Україна прощається: понад рік тому окупанти вбили 12-річного Владислава Магдика з Гаврилівки

«Російський військовий стріляв у нашу машину, куля пробила мене наскрізь, але через те, що Влад сидів поряд, вона поцілила ще в нього, він помер відразу», – рік потому поділилася спогадами сестра Владислава, Анна.

Фото: Меморіал

Хлопець народився та ріс у селі Гаврилівка. Навчався в Бучанській спеціалізованій загальноосвітній школі №5. Захоплювався комп’ютерами й хотів стати програмістом, ходив на спеціалізовані курси з цієї дисципліни. Займався воркаутом та любив мотоцикли.

«Пам’ятаю, як він любив готувати страви з картоплі. Спочатку йому готували, а потім він навчився це робити, і у нас вдома раз на тиждень точно була або смажена картопля, або картопля-фрі, або картопля по-селянськи, також умів робити деруни. І в нього насправді це смачно виходило», – розповіла Анна.

Владислав мав багато друзів, щасливе життя зі своєю родиною, гарні стосунки зі сестрою. У дівчини є багато фото, де вони разом. На них Владислав усміхається.

«Спільних історій було багато, але в нас була особлива традиція з ним, яка продовжувалася навіть під час окупації. Ми раз на тиждень щось купували смачненьке та робили вечір фільмів і разом сміялися, сумували, лякалися. Це було весело.

Також у дитинстві я збирала колекцію ляльок та робила їм будиночки. А Влад постійно збирав гроші та купував мені ляльок, хоча я його навіть не просила цього робити. Він був дуже щедрим та чуйним хлопцем. Коли бачив людей, які просять про допомогу, йому ставало сумно і він давав їм гроші. А ще він завжди запрошував друзів додому, вони разом гралися, їли піцу, музику вмикали, веселилися і постійно кликали мене в цю тусовку», – розповіла сестра.

У Влада залишилися мама Ольга, тато Валерій та сестра Анна.