«Він сказав, що радів би моїй смерті»: Ліза Василенко — про Моргенштерна, діабет і московську тусовк
Про зламаний ніс, московську тусовку і втечу з Росії в перші дні повномасштабної війни. Це інтервʼю — не скандал заради скандалу. Це розповідь жінки, яка вижила.
Лондон — дорого, кримінально і розчаровує
Зараз Ліза Василенко живе у Варшаві — і ці зйомки відбуваються саме тут. Але ще нещодавно вона три роки провела у Лондоні. І враження — зовсім не те, що на картинках в Instagram.
За квартиру разом з комунальними послугами Ліза платила п'ять тисяч фунтів на місяць. У доларах — близько семи тисяч. І це, за її словами, не «хороми» — звичайний британський будинок у пристойному районі. «Ти платиш за район, щоб тебе там не вбили і не пограбували», — пояснює вона без іронії. Загалом на побут — житло та їжу — витрачала 10–15 тисяч доларів щомісяця. Весь час трьох лондонських років вона не балувала себе жодного разу.
Дитинство і перший заробіток у 13 років
Ліза народилась у Дніпрі. Родина — невелика: тато-трудяга і мама, яка встигла побути перекладачем, стюардесою і зрештою стала психотерапевтом, а тепер підвищується до психіатра.
Дитинство Ліза згадує як щасливе — з одним винятком. Батьки одного разу поставили її навколішки на гречку, поклали поруч камеру і пішли в кіно, пообіцявши стежити за нею в запис. Дівчинка старанно звітувала перед камерою щоразу, коли йшла до туалету. Через десять років вона дізналась, що камера ніколи не була увімкнена.
Уже в 12–13 років Ліза розклеювала по підʼїздах оголошення про уроки англійської та нянювання. Трохи заробляла. Паралельно захоплювалась аніме — шила костюми, купувала на eBay перуки, їздила на фестивалі. «Я обирала аніме, бо не хотіла перебувати в реальності. Тоді я цього не розуміла — просто кайфувала», — каже вона.
Японія в 14 і перше самостійне рішення
Коли Лізі було 14 років, її просто зупинила на вулиці незнайома дівчина: «Ти ж справжня модель». Так почалося. Ліза знайшла агентство, але перш ніж підписати будь-що — організувала зустріч своїх батьків з директорами. Ця зрілість у 14 років вражає навіть її саму сьогодні.
Першим контрактом стала Японія: там любили невисоких, світленьких дівчат із «бейбі-фейс».
Ніякого «відвертого» контенту в той час не було — робота стандартна: каталоги, журнали, кастинги. Все, що писали в мережі про «сексуальні фотосесії з 16 років» — вигадка.
Зламаний ніс і перший зірваний кастинг
Перш ніж розповісти про серіал «Школа», треба сказати про те, що відбулось незадовго до нього. Колишній партнер Лізи — Олександр — стежив за нею через спільний iCloud, читав переписки і відстежував геолокацію. Одного дня він побачив, що вона зустрілась із подругою в кафе — і зʼявився там сам.
Наступного дня — розпухлий ніс, синці, гематоми. Суд вони програли: у нього виявились «потрібні люди» у структурах влади.
Саме цей момент — важливий. Бо саме коли Ліза прийшла на третю спробу кастингу до «1+1», вона згадала ту ситуацію. Заплакала — щиро, по-справжньому. Режисерці саме це й було потрібно. Так вона потрапила у серіал «Школа».
Серіал «Школа» — 20 доларів за 23-годинний день
На кастинг Ліза прийшла випадково: сиділа вдома, їла несмачні пельмені, дивилась «1+1», і раптом задзвонив телефон. Спочатку подумала, що це розводка після зламаного Instagram — і заблокувала всіх. Потім виявилось, що її контакт передала адміністраторка манікюрного салону.
На пробах текст вона не вчила. Побачила, що треба грати українською — розгубилась. Після двох невдалих спроб режисерка відправила її «на заправку вчитись». Третя спроба — і та сама щира сльоза — вирішила все.
