FIЇNKA потрапила під шквал критики після виступу на концерті пам'яті Степана Гіги

Незламні.City
30 березня 12:02 Міста
FIЇNKA потрапила під шквал критики після виступу на концерті пам'яті Степана Гіги
У суботу, 28 березня, у київському Палаці Спорту відбувся великий концерт пам'яті Степана Гіги. Серед запрошених артистів виступила співачка FIЇNKA — і саме її виконання спровокувало хвилю критики в мережі. Артистка відповіла публічно і без зайвої дипломатії.

Концерт організували діти легендарного артиста — донька Квітослава та Степан Гіга-молодший. Легендарний співак пішов із життя 12 грудня 2025 року, і вечір став способом вшанувати його спадщину через музику.

На сцену вийшли Артем Пивоваров, Микита Кисельов, Volkanov, Олена Тополя, Наталя Бучинська, Оля Цибульська, TIK та інші виконавці. Кожен переспівав хіти Гіги у власній манері. FIЇNKA (Ірина Вихованець) обрала для виступу композицію «Я поклав своє кохання на вівтар».

Після концерту виступ FIЇNKA став об'єктом жорсткої критики в коментарях. Один із дописів артистка винесла в Stories, щоб показати характер претензій:

«По якому праву ви спотворюєте пісні Степана Гіги? Якщо у вас немає голосу, щоб співати подібно до оригіналу, то придумайте свої і їх гавкайте», — такий коментар отримала співачка.

За її словами, подібних повідомлень надійшло чимало — і в директ, і під публікаціями.

Відповідь FIЇNKA: без вибачень

Артистка не стала ігнорувати атаку і відповіла прямо:

«Щоб ви розуміли, у мене цілий дірект і ще купа таких коментарів. Я чесно, вже наскільки задовбалась, що такі тупорилі люди дозволяють собі все, що завгодно в цьому інтернеті безкарно. Коли то вже, бл**а, буде каратися законом, як у багатьох країнах?» — написала FIЇNKA.

Щодо претензій до танців під час виконання пісні, артистка додала: «Якщо мої танці під цю пісню були „недоречними", бо я „не розуміла про що співаю", то може воно й так. В оригінальній постановці танці розкривають зміст сповна».

Ситуація загострила давню дискусію про межі творчої інтерпретації на концертах пам'яті — і про те, де пролягає межа між художнім баченням та повагою до оригіналу.