Пенсіонери, монстри і пустеля. Дивитися серіал «Бороуз» на Netflix чи ні?
Авіаційний інженер Сем Купер нещодавно поховав дружину й вийшов на пенсію. Тепер він змушений коротати дні в елітному будинку для літніх людей «Бороуз» — містечку серед пустелі Нью-Мексико. Буркотливий дід спочатку всіма силами намагається звідти втекти. Але познайомившись із сусідами — передумує.
А потім стає свідком загибелі нового друга: той зіштовхується вночі з чимось страшним. І пенсіонер береться розслідувати — разом з усіма мешканцями будинку.
Рейтинги є. Але чи є душа?
На момент виходу «Бороуз» має 7,6 бала на IMDb, 95% позитивних рецензій критиків і 84% глядацького рейтингу на Rotten Tomatoes. Цифри переконливі — і вони не випадкові. Серіал побудований за перевіреною формулою максимального глядацького охоплення.
Харизматичний акторський склад на чолі з блискучим Альфредом Моліною. Зловісна таємниця в мальовничому містечку — прийом, на якому Стівен Кінг побудував цілу кар'єру. Химерна чупакабра і ностальгічна атмосфера фантастики 80-х — десь між Спілбергом і «Коконом» Рона Говарда 1985 року. Пригодницький складник, без якого не буває нормальної ескапістської розваги. Все це вкрите шаром сентиментальних трюїзмів — цінуйте стареньких, дорожіть кожною миттю, втрачати близьких боляче — і загорнуте у бездоганно вилизану netflix-картинку.
Результат — серіал для всіх і водночас ні для кого конкретно. Не надто страшний для молоді. Не надто дитячий для дорослих. Цілком близький старшому поколінню. Абсолютно безпечний і жодним кадром не вибиває глядача із зони комфорту.
Де серіал дає слабину
Якщо дивитися уважно, а не просто запоєм — питання з'являються швидко. Темпоритм подекуди провисає настільки, що «Бороуз» перетворюється на якісне снодійне. Пояснення щодо монстрів, їхнього походження і здібностей — розмиті й не завжди переконливі. Антагоністи слабкі. Подружжя хіпстера та колишньої журналістки — настільки бляклі персонажі, що їх забуваєш ще під час перегляду. І найважливіше питання — чому в кадрі так катастрофічно мало Білла Пуллмана?
Альфред Моліна на своєму місці: буркотливий старигань із запасом пороху — роль зіграна з задоволенням і смаком. Деніс О'Гара, чий персонаж хворіє на рак простати четвертої стадії, відповідає за легковажність — і справляється. Окрема розмова — 70-річна Джина Девіс, зірка «Бітлджюса», «Тельми і Луїзи» та «Довгого поцілунку на добраніч»: поряд з нею навіть Том Круз нервово курить осторонь.
Але загальне враження від серіалу можна сформулювати так: «Бороуз» — це «Венздей» для пенсіонерів. Стримінгова алгоритмічна перемога. Приємна запійна розвага, після якої не залишається майже нічого.
Порівняйте з «Красою» Раяна Мерфі — серіалом теж не ідеальним, але таким, де окремі сцени закарбовуються в пам'яті. «Бороуз» нічого подібного не пропонує. Він довго розкачується і надто обережний, аби залишити слід після фінальних титрів.
Дивитися можна — особливо тим, хто шукає щось більш приземлене і тепле на противагу жорсткій фантастиці. Але видатним це шоу не назвеш навіть з натяжкою.
