий Андрій Федорів зустрівся з головою правління АТ «Укрзалізниця» Олександром Перцовським. Протягом розмови, яка відбувалася на різних локаціях — від Київського вокзалу до вагоноремонтних заводів — керівник найбільшої компанії країни розповів про складні виклики управління залізницею під час війни, плани модернізації та особистий шлях до цієї посади.
Масштаби залізничної імперії: цифри та факти
Укрзалізниця — це справжній колос, який щороку перевозить 100 мільйонів пасажирів. У компанії працює близько 180 тисяч людей, ще 10 тисяч служать у ЗСУ.
За словами Перцовського, з підрядниками сукупний штат становить кілька відсотків ВВП України.
Річний оборот компанії складає приблизно 100 мільярдів гривень, з яких 80% припадає на вантажні перевезення, 11% — на пасажирські, решта 9% — на додаткові сервіси. Однак, пасажирський сегмент залишається збитковим, генеруючи близько 22 мільярдів гривень збитків на рік, які компенсуються за рахунок прибутку від вантажних перевезень.
Оновлення рухомого складу: від радянської спадщини до сучасних вагонів
Одним із найбільших викликів для Укрзалізниці є стан рухомого складу. За оцінкою Перцовського, лише 20% вагонів відповідають сучасним стандартам, ще 30% перебувають у задовільному стані, а решта 50% потребують негайної модернізації.
«Один вагон коштує 1,4 мільйона доларів», — пояснює Перцовський, наголошуючи на масштабах потрібних інвестицій.
Загалом для повного оновлення парку з 2000 вагонів потрібно приблизно 2 мільярди доларів. Наразі компанія вже замовила 166 нових вагонів, з них 100 отримано, ще 66 виробляються.
Альтернативою придбанню нових вагонів є капітально-відновлювальний ремонт, який дозволяє продовжити життя старим вагонам на 8-15 років.
Війна та евакуація: як залізниця рятувала людей
Начальник Київського вокзалу розповів, як в перші дні війни доводилося приймати критичні рішення:
«Ми відправляли 60 тисяч пасажирів щоденно протягом двох місяців. Коли приїхали матері з маленькими дітьми, діти плакали, води не було, їсти не було... Я прийняв рішення зламати всі магазини на вокзалі і роздати дітям всю воду і їжу».
Важливою частиною роботи компанії стали та медичні потяги — 78 спеціально обладнаних вагонів, які фактично є «шпиталями на колесах». Перцовський розповів, що ідея створення таких вагонів народилася в перші дні війни, коли стала очевидною потреба в евакуації поранених.
Інновації та клієнтський сервіс: боротьба з «совком»
Попри війну та фінансові труднощі, Укрзалізниця активно впроваджує інновації. Серед них — дитячі вагони (їх буде вісім), модернізація вокзалів, розвиток додатку з продажу квитків (його завантажили майже 4 мільйони користувачів).
На запитання про смердючі туалети та інші «радянські» атрибути, Перцовський відповідає, що компанія запровадила нові стандарти гігієни у всіх вагонах, незалежно від їх віку. Щодо якості білизни, він пояснює проблеми недостатнім фінансуванням та енергетичними обмеженнями, але готовий до співпраці з приватними компаніями для покращення сервісу.
«Чи може бути відразу дуже добре всюди в компанії, в якої 95 великих вокзалів? На жаль, це не може масштабуватися за один день», — зазначає Перцовський.
Боротьба з корупцією та майбутнє залізниці
Говорячи про корупцію, керівник визнає, що проблема існує, але її масштаби значно менші, ніж раніше. «Вона однозначно нижча в рази, ніж була роки тому, але вона однозначно так само присутня», — визнає Перцовський. Для боротьби з корупцією вже замінені команди закупівельників і внутрішньої безпеки.
Щодо майбутнього залізниці, керівник бачить рішення у впровадженні європейської моделі, де держава замовляє пасажирські перевезення як соціальну послугу.
«В Європі повторюся модель, і це мій план, все ж таки не за рік, не за два, там за 5-7 років ми щось почнемо, наступники продовжать побудувати нормальну систему», — ділиться він своїм баченням.
Шлях до керівного крісла: від Сінгапуру до Укрзалізниці
Окремою темою інтерв'ю став особистий шлях Олександра Перцовського. Народившись у Сєверодонецьку, він здобув економічну освіту в Київському університеті імені Шевченка, потім навчався в США за програмою Фулбрайта і працював у міжнародній логістичній компанії DHL.
Після роботи в США Перцовський переїхав до Сінгапуру, де займався консалтингом у сфері логістики по всій Азії. Попри успішну кар'єру з зарплатою близько 15 тисяч доларів на місяць, він вирішив повернутися в Україну після Революції Гідності.
Він брав участь у конкурсі на посаду керівника Укрпошти, але програв Ігорю Смілянському, після чого все ж залишився працювати в Україні.
Менеджер нового типу в традиційній галузі
Порівнюючи свій стиль управління зі старою школою залізничників, Перцовський зазнає, що сила компанії в різноманітності підходів.
«Наша сила якраз в цій різності і в тому, що ми з цього ліпимо єдину команду», — каже він, додаючи, що поєднання традиційного досвіду залізничників і нових управлінських практик створює унікальну синергію.
За його словами, Укрзалізниця «кожного дня оперує в червоній зоні, але вже до цього звикла». Попри всі труднощі — від застарілої інфраструктури до війни — компанія продовжує трансформуватись і шукати баланс між збереженням критично важливого транспортного сполучення та модернізацією відповідно до європейських стандартів.
Головною мотивацією для себе Перцовський називає можливість створювати щось довговічне: «Мене мотивують речі, які збудовані, які не тимчасові. Цей вагон буде років 40 слугувати, і я знаю, що без мене його б не було».
