«Я вчуся заново жити»: Саша Норова — про смерть Міші Клименка і те, як підіймається після трагедії
«Я дозволяю собі плакати — але тільки одна»
Саша Норова довго вагалася, чи погоджуватися на розмову — не через небажання говорити, а через страх не витримати. «Кожен день не проходить просто так, без сліз і без душевного болю», — каже вона. Зрештою вирішила: Міша має нею пишатися. І прийшла.
Вона плаче в машині, коли їде сама. З дітьми — тримається. Коли зовсім важко — просить сина прибрати, доньку закинути сушку. «Вчуся, як сама собі».
Михайло Клименко помер у грудні 2024 року від туберкульозного менінгіту. Йому було 34 роки. Разом із Сашею вони прожили сімнадцять. За цей час створили гурт ADAM, двох дітей і кілька пісень, які Україна підхопила всім серцем під час великої війни.
Знайомство, чотири роки поруч — і раптом закохалася
Саша Норова народилася в маленькому місті Запорізької області. У п'ятнадцять років приїхала до Києва вступати до Естрадно-циркового коледжу — без знайомих, без подруг, з одним блакитним купальником, який позичила старша знайома. «Сиди рівно, щоб усі думали, що ти балерина», — порадила та. Саша сіла рівно. І вступила.
Михайла вона знала ще з коледжу — він був на два роки старший. «Міша, Міша, Лесин брат» — от і всі думки про нього. Чотири роки просто приятелі.
Усе змінилося на студії Олександра Пономарьова. Леся, сестра Михайла, покликала Сашу «потусити» — мовляв, брат розійшовся з дівчиною і нудьгує. І там Міша вмикає мікшер — і починає співати. «Я як зайшла, як побачила, як він це все накрутив — і мене покорив». З того дня вони не розлучалися.
За кілька місяців одружилися. Їй — дев'ятнадцять, йому — двадцять один. «Нам не треба було нічого вигадувати. Ми були — ось я, яка є, і він, який є. Повне злиття душ».
Як народився ADAM — і що означає ця назва
Назва гурту не несе жодного глибокого символізму. 2014 року Михайло написав першу власну пісню — «Люба» — і зводив її на студійних колонках із написом «ADAM». Коли друг запитав, як він назветься, Міша глянув на колонки: «Надам назовусь». Ось і вся таємниця.
Усе в гурті вони робили самотужки: пісні, аранжування, кліпи, афіші, костюми, монтаж. Перші шість кліпів зняли в одній кімнаті на студії Пономарьова — з домашніми лампами замість світла. «У нас не було ні менеджерів, ні продюсерів, ні нікого. Були ми».
Як Саша надихала — і як народилося «Повільно»
Міша ніколи не «надумував» пісень — усе мало спочатку прожитися. Саша була тією, хто запалював цей процес. Іноді буквально — танцем. Пісня «Сеньйора» народилася в готелі: вона збиралася йти, була в сукні, настрій піднятий — він потягнувся до гітари. «Він тільки струни зачіпає, а в мені вже все танцює».
Але головна пісня прийшла інакше. Після початку повномасштабного вторгнення вони зовсім перестали творити. Тоді почали молитися буквально про пісню: «Боже, подаруй нам знак, що ми маємо творити далі».
Знак прийшов через театр. Вони пішли на «Ромео і Джульєту» — за 100 гривень на гальорці. Міша плакав. «Кохання — це прекрасно», — казав крізь сльози. Потім поїхали на студію. О другій ночі він сів за рояль — і «Повільно» вийшло одразу цілим: і музика, і слова. Виклали в TikTok. Поки їхали додому — переглядів ставало дедалі більше. «Він свайпає, а воно росте, росте, росте».
Михайло вважав «Повільно» єдиною піснею, написаною Богом. «Вона через нього просто прийшла. Він її заспівав і зіграв».
Хвороба, шия, яка виявилася не шиєю
Усе почалося з болю в шиї. У вересні 2024 року, після двох концертів поспіль і переїздів нічними потягами, Михайло сказав: «Знову шию потягнув». МРТ показало грижу шийного відділу ще з 2012 року. Невролог попередив про ризик інсульту, призначив крапельниці.
