Розвінчування кіношних міфів про снайпера: інтерв'ю з інструктором фонду "Повернись Живим"
Протягом 2015 та 2016 років чоловік був у підрозділі восьмого полку ССО. Після чого, з січня 2017 року, виконує обов’язки інструктора фонду “Повернись Живим” з підготовки та забезпечення снайперів.
Руслан Шпакович. Інструктор фонду “Повернись Живим” з підготовки та забезпечення снайперів
Особливості навчання снайперів в Україні
- Хто такий Снайпер і які задачі вони повинні виконувати?
- Снайпер — це, перш за все, розвідник, а також стрілок, який може робити постріл на середні, великі й надвеликі дистанції в залежності від зброї, підготовки та типу боєприпасу. Дистанції починаються від 300 метрів. Верхня межа обмежена тільки польотом кулі, хоча постріл на надвеликі дистанції — це більше поєднання розрахунку й везіння. Тобто у кожного калібру є робоча дистанція і є можлива дистанція, на яку можливий влучний постріл, хоча він буде мало прогнозований. На сьогоднішній момент вже є рекорди за 3 км.
- За час вашого військового шляху та роботи інструктора, яку найбільшу дальність вам вдалося підтвердити?
- На той момент, поки я знаходився в АТО, це було 1,5 км. Це той випадок, де є відео підтвердження.
Тренування снайперів Фото: Повернись Живим
- Як довго триває підготовка снайпера?
- Практично весь час його перебуванні на службі, тому що це процес безперервний. Загалом я займаюсь стрільбою понад 40 років і продовжую вчитись нового. Тому це безперервний процес.
Базовий курс підготовки триває три місяці. За цей час можна зрозуміти, чи людина взагалі буде снайпером в майбутньому і наскільки вона готова до цього всього. Після цього курсант може скласти іспит, отримати сертифікат і вважати себе снайпером початкового рівня.
Якщо опиратися на американський курс підготовки, щоб отримати повноцінний сертифікат снайпера необхідно пройти два етапи, що займають близько двох років.
Насправді існує дуже багато міфів й велика кількість людей орієнтуються на роботу снайпера по фільмах. Але насправді, в реальності все не так красиво. Більшість все-таки не доходять до максимального рівня підготовки й залишаються на базовому.
- Хто такі “марксмени”?
- Це точно призначений стрілець. Тобто той, хто серед бійців підрозділу краще за інших стріляє, вміє користуватись оптикою і може зробити постріл на дистанцію більшу ніж це можна зробити з механічних прицільних засобів. Тобто він уже використовує будь-який варіант оптики: коліматор, або оптичний приціл. Як правило, це дистанція від 200 до 600 метрів.
Тренування снайперівФото: Повернись Живим
- Хто може стати снайпером? І як це можливо зробити?
- Снайпером може стати кожен охочий, але за умови, що в нього вистачить бажання, терпіння й натхнення. У нас є три центри підготовки: сухопутних військ, ДШВ та Сил спеціальних операцій.
Найбільш розвинений зараз в сухопутних військах. Там проходить дуже багато навчань серед марксменів і снайперів. Він зараз отримав новий статус і територіально розростається, тож все більше і більше людей можуть пройти там підготовку.
Як це зробити? Командир частини має зробити подання, що є бажання таких-то бійців відправити на навчання. Якщо боєць успішно складе іспити, пройде тест на фізичну підготовку, психологічний тест, тест з математики й так далі, то буде зарахований на курс.
- На якому рівні підготовка українських снайперів?
- У нас поки що, на жаль, немає повноцінного другого курсу. Він в процесі написання. Як тільки він буде готовий, снайпери отримуватимуть другий рівень, третій рівень, майстра і так далі. Процес підготовки тільки формується, але формується досить швидко. Крайніх п'ять років зроблено дуже багато. До 2017-го року підготовка була настільки слабкою, що її можна було вважати відсутньою.
Якщо порівнювати фахівців 14-го, 15-го, 16-го років з фахівцями, які є зараз, то різниця навіть не в декілька разів. Наші фахівці, які приїжджають на навчання за кордон, дивують наших західних партнерів.
Звичайно, що у нас є чому повчитися у європейців. Особливо тому, що стосується різних технічних девайсів, які використовують снайпера. Тому що не все у нас поки що є, і не все ми в стані зараз придбати, тому що воно дуже дороге.
У нас є набагато більший досвід війни саме з противником, який оснащений, бо попри багато думок, ми воюємо з країною, в якій є досить багато технологічних видів озброєння. До прикладу ця війна сильно відрізняється від війни в тому ж самому Афганістані, де воювали передусім зі слабоозброєним противником. Тому є чому повчити.
