Побратима прикрив собою: історія добровольця з Бучі, який воює на Донеччині
Захисник розповів Незламні.City про перші дні великої війни, військову службу та пригадав важкий бій на Донеччині.
Кілька діб намагався повернутися в Бучу
За день до російського вторгнення підрозділ Володимира підняли по тривозі та направили до Чорнобильської зони, але згодом повернули до Ірпеня. Тоді вже було чутно перші вибухи, згадує чоловік. Поліцейським повідомили, що розпочалася війна. Володимир каже, що швидко вирішив здати поліцейський жетон та піти захищати рідне місто.
Насамперед хотів подбати про батьків, пояснює чоловік. Понад дві доби він пішки йшов додому з Ірпеня, намагаючись знайти безпечні шляхи.
“Я пам'ятаю, що це було 1 березня. Пішов густий сніг, під ногами була каша з багнюки та крові полеглих росіян”.
Після повернення в Бучу Володимир кілька днів ховався від окупантів зі своєю родиною, бо росіяни вже оточили місто. Після невеликого затишшя він узяв рушницю і вирішив піти в розвідку в місто, але натрапив на російський десант. Володимир каже, що довелося відступити й повернутися. Після цього він виїхав "зеленим коридором" до Києва, щоб долучитися до Збройних сил України.
Володимир СмовжФото: _vladimir_strength_ в Instagram
Важкий бій на Донеччині
Військовий шлях Володимира почався з територіальної оборони. Згодом він потрапив до 3-ї окремої штурмової бригади, де став кулеметником. Чоловік згадує один з важких боїв під Кліщіївкою на Донеччині, який відбувся у січні цього року.
Коли загін зайшов на позиції, окупанти почали масований штурм з усіх напрямків, каже Володимир. За словами захисника, в окупантів тоді не було тактики, командування просто посилало їх на смерть. Він пояснює, що позаду російських солдатів стояло відділення, яке не давало їм відступати. Тому росіяни швидко гинули під масованим обстрілом ЗСУ.
Володимир СмовжФото: _vladimir_strength_ в Instagram
"Був момент, що я не помітив, як під час бою я лишився сам в окопі. А окоп простягався всією лінією оборони. Десь на краях чув наших, а центр практично був без захисту. У мене були два кулемети – один товариш покинув, а один мій. І був калаш. Я виставив два кулемети на флангах і бігав від одного до іншого. Так я створював, можна сказати, постійну присутність наших військ на позиції. Поки були сили та боєкомплект, я тримав оборону. А вже потім перейшов на одну позицію, підтягнулися хлопці", – пригадує бій Варяг.
Граната могла вибухнути під ногами
Коли ворог почав закидати українських військових гранатами, один з боєприпасів прилетів під ноги Володимира.
“Присів перезарядити кулемет, і в цей момент мені між ніг прилітає граната. Були секунди зрозуміти, бо поруч був товариш. Або ми гинемо вдвох, або я прикриваю його тілом. Бо він менше, тоді буде шанс вижити в нього. Тому вирішив прикрити його від гранати. Прикривши, зрозумів, що граната не розірвалася. Тобто нам у той момент дуже пощастило”.
Володимир СмовжФото: _vladimir_strength_ в Instagram
Кожен може допомогти наблизити перемогу
Військовий каже, що налаштований на перемогу України та продовжуватиме її боронити. Зараз Володимир приїхав додому на три дні, бо отримав поранення. Одразу після короткої відпустки “Варяг” повернеться на Донеччину.
Військовий розповідає, що наші захисники провели чимало успішних операцій та впевнено вибивають ворога з території України. Але не варто сподіватися, що війна швидко закінчиться, каже Володимир.
“Потрібно згуртуватися, показати свої кулаки й робити свій внесок. Кожен може допомогти наблизити перемогу”.
Раніше Неламні.City розповідали про військового Дмитро "Буча" Шпильового, який загинув на Донеччині. 31-річний бучанець був добровольцем, пішов до лав Збройних сил України після звільнення рідного міста.
