Хто такий Андрій Парубій і чому його вбивство шокувало Україну

Його смерть назвали «пострілом у серце країни». Хто такий Андрій Парубій і як шахтарський син із Червонограда став символом української державності?
Як почалася історія Андрія Парубія
Андрій Володимирович Парубій народився 31 січня 1971 року в Червонограді Львівської області. Виріс у родині з глибокими традиціями українського націоналізму, що сформувало його світогляд ще в юності. Уже в 16 років він почав працювати лаборантом у Карпатській архітектурно-археологічній експедиції, але його справжньою пристрастю стала громадська діяльність.
У 18 років його заарештували за участь у проукраїнських акціях, але це лише зміцнило його переконання. У 1989 році він став одним із лідерів студентського руху, а через рік був обраний депутатом Львівської обласної ради.
Освіта і перші кроки в кар’єрі
Парубій здобув вищу освіту на історичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка (1994), а згодом закінчив аспірантуру на кафедрі політології та соціології Національного університету «Львівська політехніка» (2001). Студентські роки поєднував із активною громадською діяльністю, беручи участь у національно-визвольних рухах.
У 1991 році він співзаснував Соціал-національну партію України, але згодом відійшов від радикальних організацій, зосередившись на демократичних принципах. Його перші кроки в політиці були пов’язані з Львівщиною, де він працював у місцевій раді та брав участь у створенні проукраїнських ініціатив.
Цей період став для нього школою політичної боротьби, де він навчився поєднувати ідеалізм із практичними діями.
Андрій Парубій
Від активізму до лідерства в парламенті
У 2004 році Парубій активно підтримував Помаранчеву революцію, що стала важливим етапом у його кар’єрі. У 2007 році він був обраний народним депутатом від блоку «Наша Україна». Під час Євромайдану 2013–2014 років Парубій став комендантом Майдану, координуючи самооборону та забезпечуючи безпеку протестувальників.
Після Революції Гідності він обіймав ключові посади:
-
Секретар Ради національної безпеки і оборони України (2014);
-
Перший заступник голови Верховної Ради (2014–2016);
-
Голова Верховної Ради України (2016–2019);
-
Народний депутат IX скликання від партії «Європейська солідарність».
Як спікер парламенту, Парубій сприяв ухваленню закону про державну мову та реформ, спрямованих на зміцнення української державності. Його політична кар’єра була відзначена Почесною грамотою Верховної Ради (2019) за внесок у розвиток парламентаризму.
Трагедія у Львові
30 серпня 2025 року Андрія Парубія було вбито у Львові. Невідомий стрілець завдав йому смертельних поранень у Франківському районі міста. Поліція розпочала спецоперацію «Сирена», але мотиви злочину залишаються невідомими. Смерть Парубія стала шоком для України — його називали «пострілом у серце країни».
Особисте життя та принципи
Парубій був одружений з Уляною Парубій, з якою виховував доньку Ярину. Через активну політичну діяльність сім’я рідко бачилася, але Парубій намагався проводити час із рідними у Львові. За декларацією 2015 року, його сім’я жила скромно, з річним доходом менш як 120 тисяч гривень, і він не володів нерухомістю.
Його життєвим принципом було: «Україна сильна, коли ми єдині». Парубій залишався вірним ідеї незалежності, навіть коли стикався з критикою чи кримінальними провадженнями, які його прихильники вважали політично мотивованими.
Творчий підхід і спадщина
Парубій умів об’єднувати людей заради спільної мети. Його роль коменданта Євромайдану та спікера парламенту показала, як лідерство й відданість можуть змінювати хід історії. Він не боявся брати на себе відповідальність у критичні моменти, будь то захист Майдану чи просування реформ у Раді.
Історія Андрія Парубія — це шлях від юнацького активізму до вершин української політики. Він залишив по собі спадщину борця за свободу, чиї дії надихають українців і сьогодні. Його життя обірвалося трагічно, але його внесок у розбудову України залишиться назавжди.
5 цитат від Андрія Парубія
«Україна сильна, коли ми єдині».
«Незалежність — це сила наших рук і сердець».
«Майдан показав, що ми можемо змінити історію».
«Мова — це основа нашої ідентичності».
«Свобода варта боротьби».