Гонорар за зйомки — приблизно 20–25 доларів на добу, якщо перерахувати за тодішнім курсом. При цьому одяг актори купували самі — хоча б у першому сезоні. Їжі не було. Переробки не оплачувались. Неповнолітніх знімали до другої-третьої ночі.
Лізі вистачало рівно на оренду квартири на Позняках. На продукти — не завжди.
Моргенштерн: початок казки
Алішер написав їй в Instagram. Вона спочатку відреагувала холодно — думала, він іще з Ділярою. Він пояснив: розлучились давно, просто не в ЗМІ. І запросив до Ізраїлю — зіграти в шахи на березі моря.
У квартирі її чекав букет, вино, трава і кокаїн. Перші три дні — їздили, гуляли, вкусно їли, курили траву. Вісім годин дивились одне на одного мовчки.
«Це було так кінематографічно. Тиша була комфортною — вперше в житті», — каже вона.
Вона закохалась одразу — і так сильно, що схудла на десять кілограмів, бо не могла їсти.
Перші пів року — ідеальні. «Я була принцесою, і все було так добре», — описує Ліза.
А потім — липень. Щось перемикається. Буквально за одну ніч.
Ліза намагалась бути «зручною», догодливою, маленькою — аби він її любив. Відмовилась від OnlyFans, бо він попросив. Від карʼєри — бо він сказав, що «кар'єристки не збуджують». Гроші на особисті потреби — не давав.
Пізніше вони разом відвідали психіатра. Діагноз: шизотипний розлад і біполярний розлад.
Ізраїль — божевілля президента
Одного дня Алішер вивіз Лізу до Ізраїлю, зачинив балкон на ключ, забрав усі пристрої і виключив стаціонарні телефони. І повідомив «новину, яку не можна говорити по телефону»: він — Бог. Месія. Він піде війною на Путіна. Стане першим президентом, який помирить Україну і Росію.
Коли вона дозволила собі усміхнутись — він вигнав її з готелю в чужій країні без квитка, без грошей. Погрожував: якщо вона комусь розповість — «зробить її життя нестерпним». «Він вирішив, що я таємний агент, який весь цей час збирав на нього інформацію», — згадує вона.
Чого коштувала ця поїздка морально — важко передати словами. Ліза мовчала, плакала і погоджувалась з усім просто для того, щоб фізично вижити в той момент.
Паша Дуров у гостях
Серед цього всього — один епізод, що звучить майже абсурдно. До них у гості завітав Паша Дуров. «Прийшов на шашлики, але перетворив усе на лекцію про бізнес для оточення», — розповідає Ліза.
Саме Дуров, за її словами, вплинув на рішення Алішера розстатись з нею вперше. Сказав: «Жінка псує чоловічу імперію».
Самого Дурова Ліза описує коротко: «Робот. Чорні очі, як дві намистини. Дуже спокійний погляд — настільки, що аж тривожно».
Саме в цей період у Лізи виявили цукровий діабет першого типу. Вони з Алішером їхали до Туреччини — здати аналізи, бо планували дитину. Йому сказали: «У вас все добре». Їй: «А у вас — діабет».
Підшлункова відмовила повністю — через нерви. Алішер «підтримував» по-своєму: називав її «напівроботом» і казав, що тепер можна стежити за її настроєм по датчику. Ліза навмисно доводила собі цукор до критичного мінімуму — просто щоб він звернув на неї увагу.
Одного разу вона мало не померла. Залишилась вдома сама, датчик зламався. Закурила трав'яний цигарок — а трава суттєво знижує цукор. Впала на підлогу.
«Все потемніло. Я не могла встати. Руки ходять ходором. Якось доповзла, знайшла цукор, засипала в себе», — розповідає вона.
Коли через пів години виміряла рівень цукру — зрозуміла, наскільки близько підійшла до краю.
Реакція Алішера, коли дізнався? Він зателефонував — і на запитання, як би він себе почував, якби вона померла, відповів: «Я б радів, бо ти була б ближче до Бога».
«Це було останнє, що мене від нього відвернуло», — тихо каже Ліза.
