Дмитро Карпенко — хто він, історія журналіста, що розмовляє з полоненими
Проте його методи досі викликають гострі дискусії — від звинувачень у порушенні етики до визнання гуманітарної місії.
Хто такий Дмитро Карпенко — біографія
Дмитро Карпенко народився 9 квітня 1982 року в Чернігові. Дитинство та юність пройшли в рідному місті, де він закінчив школу. Перші кроки в медіапросторі зробив значно пізніше — у журналістику прийшов лише 2019 року, коли йому вже виповнилося 37.
До цього Карпенко працював у суміжних сферах, пов'язаних із комунікаціями та контентом, але саме професійна журналістика стала його справжнім покликанням. Утім, широкої популярності він набув не одразу — перші роки роботи залишалися майже непоміченими для широкого загалу.
«Шукай своїх»: як з'явився проєкт і чому Карпенко став «Апостолом»
Справжній злет кар'єри Дмитра Карпенка розпочався в 2022 році, коли разом із Володимиром Золкіним він створив проєкт «Шукай своїх» («Ищи своих»). Ідея виявилася революційною — команда почала записувати інтерв'ю з полоненими російськими військовими та публікувати їх у відкритому доступі.
Мета була подвійною: з одного боку, зафіксувати свідчення про злочини окупантів, з іншого — дати можливість родинам росіян дізнатися про долю своїх синів і чоловіків. Адже російська влада системно приховує інформацію про втрати, залишаючи матерів і дружин у невіданні.
Саме в контексті цього проєкту за Карпенком закріпилося прізвисько «Апостол» — так його почали називати глядачі, вбачаючи в його роботі своєрідну місію з донесення правди.
Інтерв'ю з військовополоненими: методи роботи та результати
Формат роботи Карпенка — це тривалі, іноді багатогодинні розмови з полоненими росіянами. У кадрі він спокійний, уважний, ставить конкретні запитання і не перебиває. Такий підхід дозволяє отримувати детальні свідчення про мотиви участі у війні, злочини проти цивільних, структуру підрозділів і маршрути просування військ.
Станом на 2025 рік команда «Шукай своїх» опублікувала сотні таких інтерв'ю. Багато з них стали офіційними доказами у кримінальних провадженнях — справах про мародерство, тортури, вбивства мирних жителів. Слідчі використовують ці записи для встановлення особистостей злочинців і відновлення хронології подій.
Водночас інтерв'ю виконують і гуманітарну функцію. Тисячі російських родин завдяки їм дізналися, що їхні рідні живі, де вони перебувають і чи є шанс на обмін.
Роль Дмитра Карпенка в обмінах полоненими
Карпенко активно співпрацює з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими та державним проєктом «Хочу жити». Він регулярно публікує зведення про обміни, імена звільнених українців, закликає росіян здаватися в полон.
У травні 2025 року Карпенко оприлюднив прізвища звільнених під час 64-го обміну полоненими, який відбувся за посередництва Об'єднаних Арабських Еміратів. При цьому він постійно наголошує: надмірна публічність може зірвати переговори, тому деякі деталі треба тримати в таємниці до останнього.
Особистий мотив у цій роботі додає історія його двоюрідного брата — бійця тероборони Чернігова, який провів у російському полоні дев'ять місяців. Карпенко свідомо не намагався «продавити» звільнення родича через публічність, розуміючи, що це може лише нашкодити.
Критика та етичні питання навколо роботи «Апостола»
Робота Дмитра Карпенка та проєкту «Шукай своїх» неодноразово ставала предметом гострих дискусій. Комісія з журналістської етики висловлювала застереження щодо стандартів інтерв'ювання військовополонених. Критики вказували на можливі колізії з Женевськими конвенціями, які забороняють використовувати полонених у пропагандистських цілях.
Карпенко публічно відповідає на ці звинувачення, наголошуючи на гуманітарному характері роботи. Він стверджує, що інтерв'ю записуються за добровільної згоди, не містять тиску і служать меті встановлення правди — як для України, так і для російських родин.
Дискусія про етичність такого формату триває досі. Одні експерти вважають роботу «Апостола» важливим інструментом документування злочинів, інші закликають до більшої обережності та дотримання міжнародних норм.
Власні медіапроєкти Дмитра Карпенка
Окрім участі в «Шукай своїх», Карпенко розвиває власні платформи — YouTube-канал Apostle Dmytro Karpenko. Там він публікує повні версії інтерв'ю, розслідувальні матеріали, звернення до родин військових і спростування російської пропаганди.
Аудиторія його каналів стрімко зросла протягом 2024–2025 років. Сьогодні кожне нове інтерв'ю збирає сотні тисяч переглядів, коментарі під відео перетворюються на майданчик для обговорення болючих тем — від воєнних злочинів до долі полонених.
Визнання та місце в рейтингу блогерів України
У вересні–жовтні 2024 року Дмитро Карпенко посів 10-те місце в рейтингу «Топ-50 блогерів України» за версією журналу «Фокус». Це онлайн-голосування, в якому враховується вплив, популярність і суспільна значущість роботи блогера.
Потрапляння до першої десятки — визнання того, що робота «Апостола» виходить за межі звичайної журналістики. Це феномен, який поєднує медіа, правозахисну діяльність і психологічну підтримку одночасно.
Особиста мотивація
В інтерв'ю Карпенко неодноразово розповідав про особисту трагедію, що вплинула на його роботу. Його двоюрідний брат, боєць тероборони Чернігова, потрапив у полон і провів там дев'ять місяців.
Дмитро свідомо не використовував свій публічний вплив для тиску на процес обміну, вважаючи, що це може лише нашкодити. Цей досвід допоміг йому зрозуміти, наскільки делікатною і складною є тема полону — як для українських родин, так і для російських.
Проєкт «Шукай своїх» продовжує працювати. Карпенко не збирається зупинятися — він вважає, що кожне інтерв'ю, кожне зафіксоване свідчення наближає справедливість і може врятувати чиєсь життя.
