Депортований за спорткар: як Андрій Гаврилів став ворогом і для поляків, і для українців
Незламні.City
Сьогодні о 11:51
Бекстейдж
Львівський блогер Андрій Гаврилів, за яким стежать понад три мільйони людей, отримав п'ятирічну заборону на в'їзд до Польщі. Формальна причина — заїзд на спорткарі до заповідного озера Морське Око в Татранському національному парку.
Але найбільше чоловіка вразила не лють поляків, а те, з яким запалом його депортацію вітали українці, що самі живуть за кордоном. У відвертому інтерв'ю він розповів, як усе виглядало зсередини — від штрафу до заборони на весь Шенген.
Один піднятий шлагбаум ціною в скандал
За словами блогера, місцеві переконували його, що дістатися озера на такому автомобілі фізично неможливо. Він усе одно поїхав — і дорога просто вела далі.
«Мені казали, що я туди фізично не проїду, бо в мене така машина. Ми їхали, доки вела дорога, і ніхто нас не зупиняв. У нас в Україні, якщо кудись не можна, стоїть шлагбаум чи охорона. Шлагбаум там був піднятий, а заборонний знак я справді не помітив. Заплатив штраф сто злотих і поїхав.»
Далі, каже Гаврилів, історію підхопив польський блогер, і все понеслося. Того ж вечора Настя повідомила йому головну новину.
«Настя ввечері каже: про тебе написав прем'єр-міністр Польщі Туск. Тиждень поляки крутили це по своїх медіа, телеграм-каналах, телебаченню й радіо. Вони бажали мені найгіршого, писали, щоб я помер. А потім знайшли моїх батьків і почали писати їм гидоти в особисті.»
«Стоячи аплодували моїй депортації»
Найболючішою для блогера стала не реакція сусідів, а реакція власних.
«Мені було найприкріше не за поляків — це не мій народ. Найбільше боліло за українців за кордоном. Я ніколи не називав цих людей ухилянтами, втікачами чи зрадниками, бо розумію, чому вони поїхали шукати кращого життя. А вони в коментарях стоячи аплодували моїй депортації. І цим вони самі дали польській владі чіткий сигнал.»
Саме в цьому Гаврилів бачить головну небезпеку історії — прецедент, який б'є по всіх.
«Аплодуючи депортації за адмінправопорушення, люди показали: тепер із нами так можна. Проходить доба — і в новинах депортують інших. За що? Хтось покурив не там, неправильно припаркувався, перевищив швидкість, посварився із сусідом. Хіба це причина висилати людину, в якої там уже житло, робота й діти?»
Сом, Шевченко і подвійні стандарти
Блогер ставить свій випадок в один ряд із гучними історіями про рибалку, який зловив сома, та про хлопця на прізвище Шевченко, який публічно попросив поляків не ображати українців. На його думку, річ у нерівності покарань.
«Коли за однакові правопорушення різна відповідальність — це вже дискримінація, а конкретно ксенофобія. У Польщі щороку знаходять по двадцять п'ять тисяч капканів на рись і зубра, вбивали їхніх символічних тварин — і винні отримували лише штраф із конфіскацією спорядження. А українця за куріння чи паркування депортують. Я зробив негарно, це визнаю, але українці, які підтримали цю історію, самі собі зробили гірше.»
Особливо його зачепила історія Шевченка, якого, за словами блогера, наступного дня почали розшукувати в Польщі — попри те, що той нічого протиправного не зробив.
«Він у прямому ефірі підійшов і чемно попросив: не говоріть спердалі до України, ми ж братський народ, разом працюємо й дружимо. Його вже потім шукали в Польщі наступного дня. Він виїхав із країни — а що поганого зробив? До війни до нас так не ставилися.»
Ціна розголосу
Наслідки скандалу виявилися цілком відчутними — і фінансово, і психологічно.
«Останній місяць я заробив нуль. Мені поблокували сторінки, шантажували, і на все це наклалася історія з Морським Оком. Коли ти опиняєшся в новинах сусідньої країни, і всі бажають тобі здохнути, а слідом те саме пишуть українці з-за кордону, то трохи плавиться голова. Це, напевно, один із найважчих періодів мого життя.»
Попри все, Гаврилів наголошує: він не закликає виправдовувати порушення, а лише просить не «підливати масла у вогонь». Його головна теза звучить просто — навіть якщо хтось зі своїх оступився, варто триматися купи, а не цькувати одне одного на радість чужим глядачам.