Пропозиція — без коліна, без романтики
Алішер зробив їй пропозицію в готелі Монако — прокинувся після гучного хропіння, запитав, як вона, почув, що вона не виспалась через нього. Встав, обійшов ліжко, дістав кільце і просто подав їй.
Через деякий час він сам же зруйнував усе: приїхав додому і заявив, що «як Фредді Мерк'юрі» збирається жити вільно — і з чоловіками, і з жінками, і «зі шльондрами, але ти не переживай, бо вони не люди».
Ліза пакувала свої речі і складала його кільце в коробку.
Мама Алішера і маніпуляції
Вже після розставання зателефонувала мама Алішера. Сказала, що він збирається стрибнути з балкона і «тільки Ліза може його врятувати». Ліза пішла на контакт — і він приїхав. Розповів їй, як стояв на балконі і дивився вниз. А мама підійшла і сказала: «Коли надумаєш — клич мене, я з тобою».
«Вона постійно підносила йому вино, коли він намагався ізолюватись від алкоголю», — говорить Ліза. Шизотипний розлад, переконана вона, Алішер успадкував саме від неї.
До Москви Ліза приїхала ще до повномасштабної війни — через TikTok-будинок XO Team. Обрала саме їх, бо там робили якісний контент. Але реальність виявилась іншою.
«Не можна сісти і поговорити по душах без камер. У них у голові вічний об'єктив. Всі за всіма стежать — з ким ти, що робиш, куди йдеш», — розповідає Ліза.
Заробляла від двох до трьох мільйонів рублів на місяць — і витрачала все. На бізнес-таксі, нові вбрання для фото, «понти». «Я стала на них схожою. Це взагалі жах», — визнає вона.
Різниця між українською і російською тусовками? «Наявність душі, серця і справедливості. Я з цим усім поїхала не туди», — коротко підсумовує Ліза.
Хто найбільш лицемірний? «Всі вони. І навіть я — щоб вижити. У Москві не можна бути нелицемірним. Або ходиш по головах, або їж лайно».
Як Ліза виїхала з росії
24 лютого 2022 року Ліза дізналась від батьків — серед ночі. Не спала, не їла, постійно моніторила новини. Виходила на антивоєнні мітинги в Москві — бігала від ОМОНу, ховалась у кафе.
Виставляла сторіс із критикою Путіна і Кадирова — прямо з Москви. Після цього колишній знайомий Джарахов зателефонував і порадив «закрити варежку», якщо хоче залишатись у бізнесі. Ліза не залишилась.
Білет до Туреччини — останнє, що мала. Триста-чотириста тисяч рублів без багажу. Пройшла паспортний контроль — з українським паспортом, під час війни. Прикордонник запитав: «Їдеш?» Вона: «Туризм». Коли її пропустили — відлягло.
«Я зрозуміла: краще ось так — нікуди, нічого, невідомо як — ніж там із грошима», — говорить вона.
OnlyFans виживання, а не вибір
Після евакуації — Туреччина, потім Чехія, де Ліза рік жила у подруги. Роботи — ніякої: навіть на курʼєрські вакансії не брали, бо міста переповнені біженцями. Допомагала розподіляти людей на вокзалі в Празі.
OnlyFans завела не від хорошого життя. «Це були вимушені заходи. Діабет — дорога хвороба. Грошей немає. Мене просто викинуло у невідомість», — відверто каже Ліза.
Але потім щось змінилось. Платформа допомогла їй прийняти своє тіло — зникли комплекси щодо фігури і маленьких грудей.
Батьки підтримали. Мама написала: «Були б тоді OnlyFans — я б теж заробила».
Сьогодні Ліза каже, що не любить Алішера. «І це таке щастя — говорити це вголос. Я не люблю його», — усміхається вона.
Рік після розставання — антидепресанти, антитривожні препарати, соціофобія. Вона не виходила з дому, не спілкувалась ні з ким, билась об стіни і мала синці на руках. Але пройшла терапію, знайшла хорошого ендокринолога і повільно повернула собі себе.
«Я навчилась ходити в кіно сама. І не страшно — навпаки, цікаво. Я прикольна, виявляється», — сміється Ліза Василенко.