14 вересня, перед концертом на Origin Stage, знову заболіла голова. Прокапали — виступили. Той концерт виявився останнім. Перед початком Михайло зупинив усіх і сказав: «Я дякую Богу за цей концерт». Такого раніше не було ніколи.
Далі стало гірше. Одної ночі він перестав упізнавати дружину. Швидка, лікарня, пункція — два дні очікування. Саша молилася: «Тільки не туберкульозний». Виявився туберкульозний — найважча форма, що потрапила не в легені, а одразу в оболонки головного мозку. Причина — імуносупресія від лікування розсіяного склерозу, яким Михайло хворів з 2012 року.
Лікування розпочали відразу. Ставало краще — він ходив, дивився фільми, просив хачапурі. А потім 12 листопада раптом замовк. Реанімація. Кома третього ступеня — найважча. «Нижче тільки одне».
«Я об'їздила всі монастирі Києва»
Два тижні Саша не сиділа вдома. Вона об'їздила майже всі монастирі Києва, замовляла молебні, ставила свічки. Щовечора в один і той самий час друзі з різних куточків світу разом молилися. Вона читала йому казки, вірші, ставила в навушники Кузьму, «Океан Ельзи», Бумбокс. «Хоч танець із бубном — тільки не робили. Реально».
В останній день перед від'їздом побачила сонечко — воно кружляло навколо неї. «Я знаю, що ти думаєш. Але я впевнена — 100%».
Наступного ранку о 5:37 — пропущений виклик із невідомого номера. Невдовзі прийшли батьки Михайла. «Міша помер».
Дочка виграла перше місце в той день
Коли прийшла звістка, донька Ніла вже була в перуці й блискітках — готувалася до танцювального виступу. Саша не знала, що говорити. Повезла її виступати. Ніла всю дорогу не проронила жодної сльози. Виступила. Зайшла до мами в машину: «Мамо, перше місце». — «Я кажу: "Добре"», — тихо повторює Саша.
Зараз Ніла пояснює навколишній світ через тата. Гарний захід сонця — «це папа дарує». Першого березня, коли навколо ще лежав сніг, під вікном виріс підсніжник. «Мамо, це Міша для нас», — сказала дочка.
Син Марко плакав одразу і голосно. Тепер вони можуть разом слухати пісні батька, плакати і сміятися зі спогадів. «Ми команда. Ми банда». Обоє різко подорослішали — Ніла тепер пече торти, Марко допомагає з господарством.
Після похорону в мережу потрапило відео, де Саша, здається, усміхається біля труни. Автор ролика вирізав те, що було далі — вона ридала. Коментарі були жорстокими. «Хай пишуть. Ніхто не має права говорити, як правильно горювати».
Гроші, зібрані друзями на лікування, Саша не торкнулася. «Я не можу просто піти на них заправити бензин. Це не мої гроші в такому розумінні. Вони лежать». Поки що живе на заощадження від корпоративних виступів і допомогу близьких.
Що буде далі: платівка у формі серця і концерт на ВДНГ
Зараз Саша працює над вінілом. Перша платівка — у формі серця, з піснею «Повільно». «Ти береш її в руки — і вона наче дихає».
25 липня на ВДНГ відбудеться великий концерт пам'яті Михайла — за п'ять днів після його дня народження. Формат — трибьют: улюблені артисти Михайла виконають пісні ADAM. «Хочу, щоб це було під відкритим небом, із квітами, легко. Хочу, щоб люди згадували Мішу з теплом». Імена артистів поки тримає в таємниці.
На запитання, чи є щось, що вона не встигла сказати Михайлу, Саша відповідає майже без паузи: «Та ні. Ми так багато говорили». А потім додає тихіше: «Ми думали, що постаріємо, купимо будинок в Іспанії і будемо там сидіти нічого не робити». Можливо, каже вона, там вона напише книгу. Про кохання.
