Притула про радянське виховання, піонерські краватки та національну свідомість із дитинства
Від 16 квадратних метрів житла в Збаражі до мільярдних зборів на потреби ЗСУ — історія людини, яка змогла капіталізувати свою впізнаваність заради України.
Дитинство в радянській Україні
Сергій Притула народився 22 червня 1981 року в родині керівних працівників — батько очолював райавтодор, мама працювала провідним економістом. Попри керівні посади батьків, сім'я жила скромно: перша квартира становила лише 16 квадратних метрів без води та з загальною вбиральнею.
Найяскравіші спогади пов'язані з селом Вишневець, де з трьох до семи років він жив у дідуся та бабусі. Дідусь Василь Михайлович став справжнім наставником — навчив читати українською та російською, рахувати, розбиратися в механічних годинниках.
Сергій Притула
Формування національної ідентичності в СРСР
Попри радянську систему, в родині Притул завжди плекали українську національну свідомість. Ще в 1997 році на сімейних фотографіях з'являється підпис «Слава Україні!» — задовго до того, як це стало мейнстрімом.
«Коли я був маленьким, я був українцем, україномовним, який жив в Радянському Союзі. Я дивився радянські фільми і відчував великий дискомфорт, тому що завжди мав бути якийсь зрадник, і він завжди говорив українською або з українським акцентом», — розповідає Притула.
Переломним моментом стала перемога гімнастки Лілії Подкопаєвої на Олімпіаді-1996 в Атланті. Притула згадує, як плакав разом з нею під час нагородження та як пишався тим, що він українець.
Шкільні роки та вплив радянської системи освіти
Притула закінчив школу із золотою медаллю, але зізнається, що радянська система виховання мала і негативні сторони. Головною проблемою він вважає відсутність культури похвали.
Зараз він свідомо хвалить своїх дітей за мінімальний успіх і не картає за неуспіх, намагаючись виправити помилки радянської педагогіки.
Життя в умовах дефіциту та соціальної нерівності
Попри керівні посади батька, родина постійно відчувала брак коштів. Батьки їздили до Польщі, щоб торгувати джинсами на базарі та забезпечити освіту синам. Старший брат, переможець Всеукраїнської олімпіади з правознавства, пішов вчитися не до Києва чи Харкова, а до Івано-Франківська — через відсутність коштів.
Роль сім'ї у формуванні характеру
Особливий вплив на формування особистості мали дідусь та батьки. Дідусь Василь Михайлович у 28 років став головою колгоспу і врятував від знищення Вознесенську церкву 1530 року, приховуючи церковні книги у себе вдома в сталінські часи.
Сергій Притула з бабусею
Батько навчив бути людиною слова, а мама стала «ініціатором і каталізатором прогресу» в родині, розвинувши в синах небайдужість до суспільних проблем.
Від радіо до телебачення
Студентські роки в Тернополі стали трампліном для медійної кар'єри. Робота на радіостанції «Радіо Тернопіль 106.1 FM» дала перший досвід роботи в медіа та популярність серед місцевих мешканців.
Вплив війни на життя та діяльність фонду
Війна кардинально змінила життя Притули. Через загиблих друзів, поранених побратимів та власних дітей, які переживають обстріли, він щодня ставить собі питання: «Чи достатньо ти зробив, щоб піти спати з почуттям виконаного обов'язку?»
Фонд Сергія Притули зібрав чверть мільярда доларів на потреби української армії, що стало результатом капіталізації медійної популярності заради захисту країни.
Притула ніколи не працює на Великдень, зберігаючи родинні традиції Тернопільщини. Найцінніше, що він виніс із дитинства — вміння любити людей.
«Я людей люблю, тому що мене любили. Тобі пощастило з близькими — і бабусі, і дідусі, і мами, і тато, і брат навчили мене любити», — підсумовує Притула.