Тренування снайперівФото: Повернись Живим
Як працюють снайпери
- З чого складається спорядження снайпера? Це ж не лише гвинтівка і камуфляж.
- Камуфляж — це насправді дуже складна тема. Це взагалі окремий вид мистецтва.
Такі види камуфляжу як Гілі, чи Кікімора у нас практично ніхто не носить. За рідким виключенням якихось там кіношних елементів. Хто не ходив в Гілі, той не розуміє, що пройтися через кущі в ній практично неможливо. Це буде більш нагадувати проламування ведмедя через хащі. До того ж половини цієї Гіли залишиться просто на кущах.
Загалом снайперський комплекс складається з багатьох речей і гвинтівка в ньому не найдорожчий елемент. Снайпер повинен мати оптичний приціл, тепловізійний приціл чи телевізійні насадки, бо зараз не секрет, що більша частина роботи відбувається вночі; системи зменшення звуку — той самий модератор або глушник іншими словами.
З електронних девайсів також повинен бути далекомір. Дуже потрібна річ. Він може бути багатьох типів, в залежності від дистанції, яку треба виміряти. Також вони мають додаткові можливості, наприклад розрахунку балістичних поправок. Так само є додатковий прилад, як метеостанція. Вона потрібна для стільців, які стріляють на дуже великі дистанції. Для коротких, як правило, поправки стрілець пам'ятає напам'ять. На великі ж поправки бажано розраховувати. Для цього є додаткові калькулятор, який працює самостійно, тільки треба внести всі необхідні дані набою, температури, тиску і так далі.
Також бажано мати прилад нічного бачення для виходу на позиції.
- Чи користуються снайпери сошками?
- З сошок в положенні лежачи зараз снайпер стріляє дуже рідко. Це не кіно. Якщо ви бачили на відео, де відбуваються бойові дії, то там поламані дерева, кущі півтораметрового зросту, якісь хащі, бур’яни. Війна йде досить довго і там багато занедбаних територій. Після прильотів вони більш нагадують якийсь місячний пейзаж, а не асфальтовану дорогу. Відповідно, якщо снайпер ляже на цій території з сошками, то він буде бачити, в найкращому випадку, метрів на 100-200. Якщо знайде позицію на височині, то він буде пріоритетною ціллю, тому що кожна височина контролюється.
Відповідно снайпер намагається знайти позицію деінде і в таких випадках незамінною річчю є штатив. Зараз в 90% стрільба відбувається саме зі штатива і це один з дуже важливих етапів підготовки, яким у нас мало займаються, але ми намагаємося це виправити.
Тренування снайперівФото: Повернись Живим
- У чому головна проблема українських снайперів?
- Переважна кількість снайперів не отримують необхідний набій і доводиться залучати допомогу волонтерів. Не можна взяти з коробки й зразу почати стріляти на великі відстані. Треба спочатку його налаштувати, тобто простріляти дистанції, зрозуміти й записати поправки, щоб знати, яка різниця між заявленими характеристиками набою і реальними. Тільки після цього можна гарантувати влучання на певну дистанцію.
Є таке поняття “снайперська дистанція”. У кожного калібру є своя дистанція, на якій постріл буде мати вірогідність влучання 80 і більше відсотків за умови, якщо стрілець усе зробив правильно. Для калібру 38, який на сьогодні є основним для снайперів ЗСУ, ця дистанція становить від мінімальної до 1200-1300 метрів.
З нього можна попасти навіть і на 2 кілометри, але з вірогідністю влучання першим пострілом набагато нижчою за 80%. Адже вплив вітру буде настільки критичним, що розрахувати буде практично неможливо. Якщо є можливість побачити своє перше влучання, зробити коректуру і поправитись на ту необхідну відстань, то тоді вірогідність влучання зростає в декілька разів.
Але перший постріл є основним, бо, як правило, коли прилітає поруч куля, що має велику кінетичну енергію й супроводжується гучним звуком, то противник ховається. Відповідно другий постріл уже нема по чому робити.
Кулі для снайперської гвинтівкиФото: Повернись Живим
- Зазвичай снайпери працюють парами, чи по одному?
- По одному зараз практично ніхто не працює. Снайпера, як правило, працюють групами від трьох до п’яти осіб, із яких снайперів два. Є допоміжні професії, які теж необхідні: спостереження, прикриття, евакуації. Пара снайперів досить вразлива, якщо немає додаткового прикриття, враховуючи те, що вони зазвичай працюють у відриві від основного підрозділу. Треба, щоб були очі й на потилиці, для того, щоб спостерігати не тільки за ціллю, а й довкола.
