"Била ременем, але з любов'ю": відверте інтерв'ю з мамою блогерки Ані Алхім
Сімдесятирічна Ірина, яку знають як Броніславівну, — мати блогерки Ані Алхім. Донька називає її "деспотом і тираном". Але за цим — історія про виживання й материнську любов.
Слава Дьомін і Броніславівна говорять про: Дитинство в Луганській обл, складні стосунки з мамою, ким мріяла стати, зрада подруги, про радянський союз, де живе і як приймає переселенців, на кого навчалась, як працювала перукарем, знайомство з чоловіком, похоронний бізнес
24 розлучення батьків
"Мої батьки прожили 24 роки і 24 рази розходилися. Раз на рік — як закон", — каже Броніславівна. Батьки ділили все: майно, дітей, життя. Потім знову сходилися.
Маленька Ірина, найстарша з трьох дітей, брала на себе роль дорослої. Коли батько приходив п'яним, вона відводила братів до бабусі. Батьки билися на очах у дітей.
Уже в сім років вона вирішила: "Коли вийду заміж, мої діти цього не побачать".
У дитинстві мріяла стати суддею.
"Мені подобалася влада. Дільничний приходив, сідав з батьком по 50 грам — і через тиждень все повторювалося. Я думала: якби я була владою, так не зробила б", — пояснює вона.
Заміжжя й перша робота
У 17 років працювала перукарем у Терновці. Тут зустріла Колю на мотоциклі "Ява". Він напоїв її безкоштовною газировкою й наступного дня приїхав свататися. Батько вигнав доньку з дому.
Ірина не планувала виходити заміж, але мама переконала: "Хороший парубок, не п'є, не курить". Так у 18 років вона стала дружиною.
Перша робота в перукарні — тріумф. У Новий рік зробила зачіску дружині начальника ДАІ. Коли жінка розвернулася, всі ахнули.
"Через 10 хвилин усі шиньйони опинилися в мене. Працювала до пізньої ночі", — пригадує вона.
Пізніше працювала завідувачкою, головою міськкому, у 90-х відкрила бізнес. Зараз має похоронну службу — 50-60 тисяч на місяць.
Виховання ременем
У 20 років народила сина Вову. Перша вагітність закінчилася трагічно — втратила дитину. "Дуже переживала, що більше дітей не буде".
В 11 місяців віддала сина батькам, щоб вийти на роботу. Наймала няню — виявилася алкоголічкою. Син пішов у садок у рік і два.
Часу на розмови не було. Головний метод виховання — ремінь.
"Брат подарував солдатський ремінь із зіркою. Як візьму — все вирішувалося", — каже вона.
Вову била за небажання вчитися. Чоловік годину пояснював алгебру, син малював чорта. Ірина давала підзатильника — за п'ять хвилин все вирішував сам.
Зараз жалкує. Але син після університету сказав: "Мамо, дякую — мало було".
Аня до 15 років була "залюбленою" мамою. Потім різко дорослішала й перестала слухати.
Аня називає матір "деспотом". Броніславівна проти татуювань, матюків, стосунків з одруженими. "Вона протестантка. Кажу: не треба. Вона робить навпаки. Але потім визнає: мама права", — розповідає вона.
Найбільше дратує брехня. Коли Аня жила в Запоріжжі, дзвонила: "Вдома?" — "Так, мамо, телевізор дивлюся". У відповідь — тиша. Значить, на дискотеці.
"Чоловік, вставай, їдемо перевіряти". О 11 вечора, після зміни, їхали 150 кілометрів.
Синдром відмінниці
Ірина не вміє відпускати контроль. Коли швидка везе в реанімацію, встає поставити фуражку чоловіка на місце.
"Мене везуть, а мені треба щось покласти на місце", — каже вона.
Усе має бути ідеально. "Кожна річ має своє місце. Якщо в домі порядок — у душі порядок", — переконана Броніславівна.
Не вірить у психологів. "Це бізнес. Навіщо душу відкривати?"
Називає себе "ломовою лошадю". Чоловік-шахтар 25 років під землею, вона тягла сім'ю. "Хотіла б, щоб донька так жила? Ні. Але діти повторюють долю", — каже вона.
Не може першою подзвонити дітям.
"Вони молодші. Повинні першими сказати: мамо, ти права", — пояснює вона.
Визнати помилки важко. "Я завжди права. Хто мені заважає так думати?" — усміхається Броніславівна.
З онуками м'якша. "Усвідомила помилки. Є досвід, інший погляд", — каже вона.
У будинку на Дніпропетровщині живуть переселенці безкоштовно. Спочатку пустила три сім'ї — виявилися невдячними. "Якби мій дім розбомбили, пішла б мстити. А вони п'ють", — обурюється вона.
Має цукровий діабет, робила ботокс тричі. "Виглядаю на свої 70", — посміхається вона.
Слухає Пугачову, не розуміє хейту. Хейт на себе — байдуже, на Аню — важко.
Життєва мета: "Аби Бог дав здоров'я". Циганка нагадала — житиме 72 роки. Їй 71. "Що балакати?" — філософськи каже вона.
Якби могла щось сказати собі: "Іро, зупинися". Але зупинитися не вміє.
