Змогли зберегти сотні життів. Волонтер Лаврентій Кухалейшвілі про евакуацію 2000 ірпінців
Без зброї та поліції
Лаврентій Кухалейшвілі почав займатися волонтерством у перші дні війни. В Ірпені тоді панував хаос: люди в паніці покидали місто і розкуповували все в продуктових магазинах, а державні установи та міська рада – не працювали. Лаврентій же вирішив, що стане на захист Ірпеня.
«Все почалося 25 лютого, коли я намагався знайти зброю, щоб захищати місто. Бачив, як представники поліції покидали Ірпінь, спілкувався з міським головою, але зброї мені не дісталося, тому я вирішив допомагати людям».
Насамперед Лаврентій спільно з іншими жителями міста облаштував три укриття від обстрілів. Крім того, волонтери взялися робити пляшки із запальною сумішшю для місцевої тероборони та створювати запаси харчів.
«Я познайомився з чудовим хлопцем Анатолієм Колесніковим з позивним "Дніпро", він попросив мене допомогти у завантаженні продуктів. Один із супермаркетів віддавав продукти мешканцям Ірпеня. Я взяв з собою шість пакетів їжі для людей, які перебували в укриттях. Згодом охочих допомогти з'явилося ще більше».
Зокрема, 4 березня під обстрілами до волонтерів заїхала велика машина гуманітарної допомоги. Її зібрали школярі з Вінниці, там були огірки, крупи, консерви та засоби гігієни. За словами волонтера, ці продукти дали змогу тривалий час годувати весь район.
Почав волонтерство з перших днів війни
Центр допомоги для тих, хто залишився
Хоча чимало ірпінців покинули місто в перші дні війни, дуже багато людей залишалося. 7 березня Лаврентій Кухалейшвілі побачив, як в семінарію Ірпінської біблійної церкви залізли мародери. Він прогнав їх звідти, і помітив у приміщенні кухню, генератор, запаси води й гуртожиток. Тож на базі семінарії Лаврентій вирішив створити Центр допомоги ірпінцям. Він став прихистком для людей на найближчі два тижні.
«Буквально за ніч ми організували центр допомоги. У нас з'явився комендант гуртожитку. А також люди, які готували обіди. З того ж дня ми розпочали надавати допомогу з евакуації».
У центрі перебували понад 300-та людей. Щодня для них готували орієнтовно 1000 порцій їжі – повноцінне меню зі сніданку, обіду та вечері. Волонтери забезпечували продуктами не лише місцевих мешканців, а й територіальну оборону та військових ЗСУ.
Дві тонни палива через понтонну переправу
Найважче було забезпечити гуманітарний центр пальним. Генератор у семінарії працював на дуже велике приміщення.
«Цей генератор на день споживав 70–100 літрів солярки, а по коштах – це 5000 гривень щодня тільки на солярку. А ще потрібне було паливо для вивезення людей. Я оголосив збір коштів у соцмережах. На щастя, люди дуже активно допомагали. Вдячний кожному за допомогу».
Лаврентій розповідає: оскільки Романівський міст через річку Ірпінь було зруйновано – пальне буквально «заносили» в місто.
«Був у нас дуже класний волонтер Віталій Остапенко, що завозив нам прямо бочками на Романівку пальне, ми його переливали й переносили через міст. На нас дивилися військові як на ненормальних, бо всі виїжджають з міста, а ми, навпаки, завозимо пальне до міста».
Коли облаштували понтонну переправу, волонтери могли їздити в Київ на машині, завантажувались їжею та паливом, і так працювали. Лаврентій підрахував, що за цей період в Ірпінь ввезли дві тонни палива.
2 тонни палива через понтонну переправу
Вдячний Богу за те, що ми врятували понад 2000 людей
За словами Лаврентія, Ірпінська біблійна церква також першою почала евакуйовувати людей.
«Це якраз ті люди, які показали величезний приклад героїзму. Вони вивозили людей з центральної частини Ірпеня, ми своєю чергою – зі східної. Це була наша домовленість, і в такій тісній співпраці ми змогли зберегти сотні людських життів».
11 березня волонтери під обстрілами забирали всіх, хто хотів евакуюватися. Під час бойових дій вдалось вивезти понад 2000 людей.
«Слава Богу, у нас не було жодного 200-го чи 300-го, тобто ми змогли всіх вивезти. Я досі вдячний Богу за те, що нам така вдача усміхнулася».
Допомога ірпінцям
Пряме влучання в дах
19 березня російський дрон «помітив» семінарію і почалися масові обстріли. Ввечері на територію центру «прилетіло» від 30 до 50 снарядів. Було влучання в кухню. На щастя, ніхто не постраждав. Людей вирішили переселити в підвал.
«Вже 20 березня о 6-й годині ранку почалися нові обстріли. Вони “лупашили” кожні 1,5–2 хвилини. Було пряме влучання в дах. Ми вирішили всіх евакуювати, і вивезли всіх людей, навіть лежачих на носилках. Усіх тварин: кроликів, папуг, ігуана навіть була. Величезною колоною ми поїхали через Романівку».
В той же день окупанти обстріляли будинок Лаврентія. Повибивало всі вікна, теплицю розтрощило, тож волонтер разом з мамою також покинув місто.
Повернення до міста після деокупації
30 березня, коли закінчилися бойові дії, Лаврентій повернувся до Ірпеня та продовжив волонтерити.
«Все було розтрощено, людей майже не було. Я вирішив далі надавати допомогу, адже до мене почали знову писати й телефонувати люди з усієї України, які хотіли допомогти. В той час я познайомився з дуже класними волонтерами зі Львова, вони почали завозили нам продукти з Мальтійського “Червоного Хреста". Ми розвозили їх ірпінцям, які потребували негайної допомоги. Також у нас було багато одягу, ковдр і постільної білизни».
Все літо, поки не налагодилося життя в Ірпені, Лаврентій активно волонтерив.
Продовжив волонтерити після деокупації
Росіяни майже дійшли до волонтерів, але їх вчасно зупинила місцева ТРО
На щастя, окупанти не дістались до більшої частини Ірпеня. Інакше, людські жертви були б значно більшими. Лаврентій розповідає, що місто утримували військові й місцева тероборона.
«Одного дня надійшла інформація про те, що до нас ідуть орки. Я попросив усіх швидко організувалися, і ми одразу зачинили центр. На щастя, окупанти не дійшли до нас буквально один квартал. Далі 6 лінії вони не просунулись, через те, що там були наші ЗСУ».
Центр допомоги ірпінцям протримався два складних тижні завдяки допомозі небайдужих людей та волонтерів.
«До нас приїжджав Маркушин (міський голова Ірпеня, – ред.) зі своєю охороною. Зайшов, подивився, не привіз навіть і буханки хліба. Все забезпечували ми самі».
Волонтерські будні
Зараз Лаврентій повертається до своєї основної громадської діяльності – продовжує займатися збереженням зелених зон. Зокрема, допомагає очищати й облаштовувати сквер «Лісовий» у Бучі. І сподівається, що найважчі часи для Ірпеня вже позаду.