Два снайпери - це добре, але зараз все-таки намагаються від цього відходити. Насправді ми нічого нового особливо не придумуємо в цьому випадку і наш противник так воює. Тобто це вже повсякденна практика. Люди не можуть бути дві доби без зовсім без будь-якого відпочинку. Треба, щоб хтось спостерігав, хтось був на зброї, а хтось міг в цей час відпочити. Тоді йде змінна робота.
Міфи про роботу снайпера
- Як довго снайпер може знаходитися на позиції?
- Це один із міфів. Насправді ми давно впроваджуємо систему використання засобів спостереження. Ми намагаємося зробити так, щоб снайпер не дивився дуже довго, бо око втомлюється, втомляється й тіло знаходиться на позиції. Снайпер має бути завжди готовий до пострілу, але не знаходитися прямо коло зброї годинами, адже втома може призвести до промаху.
Ми плануємо використовувати компас спостереження, який я намагаюся зробити. Звісно є фабричні варіанти, але, на жаль, для України вони поки що не доходять, тому фонд намагається розробити свій варіант. Ми використовували фотоапарат, оптику. Зараз ми намагаємося зробити щось більш призначений для війни для того, щоб снайпер міг дистанційно спостерігати через екран вдень і вночі. У нас уже є декілька прототипів. Вони працюють ще з 18-го року, але ми хочемо його поліпшувати.
Снайпер має мати підготовлені позиції й можливість зробити постріл максимально швидко від того моменту, як в цьому буде необхідність. Але спостерігати в приціл годинами фізично неможливо. Для прикладу, якщо дивитися в тепловізійний приціл протягом двох годин, то після цього око не буде нормально бачити годин вісім. Просто будуть чорні плями перед очима плавати й так далі.
Тренування снайперівФото: Повернись Живим
- Тобто сцени з фільмів, коли снайпер по сантиметру повзе до позиції протягом 8 годин — це також міф?
- Я таких випадків не бачив. Те що виходили на позиції протягом кількох годин — так, було. Але прям по сантиметру — ні. Виходи складні. Часто-густо небезпечні, особливо зараз. До вторгнення було трошки простіше. Можна було спокійно інколи під посадку навіть під'їхати в автомобілі, перенести сотню-другу метрів речі в руках, а зараз доводиться все-таки до позиції йти інколи 2-3, а то й 4 кілометри.
Снайпер несе на собі досить великий вантаж. Якщо виходить група з чотирьох осіб, то в кожного з них повний рюкзак. Це 20-30 кілограм. Відповідно, не дуже просто проповзти з цим всім 8 годин. Це малоймовірно.
Тому ми й намагаємося готувати людей так, щоб вони могли зробити постріл з більшої відстані й менше ризикувати, підповзаючи на дуже короткі дистанції.
- Чи правда, що відхід з позиції набагато небезпечніший?
- Так і є. Підійти важко, але відхід відбувається вже після пострілу і це збільшує ризик в декілька разів. Побачити замаскований нерухомий об'єкт навіть на невеликій відстані в 50-100 метрів практично неможливо. Але навіть не дуже активний рух видно за кілометр.
Після пострілу увага завжди у всіх прикута. Відповідно в цей момент відходити набагато важче. Тому він повинен бути продуманий заздалегідь.
Оптичний приціл снайперської гвинтівкиФото: Повернись Живим
- У фільмах часто використовують прийом, коли у снайпера відблискує вічко прицілу. Чи дійсно це так?
- Так, це дійсно можливо. Звісно, такі дитячі помилки роблять не дуже часто, але відблиск оптики видно дуже добре. Тому практично всі використовують або “Kill Flash”, або якісь інші маскування і тоді жодних відблисків немає.
Чому снайпери важливі на фронті
- У чому актуальність снайпера?
- Снайпер — це розвідник. Перш за все його основною задачею не є стріляти в будь-яку рухому ціль, яка з'являється в полі зору. Щоправда, насправді поки що все відбувається приблизно саме так. Але це передусім, тому що всі відчувають себе мисливцями. Однак інколи варто дочекатися більш вагому ціль. Але це вже проходить з досвідом.
Загалом снайпер слідкує за полем бою. В ідеалі він повинен зробити постріл саме в той момент, коли він буде найбільш важливий: щоб прикрити, допомогти в наступі, подавити ціль, знищити командира, або ж кулеметний розрахунок і так далі.
Насправді все відбувається трошки простіше. Інколи доходить навіть до курйозів. Особливо, коли паралельно на одній ділянці працюють декілька снайперських груп з різних підрозділів, що між собою не знайомі. Вони бачать одну і ту саму ціль й стріляють одночасно. Така канонада відбувається і дуже прикро, але інколи трапляється, що жоден з них не попав.
Тренування снайперівФото: Повернись Живим
- Як часто снайпери промахуються?
