Білоруська опозиціонерка Марія Колесникова про перші дні після в’язниці і зустріч з Будановим
Незламні.City
04 лютого 13:59
Точка кипіння
Білоруська опозиціонерка Марія Колесникова в інтерв'ю Юрію Дудю вперше детально розповіла про перші дні після звільнення з в'язниці — як її зустрів Кирило Буданов, чому довелося ховатися від обстрілів у Чернігові та що вона думає про війну Росії проти України.
День визволення Марії Колесникової почався несподівано — на території України її зустрів Кирило Буданов, тодішній глава ГУР. Для жінки, яка три з половиною роки провела за ґратами, це ім'я було знайомим хіба що з новин. У білоруській в'язниці вона бачила сюжети російського пропагандистського каналу НТВ, де Буданова змальовували ворогом.
Але реальність виявилася зовсім іншою. Замість спокійного одужання після ув'язнення Колесникову одразу кинуло в епіцентр воєнної реальності. У Чернігові, де вона перебувала разом з іншими звільненими білоруськими політв'язнями, кілька разів доводилося спускатися в укриття.
«В якийсь момент ми опинилися під бомбардуванням. І тоді ти дуже чітко розумієш, де ти перебуваєш і що відбувається з країною», — згадує вона.
Цей досвід змусив Колесникову висловитися про війну набагато чіткіше, ніж раніше. Вона прямо назвала Росію та Володимира Путіна винними в агресії проти України. Опозиціонерка закликала якнайшвидше завершити війну та забезпечити Україні міжнародні гарантії безпеки.
Розуміння того, що відбувається в Україні щодня, приходить до неї через друзів — насамперед музикантів. Вони розповідають про обстріли енергетичної інфраструктури, відсутність опалення взимку, про життя, яке перетворилося на виживання.
«Ти розумієш, що це просто жах — що відбувається під час холоду, бо люди мерзнуть, порушено всю мережу енергопостачання. Це не просто гуманітарна катастрофа, це щось за межею добра і зла. Тут може бути лише однозначне ставлення: це має припинитись, і хтось має це зупинити», — каже Колесникова.
Водночас питання про підтримку білоруського полку імені Калиновського, який воює на боці України, залишається для неї складним. Вона визнає мужність бійців, які готові віддати життя за свободу України, але сама не готова піти на війну — і тому вважає, що не має морального права їх судити чи оцінювати.
