Скільки коштує створити виставу — Ірма Вітовська вперше назвала цифри
Незламні.City
Вчора о 11:32
ДНК успіху
Ведуча Аліна Доротюк провела день з Ірмою Вітовською, і розмова вийшла однією з найвідвертіших в інтерв'ю акторки. Вона вперше назвала, скільки коштує створити виставу з нуля, розповіла про приліт у склад із декораціями «Апельсинового пуншу», про третю «Золоту дзигу» за «Малевича», яку отримала на дорозі до кордону, про сестру, що виїхала з Донецька, сина-підлітка, закоханого у фізику, і про те, чому акторам не варто ставати політичними експертами.
«Дзига», яку отримала на відбійнику
Нагорода за роль другого плану у «Малевичі» — третя «Дзига» акторки, але перша саме за другий план. На церемонії вона не була: не сподівалася на перемогу. «Я сиджу на відбійнику, їду в Україну, до угорського кордону години три. Їм морозиво з кавою, у в'єтнамках. І тут дівчата з "Апельсинового пуншу" починають писати».
Сам фільм вона називає історією, яку в українців намагаються вкрасти: «Творчість Малевича належить, мабуть, не тільки українцям, але постать — точно українська. І ми не будемо віддавати своїх, як це забиралося, коли ми були колонією».
Другу за час вторгнення відпустку зіпсувала новина про приліт у склад, який орендувала її компанія: згоріли декорації, костюми, реквізит і техніка. «Поруч теж багато складів, і там у деяких загинули люди», — каже акторка. Зараз команда переформатовує важку декорацію на легшу разом з інженерами: квитки продані, тури заплановані. Один комплект костюмів урятувався випадково — асистентка забрала три костюми перепрати.
Скільки коштує вистава
«Київська перепічка» обійшлася в 11–12 тисяч доларів, які Вітовська відкладала два роки. «Хороші гонорари дозволили зібрати цю суму. Мої автори теж пішли в довгий марафон». Авторські відрахування вона платить дотепер.
«Апельсиновий пунш» дорожчий — там уже два партнери. У плюс вистава вийшла лише до літа, після чого згорів склад. «Дорогі колеги, якщо хтось хоче піти моїм шляхом — це ризик. Можете відбитися і піти в плюс, а можете все прогоріти».
Грантів на масові проєкти вона свідомо не бере: «Це не фестивальна амбіція, це контент, який дасть українцям протриматися».
У залі на 300 людей в Україні виходить близько 55 тисяч гривень разом із внеском від вистави, у Франції — до 170 тисяч. За три місяці команда зібрала близько 1,3 мільйона гривень для «Півночі», «Госпітальєрів» і Leleka Foundation.
Водночас акторка пояснює: «Ніхто не рахує, скільки вартує провести виставу. Оренда, техперсонал, реклама, авторські, взимку — генератор. У мене лишається 30%, і я ще віддаю 10–20% від квитків».
Forbes і гонорари
До десятки найдорожчих акторок України вона потрапила цьогоріч. «Думаю, вони взяли верхню межу, щоб вразити. Це більше виняток, ніж правило». Стелі, нижче якої не погоджується, немає: у дебютах знімалася майже безкоштовно. «Дебют — це шанс виростити ще одну паросток».
Менша кількість пропозицій із віком не травмує: «Нещодавно я грала маму-підлітка, а зараз граю бабусю п'ятирічної. Кіно не любить штучності».
Донецьк акторка називає четвертим містом своєї біографії: там могили бабусі, дідуся й хрещеного. Востаннє була у 2012-му. Сестра, яка евакуювалася звідти, волонтерила у шпиталі, а нині живе в Німеччині.
Тенденцію дослухатися до акторів більше, ніж до фахівців, Вітовська вважає небезпечною: «Я не можу розказати, як виграти цю війну. Я некомпетентна. Якщо актор чи дядя Вася з вулиці починає розповідати, як рулити, — це некомпетентно». Про блогерів з обіцянками швидкого фіналу каже: «Ніхто не скаже, коли вона закінчиться. Наше завдання — вижити, відбитися і зберегтися як держава».
«Я знайшла свою схованку»
Виїжджати акторка не планує: «Тільки тут я можу творити, тільки цією мовою». Основна стаття витрат — репетитори для сина, решта йде у власний фонд. Будинок у передмісті досі непридатний для життя, але купувати щось зараз вона сенсу не бачить.
«Я знайшла свою схованку. Це робити проєкти, і я в них живу. У тилу дуже багато тримається на жінках, і їм потрібна пігулочка, щоб протриматися. Війна — що, не жити? Жити. Ми живемо короткими відрізками. Робимо те, що сьогодні, а далі буде, як буде».