- Інколи, на жаль, таке трапляється, тому що люди поспішають, намагаються зробити послуги якомога швидше, якийсь момент не враховують і трапляються промах. Поки що це ще нормально, тому що інколи стрільці використовують зброю на дистанції, для якої вона не дуже пристосована. Намагаються з 308 калібру стріляти на дистанцію кілометр — це дуже складно. Можливо, але складно.
Також у нас ще досить мала культура підготовки стрільби по рухомих цілях. Тут треба розрахувати, з якою швидкістю рухається ціль, в якій точці вона буде через час підльоту кулі. На дистанції більш ніж кілометр підльот кулі може зайняти більше ніж півтори секунди. За півтори секунди ціль може пройти 2-3 метри. Якщо неправильно врахована швидкість переміщення, то буде промах. Відповідно, тут треба мати досвід. У нас іще поки досить мало часу звертають на цей елемент підготовки. Поки що, будемо виправляти.
- Чи часто трапляються ситуації, коли головна роль місії покладена на снайпера? І якщо такі випадки бувають, то наскільки великий психологічний тиск відчуває стрілець?
- Як правило, якщо місія покладена на постріл снайпера, то дистанції відносно невеликі. Ці постріли готуються і відповідно потрапляння практично гарантоване. Тому ніякого тиску й страху промахнутися нема.
От в момент відходу — так. Це доволі складна ситуація й це можна накладати свій вплив на стан стрілка, тому що він розуміє, що вони знаходяться в небезпечній зоні й постріл призведе до того, що вся територія буде прострілюватись. Але більшість свідомо йдуть на цей ризик.
Тренування снайперівФото: Повернись Живим
- Наскільки великий психологічний тиск, адже на відміну від кулеметника, снайпер безпосередньо бачить ліквідацію цілі? Чи допомагає переконання самого себе, що це всього лише ворог, якого необхідно ліквідувати?
- Я так само колись думав. Це все залежить від людини, але більшість людей, які свідомо приходять на цю посаду, для себе розв'язують це питання заздалегідь. Я думаю, що це один з аспектів, коли відсіюють тих, хто не проходить психологічний тест.
Є такий відомий досить жарт: “Чи важко стріляти по людях? Звісно важко, вони ж бігають, ховаються, інколи відстрілюються”.
- Як боротися із затіканням тіла під час знаходження на позиції, чи це також черговий кіношний міф?
- Та позиція, в який снайпер не може поворухнутися — не підготовлена позиція. Загалом снайпер не знаходиться на одній позиції по декілька годин. Як правило, якщо це працює пара, то намагаються періодично змінюватись.
Безперервно нерухомо спостерігати — це, знову ж таки, більш кіношний міф. Я такого за півтора року, що був в підрозділі й плюс за 7 років інструкторської діяльності (я теж інколи з хлопцями виходжу), ні разу не бачив. Я впевнений, що після цього він нормальний постріл не зробить.
Тренування снайперівФото: Повернись Живим
- В чому головна зброя снайпера?
- Витримка і знання — це основа, тому що снайпер передусім має знати як працює його зброя. Підготувати постріл не так просто. Зробити постріл в найбільш відповідний момент, створення психологічного тиску на противника — це один з видів боротьби.
Є таке визначення “Снайперський терор” — тоді, коли він боїться висунути голову й переміщатися по позиціях це теж певний психологічний тиск.
- Наскільки гарно підготовлені російські снайпери?
- Як би це не прозвучало, але ми воюємо проти дуже підготовленого противника. Я сміливо можу сказати, що наші снайпера дуже сильно виросли, в порівнянні з 14-м роком, але в масовій кількості підготовлених стільців ми поки що програємо. Річ у тім, що вони почали формувати свій снайпінг після Першої Чеченської війни. А це вже майже 30 років. Ми будуємо близько 7-ми.
Це дуже велика різниця в часі, плюс держава сильно вкладалася в розбудову снайпінгу, тому ми воюємо проти дуже сильного противника. Однак, попри це, в особистому двобої наші найбільш підготовлені снайпери не поступаються.
Снайперські гвинтівкиФото: Повернись Живим
- Щоб ви хотіли сказати нашим читачам?
- Перш за все треба, щоб люди зрозуміли, що треба вчитися стріляти, офіційно купувати зброю, ходити до приватних тирів, тренуватися, вчитися. Треба розуміти, що перемога не дасть можливості почуватися в безпеці. Тільки масова кількість людей, що вміють володіти зброєю, допоможе нам завжди задавати відсіч ворогу.
Тому нехай всі купують зброю, вчаться стріляти, навчаються основ снайпінгу і тоді в майбутньому ми будемо мати дуже багато вправних стрільців.
