На похованні Степана Гіги зіграли музику з пісні «Яворина». Розповідаємо історію пісні
Текст, народжений із болю
1995 рік. Україна прощається з Назарієм Яремчуком — легендарним співаком, чий голос знав кожен. Поет Степан Галябарда не зміг поїхати на похорон через зламану ногу. Він сидів перед телевізором і дивився, як через Ратушну площу Чернівців труну несуть крізь людське море.
"Мене прорвало. За пів години я написав текст «Яворини»", — згадував Галябарда у розмові з львівським виданням "Експрес".
Поет і співак знали один одного ще з часів Чернівецького університету, хоч і навчалися на різних факультетах. Галябарда написав для Яремчука "Стрілецький романс", планували нові пісні. Але смерть обірвала ці плани.
П'ять років пошуків
Текст "Яворини" Галябарда показував багатьом композиторам і виконавцям. Ніхто не наважувався взятися за цю пісню — надто сильні слова, надто глибокий біль.
П'ять років рядки чекали своєї музики.
2000 року доля звела Галябарду зі Степаном Гігою на фестивалі. Композитор узяв до рук аркуш із текстом і почав читати. Очі зволожіли.
"Я спробую щось написати", — сказав Гіга.
Через тиждень був готовий приспів. Ще за два тижні — вся пісня. У 1999 році відбулася прем'єра, а згодом "Яворина" стала народною — так, немов її знали завжди.
Пісня, що пережила автора
"У райськім саду" увійшла в золоту колекцію українських пісень поряд із "Цим сном", "Золотом Карпат" та "Я поклав своє кохання на вівтар". Степан Гіга виконував її на концертах, і кожен раз зала завмирала.
16 листопада 2025 року Гіга відзначив 66-річчя. Через три дні його госпіталізували у важкому стані після операції. 12 грудня народний артист України помер у Першому медичному об'єднанні Львова.
А 14 та 15 грудня під час прощання на площі Ринок і Личаківському кладовищі звучала "Яворина" — пісня, що стала реквіємом і для Яремчука, і для самого Степана Гіги. Коло замкнулося: музика повернулася до свого творця.

