“Він був людиною слова”: мати та брат Миколи Ткачова поділилися спогадами про загиблого Героя
Був дуже закритою людиною
Народився 4 жовтня 1998 року в Ірпені. Закінчив тут школу №2. Був тихою, мовчазною та спокійною дитиною, проте вмів постояти за себе. Любив рибалку, художньо-документальні фільми та ходити з братами в баню. Старанно вивчав історію, адже планував після школи вступити на юриста.
На жаль, в житті не завжди стається так, як хочеться. Отримавши відмову в зарахуванні, на прохання батьків, подав документи до Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства та здобув професію електромонтажника. Однак за профілем так ні разу й не працював.
Микола був дуже закритою людиною й більшість часу проводив вдома за комп’ютером. Щоправда, мав чудове почуття гумору й ніколи ні з ким не сварився. Після здобуття освіти довго не міг віднайти себе. Допоки не знайшов роботу у сфері прокату транспорту.
“Бували такі місяці, що він міг працювати 30 днів без вихідних. У нього там з’явилося багато друзів, він став вільніше себе почувати, почав спілкуватися. Навіть почав зі мною чимось ділитися, хоча раніше був такий мовчазний, що слова не витягнеш. Коли щось питала, то він або відповість, або промовчить”, — розповідає мама Миколи Наталія Ткачова.
Таємно готувався до 3 ОШБр
Після початку повномасштабного вторгнення юнак різко почав активно займатися спортом. Майже щоранку перед роботою ходив на пробіжки, відтискався від підлоги та робив інші силові вправи. На той час у рідних навіть й думки не було про те, що Микола хоче піти воювати. Наразі ж старший брат Артем каже, що, скоріш за все, хлопець таким чином готувався до вступу до Третьої окремої штурмової бригади.
“Він ніколи не виглядав як людина, яка спроможна піти добровольцем. Тому, коли Микола розповів, що хоче піти воювати ми всі дуже сильно здивувалися.
Він дуже любив історію України й захоплювався козаками. Багато читав про них. Загалом він любив свою країну й певно тому пішов боронити її”, — розповідає Артем.
Почувши про плани сина Наталія спершу подумала, що він просто жартує. Проте після того, як Микола почав купувати військову форму та збирати необхідні документи жінка зрозуміла наскільки серйозні його наміри.
“З одного боку я пишаюся, що він прийняв таке рішення і сам, добровільно пішов до військкомату, а не ховався. Значить вже дорослий.
А з іншого боку, як мама, я дуже сильно хвилювалася. Пригадую, як він запізнювався з роботи на пів години і я, розуміючи, що йому 24 роки, все одно телефонувала, щоб переконатися, що все гаразд.
А тут, коли він сказав, що хоче йти воювати я ледве дар мови не втратила. Але звичайно, що підтримала його бажання”, — ділиться своїми переживаннями Наталія.
Не міг уявити життя без побратимів
На перше місячне навчання, що проходило в Києві, Микола вирушив 18 грудня 2023 року. Повернувшись додому на новорічні вихідні, хлопець вже через кілька днів рвався назад до своїх побратимів й казав, що не може більше уявити собі цивільне життя. Після чого в січні 2024 підписав контракт з Третьою окремою штурмовою бригадою й поїхав на ще одні навчання до Іспанії.
20 березня, юнак повернувся до України, забрав деякі речі з дому й одразу відправився на Схід.
“Він був людиною слова — як сказав, так і зробив. Його побратими розповідали, що він дуже класний хлопець, який ніколи не вагався і завжди йшов першим. На фронті він перебував на передовій лінії, яка зустрічала окупанта.
На жаль він не встиг довго повоювати. Це був його перший, чи другий вихід на лінію фронту. 16 квітня вони відбивали черговий наступ ворога поблизу села Терни. Усе що мені відомо, це те, що по позиції Миколи відкрили вогонь з гранатомета і один з уламків влучив йому в шию”, — розповів про момент загибелі брата Артем.
Мріяв про власне житло
Микола був досить вихованою, освіченою людиною та вмів гарно висловлювати свої думки, за що й отримав позивний “Джентльмен”. Після загибелі сина Наталія отримала безліч повідомлень від його побратимів зі словами співчуття та підтримки.
“Я б ніколи не подумала, що у нього з’являться такі друзі. Вони невіть не як друзі, а як брати стоять один за одного”, — розповіла Наталія Ткачова.
Вже після смерті молодший брат Миколи знайшов його рукописи. Виявилося, що хлопець мав хист до письменництва, зокрема писав твори та оповідання про лицарів та воїнів, а також переносив на папір свої думки та переконання. Артем розповів, що одного разу Микола навіть вигадав та написав біографію для персонажа своєї улюбленої онлайн гри.
Микола мріяв накопичити гроші на власне житло та створити сім'ю.
Попрощалися із полеглим 25-річним Героєм 7 травня на Алеї пам'яті захисників України.
